Становище людини в природі
Сучасна людина в системі класифікації тваринних організмів належить до типу хордових (Chordata), підтипу хребетних (Vertebrata), класу ссавців (Mammalia), ряду приматів (Primates), родини людей (Hominidae), роду людина (Ното), виду людина розумна (Homo sapiens).
Тіло людини в загальних рисах зберігає будову, властиву всім хребетним: двополярність (головний і хвостовий кінці), двосторонню симетрію, переважання парних органів, наявність осьового скелета, збереження деяких (реліктових) ознак сегментності (метамерії), краще виявленої у примітивних форм. Ці та багато інших особливостей (редукований стан органа нюху, збережені зачатки окремих хвостових хребців , наявність рудимента третьої повіки та ін.) свідчать про шляхи еволюції, що пройшли зоологічні предки людини.
До основних морфофункціональних особливостей тіла людини порівняно з тілом інших приматів належать такі: високополіфункціональна передня кінцівка (у людини верхня кінцівка — рука), високий розвиток і диференціація плаща (кори) великого мозку, значне ослаблення зубощелепного апарата, рівний ряд зубів, відсутність загального волосяного покриву, прямоходіння, тривале дитинство тощо. Сучасна людина володіє виразною мовою, взаємопов'язаною з абстрактним мисленням (розвиток другої сигнальної системи).
Проте основна відмітна особливість людини від тварини полягає в тому, що людина — істота соціальна, основною умовою становлення та життя якої є суспільно корисна праця, тісно пов'язана з виникненням суспільства.
Свідома праця та створення умов існування значною мірою звільнили людину від влади всеосяжного природного добору, що панує в світі тварин. Внаслідок цього біологічна видоутворювальна еволюція, яка грунтується на пристосуванні організму до умов природного середовища, в людському суспільстві починає поступатися місцем еволюції матеріальної та духовної культури. Більшість біологічних впливів на організм людини стала опосередковуватися соціально-економічними чинниками, а отже, й загальним культурним рівнем людей.
