Анатомія людини - Вчення про внутрішні органи
ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ - СПЛАНХНОЛОГІЯ

Внутрішні органи (splanchna, s. viscera) розташовані головним чином у порожнинах тіла (грудній, черевній, тазовій). Ці органи забезпечують процеси обміну в організмі з зовнішнім середовищем (споживання й перетравлювання їжі, повітряний і тканинний обмін), виведення продуктів обміну, генеративну функцію та ін. Такі функції властиві рослинам, тому ці органи називають також органами рослинного життя.
 
Залежно від функціональних властивостей і будови внутрішні органи об'єднані в системи: травну, дихальну, сечову, статеву.
 
Органи травної системи розташовані в ділянці голови, шиї, в грудній, черевній і тазовій порожнинах, мають вхідний отвір (рот) і вихідний (відхідник).
 
Органи дихальної системи (з одним вхідним отвором — носовим) містяться в ділянці голови, шиї і в грудній порожнині. У грудній порожнині розташоване також серце, що належить до системи кровообігу.
 
Сечові й статеві органи мають лише вихідні отвори, містяться в черевній порожнині й порожнині таза. Черевна порожнина є місцем розташування селезінки, що належить до органів кровотворення. У всіх порожнинах тіла розташовані ендокринні залози.
 
Внутрішні органи за своєю структурою поділяються на паренхіматозні й трубчасті, або порожнисті. Паренхіматозні органи складаються з паренхіми (скупчення спеціалізованих клітин) і сполучнотканинної строми. До паренхіматозних органів належить печінка, легені, нирки тощо. Строма виконує опорну й трофічну функції, у ній розташовані кровоносні та лімфатичні судини, нерви. Трубчасті органи (глотка, стравохід, шлунок, кишки, трахея, бронхи, сечоводрі, сечовий міхур тощо) є трубками різного діаметра. Незважаючи на різні форму та функції трубчастих органів, їх стінки мають схожу будову й складаються із слизової оболонки, підслизової основи, м'язової та серозної оболонок (адвентиції).
 
Слизова оболонка (tun. mucosa) — це внутрішня оболонка трубчастих органів (травних, дихальних, сечових); вона вистелена епітелієм: багатошаровим (плоским), що не зроговіває (порожнина рота, язик, глотка, стравохід, кінцевий відділ прямої кишки), перехідним (сечові органи), одношаровим циліндричним (шлунок, тонка й товста кишки). Епітелій слизової оболонки, виконуючи покривну функцію, відмежовує стінку порожнистого органа від зовнішнього середовища (у його просвіті).
 
Епітелій лежить на власній пластинці слизової оболонки (lam. propria mucosae), що складається в основному з пухкої колагенової сполучної тканини. У ній розташовані залози слизової оболонки, кровоносні та лімфатичні судини, нерви, скупчення лімфоїдної тканини. Під власною пластинкою на межі з підслизовою основою міститься м'язова пластинка слизової оболонки (lam. muscularis mucosae), скорочення якої формують різні складки слизової оболонки.
 
У товщі слизової оболонки травної трубки розкидані келихоподібні клітини, які виділяють слиз, одно- та багатоклітинні залози, що синтезують травний сік. Багатоклітинні залози можуть бути окремими органами, вивідні протоки яких відкриваються у травну трубку, наприклад великі слинні залози, печінка. За будовою розрізняють залози трубчасті, альвеолярні й трубчасто-альвеолярні, кожна з яких може бути простою (з однієї трубочки чи альвеоли) чи складною (з багатьох трубочок або альвеол). Складні залози, що мають вивідні протоки, називають екзокринними, ендокринні залози таких проток не мають (glandule sine ductibus). Великі багатоклітинні залози розділені прошарками сполучної тканини, що йдуть від капсули вглиб залози, на частини — частки (lobi). Деякі частки поділяються на дрібніші часточки (lobuli).
 
Лімфоїдна тканина в слизовій оболонці може мати вигляд дифузно розкиданих невеликих поодиноких лімфатичних фолікулів (folliculi lymphatici solitarii) або їх скупчень (folliculi lymphatici aggregati).
 
Підслизова основа (tela submucosa) лежить ззовні від слизової оболонки; складається з пухкої колагенової сполучної тканини, в якій проходять кровоносні та лімфатичні судини. У травних органах тут базується досить розвинуте підслизове нервове сплетення. Підслизова основа містить деякі травні залози, а також лімфатичні фолікули. Пухка колагенова сполучна тканина забезпечує рухомість слизової оболонки й утворення складок. У тих місцях, де немає підслизової основи й слизова оболонка щільно прилягає до м'язової, складки не утворюються, наприклад у сечоміхуровому трикутнику (trigonum vesicae).
 
М'язова оболонка (tun. muscularis) розташована ззовні від підслизової основи. У початкових і кінцевих відділах травної трубки (порожнина рота, глотка, верхній відділ стравоходу, зовнішній м'яз — стискач відхідника) м'язова оболонка складається з посмугованої м'язової тканини, решта трубки — з гладкої. У м'язовій оболонці гладкі міоцити утворюють внутрішній коловий шар (stratum circulare), назовні від нього розташований поздовжній шар (stratum longitudinale).
 
Головна функція м'язової оболонки трубчастих органів — перемішування харчової маси і проштовхування її по травній трубці (травна система), регулювання голосової щілини й бронхів (дихальна система) , проштовхування сечі та регулювання просвіту сечових органів.
 
Серозна оболонка (tun. serosa) (з підсерозною основою) — це тонка пластинка, що вистеляє порожнини тіла (черевну, осердну, плевральні тощо), а також обгортає розташовані в них органи. Серозна оболонка стінки порожнин називається пристінковим (парієтальним) листком, а та, що вкриває внутрішні органи, — нутряним (вісцеральним). Серце ззовні вкрите вісцеральним листком серозного осердя (епікард).
 
Основою серозної оболонки є щільна волокниста сполучна тканина з різнонапрямленими колагеновими та еластичними волокнами. Поверхня оболонки з боку порожнини вкрита одношаровим плоским епітелієм, або мезотелієм.
 
Вільна поверхня серозної оболонки в нормі завжди волога, гладка, блискуча, що сприяє ковзанню одного органа відносно іншого. Ті органи або їх частини, які не мають серозної оболонки, обгорнуті сполучнотканинною волокнистою оболонкою (tun. abventitia). До них належить стравохід, ділянки дванадцятипалої і товстої кишок, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, а також повітропровідні та сечові органи.
 
У цьому розділі вивчаються органи травної, дихальної, сечової, статевої систем. Подано також відомості про посмуговані м'язи порожнини рота, глотки, гортані та промежини, функції яких міцно пов'язані з внутрішніми органами.

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Внутреннее ухо, auris interna. Костный лабиринтъ, labyrinthus osseus

Очень легко составить себѣ точное представленіе о формѣ костнаго лабиринта, пользуясь височною костью новорожденнаго, такъ какъ въ ней безъ труда можно выдѣлить изъ окружающей рыхлой костной массы болѣе плотную, большую костную оболочку, или костную капсулу лабиринта. На основаніи знакомства съ такимъ препаратомъ можно уже легко слѣдить за описаніемъ лабиринта взрослаго человѣка.

Читати далі...



Среднее ухо, auris media

Среднее ухо состоитъ изъ полости, расположенной въ височной кости между лабиринтомъ и наружнымъ ухомъ и называемой барабанною полостью. Она, съ одной стороны, помощью ушной (Евстахіевой) трубы находится въ соединеніи съ полостью глотки, а, съ другой стороны, продолжается въ многокамерное пространство сосцевиднаго отростка височной кости. Барабанная полость пересѣкается цѣпочкою, которая состоитъ изъ трехъ слуховыхъ косточекъ и непосре... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Herzbeutel, pericardium

Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі...



Herz, cor

Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close