Пошарова топографія. Шкіра задньої гомілкової ділянки тонка, рухома, збирається в складку. Підшкірна жирова клітковина добре виражена і теж збирається в складку. У ній проходить велика підшкірна вена, проекція якої відповідає лінії, проведеній від передньої поверхні присередньої кісточки до задньої поверхні присереднього надвиростка стегнової кістки (лінія Лінтона — проекція розташування перфорантних вен). У зазначену судину вливаються її поверхневі притоки. Перфорантними венами (їх може бути від 3 до 12), які пронизують власну фасцію, велика підшкірна вена сполучається з глибокими венами.
Усі вени підшкірної жирової клітковини задньої гомілкової ділянки м'язового типу, містять клапани.
Посередині зазначеної ділянки розташована мала підшкірна вена, яка в середній трет
...
Читати далі »
|
Межі. Зазначена ділянка обмежена згори циркулярною лінією, проведеною через горбистість великогомілкової кістки, знизу — такою самою лінією, проведеною через кісточки, ззовні — борозною між малогомілковими та литковим м'язами, зсередини — присереднім краєм великогомілкової кістки.
Пошарова топографія. Шкіра над передньою поверхнею великогомілкової кістки зрощена з фасціями й окістям. Підшкірна жирова клітковина означена слабко. На зовнішній поверхні гомілки в ній розташовані гілки малої підшкірної вени, на присередній — великої.
Фасція гомілки (fascia cruris) — щільна, міцно зрощена з окістям передньої поверхні великогомілкової кістки. Вона утворює міжм'язові перетинки гомілки, а саме: передню (septum inter
...
Читати далі »
|
Межі. Угорі та зсередини підколінну ямку обмежують сухожилки півсухожилкового та півперетинчастого м'язів, ззовні — сухожилок двоголового м'яза стегна, внизу — головки литкового м'яза (m. gastrocnemius).
Пошарова топографія. Шкіра в підколінній ямці тонка, рухома. У підшкірній жировій клітковині проходять поверхневі судини та нерви, іноді виникає анастомоз між великою та малою підшкірними венами. Зсередини клітковину обмежує поверхнева фасція.
Власна фасція задньої колінної ділянки є продовженням широкої фасції стегна і представлена щільним апоневротичним листком, який вкриває глибокий клітковинний простір. Через це пульс на підколінній артерії за випрямленої кінцівки прощупати неможливо.
|
Межі. Верхньою межею колінної ділянки є циркулярна лінія, проведена на два розташованих горизонтально пальці вище наколінка, нижньою — горбистість великогомілкової кістки, бічними границями — вертикальні лінії, проведені біля заднього краю виростків стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири: наколінок, вище якого розташований сухожилок чотириголового м'яза стегна, нижче — зв'язка наколінка (lig. patellae), що кріпиться до горбистості великогомілкової кістки. З обох боків від наколінка і нижче нього розташовані крилоподібні складки (plicae alares). На зовнішній поверхні ділянки можна пропальпувати головку малогомілкової кістки (capitulum fibulae) та місце прикріплення до неї сухожилка двоголового м'яза стегна. Між горбистістю великогомілкової та головкою малогомілкової кісток розташований бічний виросток великогомілкової кіс
...
Читати далі »
|
Межі. Ділянка обмежена вгорі сідничною складкою, внизу — продовженням циркулярної лінії, проведеної на два пальця, розташованих горизонтально, вище наколінка, зсередини — лінією, що з'єднує лобковий симфіз і присередній надвиросток стегнової кістки, ззовні — лінією, проведеною від верхньої передньої клубової ості до бічного надвиростка стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири. Важливим орієнтиром ділянки є сіднична складка: згладжування її вказує на ураження кульшового суглоба, а у грудних дітей — на вроджений вивих кульшового суглоба (симптом Тренделєнбурга). Середина складки, а точніше, лінія, проведена від середини відстані між сідничим горбом і великим вертлюгом стегнової кістки до середини підколінної ямки, є проекцією сідничого нерва.
|
Межі. Передня ділянка стегна обмежена вгорі пахвинною зв'язкою, натягнутою між передньою верхньою клубовою остю та лобковим горбком, внизу — горизонтальною лінією, проведеною на 2 пальця вище наколінка, ззовні — лінією, що з'єднує передню верхню клубову ость і бічний виросток стегнової кістки, зсередини — лінією, проведеною від лобкового симфізу до присереднього виростка стегнової кістки.
Топографічна анатомія. Шкіра ділянки тонка, рухома в присередніх відділах, з латерального боку товща, з підшкірною жировою клітковиною не зрощена, добре відпрепаровується. Підшкірна жирова клітковина добре виражена, містить підшкірні судини, нерви та лімфатичні вузли (мал. 336). Поверхнева фасція у вигляді тонкої пластинки вистеляє підшкірну жирову клітковину, що визначає рухомість останньої щодо широкої фасції стегна та
...
Читати далі »
|
Кульшовий суглоб має горіхоподібну конфігурацію. Більша частина головки стегнової кістки лежить у кульшовій западині й охоплена її кульшовою губою (labrum acetabulare). У нижньопередній частині кульшова западина має вирізку. Суглобова капсула прикріплюється по краю кульшової западини тазової кістки так, що хрящова кульшова губа лежить у порожнині суглоба. На шийці стегнової кістки спереду капсула фіксується по міжвертлюговій лінії, ззаду — медіальніше міжвертлюгового гребеня. Таким чином, передня поверхня шийки стегна майже повністю розташована в суглобовій порожнині, задня — наполовину.
Розрізняють поза- та внутрішньосуглобові зв'язки кульшового суглоба. До внутрішньосуглобових зв'язок належить зв'язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris), натягнута між вирізкою кульшової западини і ямкою головки стегнової кістки (fovea capitis o
...
Читати далі »
|
Межі. Верхня межа ділянки проходить через клубовий гребінь, нижня — через сідничну складку, внутрішня — через бічний край крижової та куприкової кісток, зовнішня — по лінії, проведеній від передньої верхньої клубової ості до великого вертлюга стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири. Найпомітнішими кістковими орієнтирами сідничної ділянки є верхня задня клубова ость, сідничий горб і великий вертлюг стегнової кістки.
Пошарова топографія. Шкіра сідничної ділянки товста, має багато сальних залоз і за допомогою сполучнотканинних перетинок з'єднується з підлеглою фасцією. Добре виражена підшкірна жирова клітковина має два шари: поверхневий і глибокий. Глибокий шар має назву "поперечно-сіднична жирова маса" (massa adiposa lumboglutealis),
...
Читати далі »
|
Межі. Нижня кінцівка має тільки верхню межу, що проходить спереду по пахвинній складці до горбка лобкової кістки, спускається по гілках лобкової та сідничої кісток до сідничого горба, після чого йде по лінії, проведеній від сідничого горба до верхівки куприка, потім піднімається вгору по бічному краю куприка і крижа, переходить на верхній край крила клубової кістки і по ньому доходить до її передньої верхньої осі.
Скелет нижньої кінцівки утворений фіксованою частиною — поясом нижньої кінцівки (тазовою кісткою) та вільною частиною, які з'єднані між собою кульшовим суглобом.
У нижній кінцівці виділяють сідничну ділянку (regio glutea), передню та задню стегнові ділянки (regiones femoris anterior et posterior), передню та задню колінні ділянки (regiones genu anterior et p
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра долонної поверхні пальців значно стовщена, містить велику кількість потових залоз, не має волосся та сальних залоз. На шкірі тильних фаланг пальців добре виражені гребінці, що утворюють індивідуальні пальцеві візерунки. На тильній поверхні пальців шкіра тонша, вкрита волоссям.
Підшкірна жирова клітковина на долонній поверхні пальців розділена вертикальними фіброзними перегородками, що в ділянці нігтьових фаланг проходять від сосочкового шару шкіри до окістя, а в ділянці середніх і основних фаланг — до фіброзних піхв сухожилків м'язів-згиначів. Унаслідок такої будови запальний процес легко може поширитися вглиб.
Долонна фасція пальців, прикріпляючись по краях долонної поверхні фаланг пальців, утворює фіброзні канали (vagg. fibrosae digitorum manus), в яких проходять сухожил
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра тилу кисті тонка та рухома. Підшкірна жирова клітковина пухка та добре розтягується, що сприяє накопиченню рідини при набряку. У ній містяться тильна венозна сітка (rete venosum dorsale manus), шкірні гілки променевого та ліктьового нервів.
Власна фасція тилу кисті в ділянці променево-зап'ясткового суглоба утворює тримач м'язів-розгиначів (retinaculum extensorum), від якого вглиб до кісток зап'ястка відходять перегородки, що формують кістково-фіброзні піхви для сухожилків м'язів — розгиначів кисті та пальців.
Під фасцією розташований клітковинний простір тилу кисті, в якому містяться сухожилки м'язів-розгиначів.
...
Читати далі »
|
Межі. Проксимальною межею ділянки є поперечна лінія, умовно проведена під горохоподібною кісткою; дистальною — долонно-пальцева складка. На долоні є два підвищення: одне утворене м'язами великого (І) пальця (thenar), друге — м'язами мізинця (hypothenar).
Шари. Шкіра щільна, багата на потові залози та позбавлена волосся. Вона малорухома, оскільки пов'язана з долонним апоневрозом (aponeurosis palmaris).
Підшкірна жирова клітковина пронизана щільними фіброзними вертикально розташованими пучками, що пов'язують шкіру з апоневрозом.
Власна фасція виражена тільки в ділянці зап'ястка і великого пальця.
|
Променево-зап'ястковий суглоб (articulatio radiocarpatis) утворюють: з проксимального боку — зап'ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpea) і суглобовий диск (discus articularis), з дистального — проксимальна поверхня кісток першого ряду зап'ястка — човноподібної, півмісяцевої, тригранної, пов'язаних між собою міжзап'ястковими зв'язками (ligg. intercarpea).
Укріплюють капсулу променево-зап'ясткового суглоба:
• променева обхідна зв'язка (lig. collaterale carpi radiale), яка йде від шилоподібного відростка променевої кістки до човноподібної;
• ліктьова обхідна зв'язка (lig. collaterale carpi ulnare) — від шилопо
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра товстіша, ніж на передній ділянці зап'ястка, рухома. У підшкірній жировій клітковині розташовані витоки головної й основної вен, а також поверхнева гілка променевого нерва, дорсальна гілка ліктьового нерва, кінцеві гілки верхнього підшкірного нерва передпліччя.
Стовщена власна фасція у вигляді тримача м'язів-розгиначів (retinaculum extensorum) завдяки перегородкам утворює шість каналів, в яких проходять сухожилки зазначених м'язів, оточені синовіальними піхвами:
• в першому (рахуючи ззовні) проходять сухожилки довгого відвідного м'яза вказівного пальця та променева артерія;
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра тонка, рухома, утворює три поперечні складки. Верхня розташована на рівні головки ліктьової кістки, середня відповідає крайнім точкам лінії променево-зап'ясткового суглоба, нижня проходить по лінії середньозап'ясткового суглоба.
У підшкірній жировій клітковині розташовані витоки головної й основної вен, кінцеві розгалуження присереднього і бічного підшкірних нервів плеча, а також долонні гілки серединного та ліктьового нервів.
Стовщена власна фасція у вигляді тримача м'язів-згиначів (retinaculum flexorum) бере участь в утворенні в цій ділянці трьох каналів:
...
Читати далі »
|
Зап'ясток проксимально обмежений лінією, що проходить на 1 см вище шилоподібних відростків променевої та ліктьової кісток, дистально — лінією, проведеною паралельно до першої підгорохоподібної кістки.
Розрізняють передню (долонну) та задню (тильну) ділянки зап'ястка.
|
До кисті відносять дистальну частину кінцівки, розташовану за лінією, що з'єднує шилоподібні відростки променевої та ліктьової кісток передпліччя.
Своєю чергою на кисті виділяють ділянку зап'ястка (regio carpi), п'ясток (metacarpus) і пальці (digiti), а також розрізняють долоню кисті (palma manus) і тил кисті (dorsum manus).
|
Шари. Шкіра задньої ділянки передпліччя товща, ніж передньої, але вона рухома та добре розтягується. У підшкірній жировій клітковині містяться витоки головної й основної вен і задній шкірний нерв передпліччя, що є гілкою променевого нерва.
Власна фасція передпліччя міцно прикріплена до кісток й утворює піхву м'язів, які розташовані в два шари. У поверхневому шарі ззовні всередину розміщені такі м'язи: довгий і короткий променеві м'язи — розгиначі зап'ястка, м'яз — розгинач пальців, м'яз — розгинач мізинця та ліктьовий м'яз — розгинач зап'ястка.
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра тонка, легко зміщується. У підшкірній жировій клітковині з променевого боку розташовані головна вена та бічний підшкірний нерв передпліччя, а з ліктьового — основна вена та присередній підшкірний нерв передпліччя.
Власна фасція передпліччя (fascia antebrachii) вкриває м'язи, утворюючи для них піхви.
М'язи передньої поверхні передпліччя розташовані в чотири шари:
• перший шар утворений плечо-променевим, круглим м'язом привертачем, променевим м'язом — згиначем зап'ястка, довгим долонним м'язом, ліктьовим м'язом — згиначем зап'ястка;
|
Верхня межа ділянки розташована на 2 пальці (поперечні) нижче лінії, що сполучає надвиростки плечової кістки, нижня проходить по лінії, що сполучає шилоподібні відростки променевої та ліктьової кісток.
Вертикальні лінії, які з'єднують надвиростки плечової кістки з шилоподібними відростками ліктьової та променевої кісток, ділять передпліччя на передню та задню ділянки.
|
Ліктьовий суглоб, до складу якого входять плечо-ліктьовий, плечо-променевий і променево-ліктьовий суглоби, утворений блоком плечової кістки (trochlea humeri) і блокоподібною вирізкою ліктьової кістки (incisura trochlearis), головкою (capitulum humeri) і суглобовою ямкою променевої кістки (fovea articularis), а також променевою вирізкою (incisura radialis) ліктьової кістки і головкою променевої кістки.
Суглобова капсула кріпиться до плечової кістки порівняно високо, внаслідок чого вінцева та променева ямки (fossa coronoidea et fossa radialis) і ямка ліктьового відростка (fossa olecranon) розташовані всередині суглоба, а надвиростки плечової кістки — ззовні суглобової порожнини.
...
Читати далі »
|
Шари. Шкіра, підшкірна жирова клітковина та поверхнева фасція еластичні й добре розтягуються. На рівні ліктьового відростка під шкірою розташована підшкірна слизова сумка (bursa subcutanea olecrani). Власна фасція щільно прикріплена до надвиростків і краю ліктьової кістки.
До верхньозадньої поверхні ліктьового відростка прикріплюється сухожилок триголового м'яза плеча, під яким розташована його слизова сумка (bursa subtendinea m. tricipitis brachii). Ззовні від нього розміщуються м'язи-розгиначі, які починаються від зовнішнього виростка: короткий і довгий променеві м'язи — розгиначі зап'ястка, м'яз — розгинач пальців, ліктьовий м'яз — розгинач зап'ястка та ліктьовий м'яз (mm. extensores carpi radialis longus et brevis, m. extensor digitorum, m. extensor carpi ulnaris, m. anconeus).
...
Читати далі »
|
Шари ділянки представлені шкірою та підшкірною жировою клітковиною, в якій розташовані поверхневі судини та нерви: латерально — головна вена та бічний шкірний нерв передпліччя (продовження м'язово-шкірного нерва), медіально — основна вена та присередній шкірний нерв передпліччя. Обидві поверхневі вени посередині ліктьового згину з'єднуються серединною веною ліктя (v. mediana cubiti).
Власна фасція ліктя стає товщою внаслідок приєднання додаткового сухожилкового розтягу двоголового м'яза (lacertus fibrosus). Вона зрощена з виступаючими частинами кісток — надвиростками, ліктьовим відростком і краєм ліктьової кістки.
...
Читати далі »
|
Умовно межі ділянки визначають на 3—4 см вище і нижче лінії, що з'єднує обидва надвиростки плечової кістки. Лінії, проведені через них уздовж плеча та передпліччя, розділяють ділянку на передню та задню. |
Шари. Шкіра товста, зв'язана із шаром підшкірної жирової клітковини. Плечова фасція тонка, утворює заднє фасціальне ложе, обмежене плечовою фасцією і двома міжм'язовими перегородками (septa intermuscularia brachii mediale et laterale), в якому розміщується триголовий м'яз плеча.
Судинно-нервовий пучок. У задньому фасціальному ложі під м'язом лежить задній судинно-нервовий пучок, утворений глибокою артерією плеча (a. profunda brachii), що є гілкою плечової артерії, двома однойменними венами та променевим нервом. У верхній третині плеча він лежить у променевій борозні, яка, вкриваючись триголовим м'язом плеча, утворює канал променевого нерва (s. canalis n. radialis).
Близьке розташування нерва та плечової кістки в разі його проходження каналом потр
...
Читати далі »
|
Шари ділянки представлені шкірою та підшкірною жировою клітковиною з розташованими в ній підшкірними судинами та нервами. У бічній двоголовій борозні лежить головна вена (v. cephalica), у присередній — основна вена (v. basilica) і присередній шкірний нерв передпліччя (n. cutaneus antebrachii medialis).
Власна фасція плеча (fascia brachii) на присередній і бічній поверхнях віддає до плечової кістки дві міжм'язові перегородки (septa intermuscularia brachii mediale et laterale), які відділяють передню групу м'язів плеча (двоголовий м'яз плеча, дзьобо-плечовий і плечовий м'язи) від задньої групи (триголовий м'яз плеча).
...
Читати далі »
|
Межами ділянки згори є лінія, що сполучає на плечі нижні краї великого грудного м'яза та найширший м'яз спини, знизу — лінія, що проходить на два пальці вище надвиростків плечової кістки. На шкірі біля внутрішнього та зовнішнього країв двоголового м'яза плеча видно присередню та бічну двоголові борозни (sulcus bicipitalis medialis et lateralis), які є границями між передньою та задньою ділянками плеча. |
Плечовий суглоб утворений головкою плечової кістки (caput humeri) і суглобовою поверхнею лопатки (cavitas glenoidalis scapulae). Суглобова капсула прикріплюється до анатомічної шийки плечової кістки.
Укріплюють суглобову сумку зв'язки та м'язи, розташовані навколо суглоба. Зверху над суглобом нависає склепіння (fornix), утворене надплечовим і дзьобоподібним відростками лопатки, між якими натягнена дзьобо-надплечова зв'язка (lig. coracoacromiale). Спереду і зсередини суглоб прикривають підлопатковий м'яз (прикріплюється до малого горбка плечової кістки), дзьобо-плечовий і коротка головка триголового м'яза плеча (починаються на дзьобоподібному відростку лопатки), а ближче всього до поверхні — великий грудний м'яз (прикріплюється до гребеня великого горбка (crista tuberculi majoris humeri).
...
Читати далі »
|
Межі ділянки відповідають межам лопатки, ость якої ділить ділянку на дві ямки: надостьову та підостьову.
Пошарова топографія. Під шкірою, підшкірною жировою клітковиною, поверхневою фасцією лежить власна фасція, що вкриває трапецієподібний і найширший м'язи спини (mm. trapecius et latissimus dorsi). Глибока фасція має вигляд апоневрозу, який разом із задньою поверхнею лопатки утворює надостьове і підостьове кістково-фіброзні ложа, заповнені відповідно надостьовим і підостьовим м'язами (mm. supraspinatus et infraspinatus) і невеликою кількістю клітковини.
Клітковинні простори ділянки лопатки сполучаються з клітковинними просторами зовнішнього шийного трикутника, з клітковиною підцельтоподібного простору, за ходом огинальної судини лопатки через трибічний отвір — клітковиною пахвово
...
Читати далі »
|
Межі. Пахвова ділянка обмежена спереду нижнім краєм великого грудного м'яза, ззаду — нижнім краєм широкого м'яза спини. Внутрішньою межею є лінія, що сполучає краї зазначених м'язів на грудній клітці, зовнішньою — лінія, що з'єднує ті самі м'язи на внутрішній поверхні плеча. За відведеної кінцівки ділянка має вигляд ямки або западини.
Стінками пахвової порожнини (cavum axillare), розташованої в цій ділянці, є спереду великий і малий грудні м'язи (mm. pectorales major et minor), ззаду — найширший м'яз спини, великий і малий круглі, підлопатковий м'язи (mm. latissimus dorsi, teres major et minor, subscapularis), медіально — латеральний бік грудної клітки до IV ребра з переднім зубчастим м'язом, збоку — плечова кістка із дзьобо-плечовим м'язом (m. coracobrachialis) і короткою головкою двоголового м&
...
Читати далі »
|
Межі. Ділянка обмежована контурами дельтоподібного м'яза.
Пошарова топографія. За шкірою, підшкірною жировою клітковиною і поверхневою фасцією лежить дельтоподібна фасція, що утворює піхву сухожилка дельтоподібного м'яза та проникає вглиб між пучками його волокон.
Під дельтоподібним м'язом розташований підцельтоподібний клітковинний простір (spatium subdeltoideum), в якому проходять задня та передня о
...
Читати далі »
|
Межі. Ділянку вгорі обмежує ключиця, знизу — горизонтальна лінія, що проходить через III ребро (у жінок — верхній край грудної залози), зсередини — край груднини, ззовні — передній край дельтоподібного м'яза.
Пошарова топографія. За шкірою, підшкірною жировою клітковиною, поверхневою фасцією, в якій можуть міститися стоншені волокна підшкірного м'яза шиї, розташована грудна фасція (fascia pectoralis), яка утворює піхву сухожилка великого грудного м'яза (m. pectoralis major) і, віддаючи відростки в товшу м'яза, поділяє його на три частини: ключичну (pars clavicularis), груднинно-реброву (pars sternocostalis) і черевну (pars abdominalis).
Між великим грудним м'язом, ключицею (вгорі) і дельтоподібним м'язом (ззовні) розташована трикутної форми заглиб
...
Читати далі »
|
Будова верхньої та нижньої кінцівок порад із загальними рисами має значні відмінності. Так, ланцюгом, який зв'язує кінцівки з тулубом, слугують широкі кістки, що утворюють в одному випадку пояс верхньої кінцівки, в другому — пояс нижньої кінцівки. Пояс верхньої кінцівки — це лопатка, ключиця та дзьобоподібний відросток лопатки, поясі нижньої — клубова, сіднича та лобкова кістки, які зливаються в одну кульшову (os coxae), а також крижова і куприкова кістки.
Існує спільний тип скелета вільних верхньої та нижньої кінцівок: проксимальний відділ — плечова, стегнова кістки; середній відділ — променева та ліктьова, малогомілкова і великогомілкова кістки; дистальний відділ — зап'ясткові, п'ясткові та кістки пальців, заплеснові, плеснові та кістки пальців.
...
Читати далі »
|
Спинний мозок вкритий трьома оболонами: найбільш поверхнево розташована тверда оболона спинного мозку (dura mater spinalis), під нею лежить павутинна оболона спинного мозку (arachnoidea mater spinalis) і безпосередньо до поверхні спинного мозку прилягає м'яка оболона спинного мозку (ріа mater spinalis).
Тверда оболона спинного мозку, що на відміну від такої головного мозку нещільно прилягає до стінок хребтового каналу, простягається від великого потиличного отвору до Sii-iii. У бічних відділах хребтового каналу оболона дає відростки, створюючи тим самим футляри для спинномозкових нервів до виходу їх через міжхребцеві отвори.
Між твердою оболоною і окістям, що вистилає внутрішню стінку хребтового каналу, розташований надтвердооболонний (навколотвердооболонний) простір (spatium epiduralis (pe
...
Читати далі »
|
Оточений мозковими оболонами, спинний мозок у хребтовому каналі займає простір від дуги атланта (Ci) до верхнього краю Lii, причому в дітей він закінчується завжди нижче. Тому поперекову пункцію у дорослих можна робити вище і нижче за четвертий поперековий (Liv) хребець, у дітей — лише нижче від остистого відростка четвертого поперекового (Liv) хребця. У нижній частині спинний мозок має мозковий конус (conus medullaris), від якого починається кінцева нитка (filum terminale). У спинному мозку є два стовщення: верхнє — шийне (intumescentia cervicalis) від Civ до Тi, нижнє — попереково-крижове (intumescentia lumbosacralis) від Тх до Li .
По обидва боки від спинного мозку двома поздовжніми рядами виходять корінці спинномозкових нервів. Передній корінець (radix ventralis) містить у своєму складі нейрити рухових нейронів, задній (radix dorsalis) —
...
Читати далі »
|
Хребтовий стовп містить у своєму складі 31—33 хребці (vertebrae) — 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 2—4 куприкових. Має фізіологічні кривини в сагітальній площині: у шийній і поперековій ділянках — лордоз (lordosis), у грудній і крижовій — кіфоз (kyphosis), які формуються з 3—4-го місяців життя, коли дитина починає піднімати та тримати голову, сидіти і ходити, і до 18—25 років .
Унаслідок патологічних процесів або тривалого неправильного положення тулуба може розвиватися патологічна кривина у фронтальній площині — сколіоз (scoliosis).
Хребці з'єднуються один з одним тілами, дугами, остистими, поперечними і суглобовими відростками. З'єднання тіл хребців, за винятком Ci і Сii, крижової і куприков
...
Читати далі »
|
Межі. Ділянка хребта простягається від потиличної кістки до куприкової. Боковими межами хребтового стовпа є вертикальні лінії, проведені через поперечні відростки хребців.
Кістково-м'язові орієнтири. Завдяки з'єднанню остистих відростків хребців утворюється остистий гребінь (crista mediana). Доступними для пальпації є остисті відростки Сii і Сvii, підвищення останнього та остистий відросток Тi, добре видно під час візуального обстеження. Горизонтальна лінія, проведена між нижніми кутами лопаток, визначає верхівку остистого відростка Тш, а лінія, що проходить у горизонтальному напрямку між найбільш виступаючими точками гребенів клубових кісток (лінія Якобі), розташована між остистими відростками Liv и Lv. З боків від задньої серединної лінії розташовано два поздовжні валики, якими є м'язи — випрямлячі хребта.
|
Жіноча соромітна ділянка (pudendum femininum) містить у своєму складі зовнішні жіночі статеві органи: великі соромітні губи (labia majora pudendi), малі соромітні губи, присінок піхви, клітор, зовнішнє вічко сечівника, залози присінка.
Великі соромітні губи, що обмежують соромітну щілину, утворені шкірою та клітковиною, яка містить фіброзні пучки щільної волокнистої сполучної тканини та підшкірне венозне сплетення. З'єднуючись вгорі та спереду від лобка, вони утворюють передню спайку губ (commissura labiorum anterior), ззаду — задню спайку (commissura labiorum posterior). Відстань між відхідником і великими соромітними губами становить 2—3 см. В їх товщі закінчуються круглі зв'язки матки. Особливістю шарів великих соромітних губ є відсутність поверхневої фасції і наявність сполучнотканинних тяжів, які забезпечують з'єднання шкіри з окістям л
...
Читати далі »
|
Піхва є продовженням матки у вигляді труби завдовжки 8—10 см.
Будова. З порожниною матки піхва сполучається через канал шийки матки. Унизу, в жіночій соромітній ділянці вона відкривається соромітною щілиною між малими соромітними губами. Між піхвою та тілом матки утворюється тупий кут. На розрізі просвіт піхви має вигляд Н-подібної щілини, оскільки орган містить лише дві стінки: передню та задню, причому перша на 1,5—2 см коротша.
Синтопія. Шийка матки неначе вступає в порожнину піхви, утворюючи її склепіння.
Передня стінка піхви прилягає до задньої стінки сечового міхура та сечівника, з якими вона пов'язана настільки міцно, що при розривах матки (або сечівника) тут можуть утворюватися міхурово-піхвові нориц
...
Читати далі »
|
Це парний орган розміром 2,5x1,5x1 см.
Будова. Яєчник має два краї: передній, фіксований до широкої зв'язки матки, і задній — вільний, обернений у бік прямої кишки. У ньому розрізняють дві поверхні: присередню, що обернена в порожнину таза та торкається тазових органів, і бічну, обернену до стінки таза. До маткового кінця яєчника кріпиться власна зв'язка яєчника, що фіксує його до кута матки. До трубного кінця яєчника фіксована підвішувальна зв'язка яєчника.
Зовнішній покрив яєчника утворений зародковим епітелієм, що зумовлює його матовість. Очеревина вкриває яєчник лише в місці його фіксації до широкої зв'язки матки. Тут утворюється кільцеподібна біла смужка очеревини, зрощеної з яєчником, — кільце Фарра—Вальдеєра. Допереду від цього кільця передній край яєчни
...
Читати далі »
|
Маткова труба — порожнисте утворення завдовжки 10—12 см.
Голотопія. Труба проходить по верхньому краю широкої зв'язки матки, що утворює для неї брижу (mesosalpinx), в якій до органа підходять судинні гілки маткової і яєчникової артерій.
Будова. Маткова труба містить маткову частину, перешийок, ампулу, лійку та торочки (fimbriae tubae). Стінка органа представлена такими шарами: серозною оболонкою, підсерозним прошарком, м'язовою і слизовою оболонками.
Синтопія. Маткова труба тісно зв'язана з яєчником: охоплює його з трьох боків. Біля матки труба має горизонтальний напрямок, потім утворює різкий згин і майже вертикально прямує вгору вз
...
Читати далі »
|
Широка зв'язка матки — парна. Вона є дуплікатурою очеревини і має чотирикутну форму. її присередній край фіксований до бічного краю матки, бічний — до бічної стінки таза в ділянці крижово-клубового суглоба. Верхній її край вільний, у ньому розташована маткова труба, нижній — утворений завдяки розходженню листків очеревини. У товщі (зверху вниз) широкої зв'язки матки розташовані маткові труби, круглі зв'язки матки (ligg. teres uteri), задні частини яєчників та власні зв'язки яєчників (ligg. ovarii proprium).
Усі ці утворення випинають очеревину широкої зв'язки й утворюють власні брижі, тобто частини зв'язки, що кріпляться до цих органів: mesometrium — брижа матки, mesosalpinx — брижа маткової труби, mesoovarium — брижа яєчника, mesodesma — стрічка очеревини, фіксована до к
...
Читати далі »
|
Голотопія. Матка розміщена в центральній частині порожнини малого таза між сечовим міхуром і прямою кишкою.
Скелетотопія. Перешийок (перехід тіла в шийку — isthmus uteri) та шийка матки розташовані на рівні Sii-iii.
Будова. Матка має три відділи: дно (fundus uteri) — частина, розташована вище відходження маткових труб, тіло (corpus uteri) — частина органа між дном і шийкою, та шийку (cervix uteri), що має надпіхвову та піхвову порції. Звужену частину тіла в ділянці шийки називають перешийком. Розрізняють передню та задню поверхні, правий і лівий краї матки. Поздовжня вісь матки нахилена вперед (anteversio), тіло матки по відношенню до шийки також нахилене вперед (anteflexio).
...
Читати далі »
|
|
