Пути волоконъ въ симпатической системѣ еще не вполнѣ выяснены. На первый взглядъ, множество узловъ, сплетеній, периферическихъ вѣтвей, распространенныхъ по всему тѣлу, кажется лишеннымъ какого-либо опредѣленнаго плана. Однако, усиліями нѣкоторыхъ изслѣдователей, особенно Келликера, удалось выяснить извѣстный планъ въ распространеніи волоконъ.
Читати далі...Присінок рота
Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмежена ззовні губами та щоками, зсередини — верхнім і нижнім рядами зубів і яснами (мал. 134, 138).
Верхня і нижня губи (labium superius et labium inferius), які обмежують ротову щілину (rima oris), є складками, в основі яких залягає м'язовий шар — переважно коловий м'яз рота, волокна якого розташовані циркулярно, і м'язи з радіальним розташуванням волокон. Спереду губи вкриті шкірою, ззаду — слизовою оболонкою. Між шкірою і слизовою оболонкою уздовж вільного краю проходить проміжна червона облямівка.
У червоній облямівці губ розрізняють дві зони: зовнішню (гладеньку) і внутрішню (ворсисту). У зовнішній зоні роговий шар епітелію зберігається, проте стає тоншим і прозорішим, зникають потові залози, менше сальних (їх більше на верхній губі, головним чином у кутах рота). Червона облямівка губ містить багато нервових закінчень, тому край облямівки дуже чутливий. Внутрішня зона облямівки в новонародженого вкрита сосочками, або ворсинками, які сприяють щільному присмоктуванню до соска молочної залози в перші дні життя. Поступово ворсинки згладжуються й стають майже непомітними.
Підшкірної клітковини в ділянці губ небагато (шар її дещо більший біля їх основи і в кутах рота), внаслідок чого форма губ навіть у огрядних людей змінюється мало.
У правому та лівому кутах рота, у місці переходу однієї губи в другу, утворюється спайка губ (commisura labiorum). На шкірі верхньої губи по серединній лінії міститься поздовжній верхньогубний жолобок (philtrum), на нижньому кінці якого на червоній облямівці є невеликий горбок (tuberculum).
Щоки (bucea dextra et bucea sinistra). Передня межа щоки проходить уздовж носогубної борозни, верхня — уздовж нижнього краю очної ямки виличної кістки, нижня — нижнього краю нижньої щелепи, задня — переднього краю жувального м'яза.
Як і губи, щоки ззовні вкриті шкірою, а зсередини — слизовою оболонкою. Шкіра щік тонка, рухлива, легко збирається в складки. Підшкірна клітковина звичайно добре розвинена.
Основу щік утворює щічний м'яз та інші м'язи лиця, до яких збоку прилягає жирове тіло щоки, добре розвинене у дітей перших років життя.
Жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae) — це жирове скупчення округлої форми, яке має тенденцію до відособлення від решти підшкірної клітковини щоки. У грудних дітей жирове тіло щоки сприяє ссанню, запобігаючи западанню щік під час рефлекторного відсмоктування повітря з порожнини рота через ніс. У жінок жирове тіло щоки більше, ніж у чоловіків. У разі різкого схуднення жирове тіло зникає останнім.
Посередині щоки з боку присінка рота розташована так звана проміжна частина — смужка слизової оболонки завширшки близько 1 см, яка тягнеться від кута рота до гілки нижньої щелепи. В ембріональному періоді та протягом першого року життя дитини ця ділянка містить мікроворсинчасті епітеліоцити, такі самі, як і проміжна частина губи; слинних, залоз не має. Проміжна частина щоки є зоною контакту шкіри із слизовою оболонкою порожнини рота, що виникла внаслідок зростання ембріональних закладок під час формування рота. У товщі щоки, на 1 см нижче виличної дуги, по проекційній лінії, що опускається від мочки вуха до кута рота, проходить привушна протока (ductus parotideus), яка відкривається в слизовій оболонці щоки в сосочку привушної залози на рівні другого верхнього великого кутнього зуба.
Губи відмежовані від щік носогубними та підборідногубними борознами, які ледь помітні у дітей, а з віком стають глибшими.
За формою розрізняють випнуті губи (procheilia), помірно випнуті (ortocheilia) і запалі (opistho cheilia), які спостерігаються в похилому віці внаслідок випадіння зубів. Дуже збільшені губи називаються macrochilia, а зменшені — microcheilia.
Шкіра губ і щік містить потові й сальні залози, у чоловіків шкіра щік звичайно вкрита жорстким волоссям. Шкіра переходить у слизову оболонку поступово. Слизова оболонка губ (і щік) не має м'язової пластинки, тому власна пластинка без різких меж переходить у підслизовий прошарок, який безпосередньо прилягає до посмугованих м'язів. У підслизовій основі містяться секреторні відділи слинних залоз (вивідні протоки яких відкриваються на поверхні губ), артерії і добре розвинене венозне сплетення.
Слизова оболонка губ і щік — тонка, прозора, рухома. Переходячи на альвеолйрні відростки, слизова оболонка разом з підслизовим прошарком стає товстою, щільною і нерухомою; тут вона дістала назву ясен (gingivae). Від передньої поверхні ясен до губ по серединній площині йдуть складки слизової оболонки у вигляді вуздечок верхньої та нижньої губ (frenulum labii superioris et frenulum labii inferibfis) (див. мал. 134).
Слизова оболонка ясен не має м'язової пластинки і слинних залоз, міцно зростається з окістям. Вона блідіша, ніж слизова оболонка губ і щік. Ясна вкриті багатошаровим плоским епітелієм, який частково роговіє. Частина слизової оболонки ясен у проміжку між сусідніми зубами називається ясенним (міжзубним) сосочком (papilla gingivalis), а та частина, що заходить у зубну альвеолу, прикріплюючись до зуба, утворює ясенну борозну (sulcus gingivalis). Ясенна борозна має вигляд щілини завглибшки 0,2 —2 мм між поверхнею зуба і прилеглим до нього вільним краєм ясна. Дно ясенної борозни розташоване на рівні шийки зуба. Епітелій борозни переходить на поверхню зуба і щільно фіксується до неї, запобігаючи проникненню інфекції в розташовані нижче періодонтальні тканини.
Зміна зовнішнього вигляду (форми, забарвлення, розпушування тощо) ясенних сосочків свідчить про місцеві або загальні патологічні порушення (стоматит, пародонтоз, хронічна інтоксикація, авітаміноз тощо).
У яснах розрізняють ясенний край (margo gingivalis), що прилягає до шийки зуба, та альвеолярну частину, яка доходить до перехідних складок присінка рота й слизової оболонки твердого піднебіння або дна порожнини рота. У товщі ясен розташована загальна циркулярна зв'язка зубів (lig. dentales circulares communes), яка з'єднує всі зуби між собою. Основою зв'язки є циркулярні волокна (fibrae circulares) — колагенові пучки, які обхоплюють зуб з усіх боків і укріплюють ясна на шийці зуба.
Крім циркулярних волокон у яснах є пучки колагенових волокон, що утворюють волокнисті зв'язки:
1) альвеолярноясенні (fibrae alveolo gingivales), які йдуть від окістя альвеолярних відростків до ясен і зумовлюють їх нерухомість;
2) міжсосочкові (fibrae interpapillares) — з'єднують присінковий і ротовий ясенні сосочки;
3) перехресні міжзубні пучки (fibrae interdentales decussatae), розташовані між краями сусідніх міжальвеолярних перегородок, які фіксують ясенні сосочки до кістки;
4) присередньодистальні міжзубні (fibrae interdentales mediodistales) — від ясна до окістя міжальвеолярних перегородок;
5) колововерхівкові (fibrae circuloapicales) — з'єднують краї ясна з верхівкою альвеолярних відростків.
До прорізування зубів у дітей і після випадіння зубів у людей похилого віку ясенний край, який виконує жувальну функцію, грубшає.
ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА
 |
Розділ: Знання анатомії на старослов'янської кирилиці | Категорія: Ученіе о нервахъ. Неврологія
 Въ настоящее время нельзя еще говорить о всѣхъ нервныхъ окончаніяхъ, встрѣчающихся въ области sympathicus. Но относительно значительной части ихъ имѣются уже вполнѣ опредѣленныя указанія, добытыя на основаніи новѣйшей методики. Изслѣдованія Кахаля, Реціуса и Кёлликера, которыя мы главнымъ образомъ имѣемъ въ виду, стоятъ на первомъ мѣстѣ и заключаютъ въ себѣ много интересныхъ результатовъ. Читати далі... |
Розділ: Знання анатомії на старослов'янської кирилиці | Категорія: Ученіе о нервахъ. Неврологія
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)
 Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі... |
Розділ: | Категорія: Топографічна анатомія нижньої кінцівки
 Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі... |
Розділ: | Категорія: Топографічна анатомія нижньої кінцівки
АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)
 Der radius ist der laterale der beiden Vorderarmknochen. Er ist im Gegensatz zur ulna oben schmal und dünn und unten breit und dick. Das proximale Endstück, extremitas superior, wird vom scheibenförmigen Radiusköpfchen, capitulum radii, dargestellt. Eine deutliche ringförmige Einschnürung unterhalb desselben wird als Speichenhals, collum radii, bezeichnet. ... Читати далі... |
Розділ: Анатомія людини на німецькій мові | Категорія: Atlas der deskriptiven Anatomie des Menschen
 Die ulna ist ein deutlich dreiseitig-prismatischer Röhrenknochen, welcher oben (proximal) dick, unten (distal) stark verdünnt ist. Man unterscheidet an ihm eine extremitas superior, corpus und extremitas inferior. Die starke extremitas superior trägt die in der Mitte eingeschnürte oder geteilte incisura semilunaris für die trochlea humeri. Ihr vorderer Abschnitt liegt auf der Oberfläche des processus coronoideus, eines breiten, nach v... Читати далі... |
Розділ: Анатомія людини на німецькій мові | Категорія: Atlas der deskriptiven Anatomie des Menschen
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)
 Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis). Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі... |
Розділ: Топографічна анатомія людини російською мовою (ru) | Категорія: Грудь
 Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и соединительнотканной клетчаткой. Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі... |
Розділ: Топографічна анатомія людини російською мовою (ru) | Категорія: Грудь
АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ
| Хід очеревини 1 — діафрагма; 2 — підшлункова залоза; 3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки; 4 — поперечна ободова кишка; 5 — петлі тонкої кишки; 6 — прямокишково-маткова заглибина; 7 — пряма кишка; 8 — сечовий міхур; 9 — міхурово-маткова заглибина; 10 — матка; 11 — задні два листки..... |
Розділ: Анатомічний атлас українською мовою (ua) | Категорія:
| Схема кровообігу а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна..... |
Розділ: Анатомічний атлас українською мовою (ua) | Категорія: