У формуванні клітковинних просторів лицевого відділу голови велике значення мають фасціальні утворення та розміщення листків основних фасцій. Останні відокремлюють клітковинні простори, утворені жировою клітковиною та м'язами лиця, а також оточують судинно-нервові пучки, органи, слинні залози тощо. Крім того, фасції виконують важливу опорно-статичну функцію.
Знання розташування фасцій потрібно для виконання футлярної й інфільтраційної анестезії під час оперативних втручань на лицевих ділянках, а також проведення лікувальних блокад черепних нервів у місцях їх виходу.
...
Читати далі »
|
Ця ділянка відповідає місцю розташування рота і має такі межі: згори відділена горизонтальною лінією, що проходить через основу перегородки носа; знизу — горизонтальною лінією, проведеною по підборідно-губній складці, і з боків — носо-губними складками. Умовно її розділять на ділянку губ (regio labium) і ротову порожнину (cavitas oris), в якій, своєю чергою, виділяють передню частину (до зубів) — присінок рота (vestibulum oris) і задню — власне ротову порожнину (cavitas oris propria).
Ротова щілина (rima oris) сформована верхньою і нижньою губами (labium superius et inferius). Вони є шкірно-слизовими складками, що зсередини вкриті слизовою оболонкою, а ззовні — шкірою.
Пошарова топографія. Шкіра губ тонка, містить велик
...
Читати далі »
|
Межами цієї ділянки є: вгорі — горизонтальна лінія, що з'єднує присередні кінці брів, знизу — горизонтальна лінія, проведена через основу рухливої частини перегородки носа, збоку — носощічна та носогубна складки. У ділянці носа виділяють зовнішній ніс (nasus externus) — кістково-хрящовий кістяк самого носа, вкритий шкірою, і внутрішній ніс (nasus internus) — порожнину носа (cavitas nasi) та приносові пазухи (sinus paranasales).
У зовнішньому носі розрізняють корінь (radix nasi), спинку (dorsum nasi) та верхівку носа (apex nasi). Бічні поверхні, які мають назву крил носа (alae nasi), рухомі. Нижній вільний край крил формує ніздрі (nares), які ведуть у носову порожнину. Кісткову основу зовнішнього носа утворюють парні носові кістки та лобові відростки верхньощелепних кісток. Разом з передньою носовою остю (spina nasalis anterio
...
Читати далі »
|
Порожнина очної ямки разом з утвореннями лиця, що до неї прилягають, формують очноямкову ділянку (мал. ).
Зазначена ділянка повністю відповідає розмірам та формі очної ямки. Спереду очноямкової ділянки розташовані парні складки — повіки (palpebrae), які вкривають очне яблуко.
Пошарова топографія. Шкіра очноямкової ділянки тонка та ніжна. У ній багато сальних і потових залоз. Підшкірна жирова клітковина повік дуже пухка і не містить жирових скупчень.
М'язовий шар представлений багатьма м'язами. У коловому м'язі ока (m. orbicularis oculi) виділяють зовнішню частину — очноямкову (pars orbitalis) і внутрішню — повікову (pars palpebralis), завдяки скороченню яких відбувається змика
...
Читати далі »
|
Найскладнішу будову має глибока ділянка лиця, що розташована між верхньою та нижньою щелепами (міжщелепна ділянка за М.І. Пироговим). Для забезпечення доступу до цієї ділянки потрібно видалити гілки нижньої щелепи, жувальний м'яз і виличну дугу.
Межею цієї ділянки є своєрідний простір, обмежений ззовні гілкою нижньої щелепи; зсередини — крилоподібним відростком клиноподібної кістки; згори — основою черепа.
Пошарова топографія. Уся глибока ділянка лиця заповнена бічними та присередніми крилоподібними м'язами (mm. pterygoidei lateralis et medialis). Між ними в трикутному проміжку розташована значна кількість судин і нервів. Кожний крилоподібний м'яз оточений тонкою фасціальною пластинкою, а між ними міститься міжкрилоподібна фасція, або міжкрилоподібний апоневр
...
Читати далі »
|
Межі. Згори привушно-жувальна ділянка відокремлена виличною дугою, знизу — нижнім краєм нижньої щелепи, спереду — переднім краєм жувального м'яза, ззаду — заднім краєм гілки нижньої щелепи (мал. ).
Ця ділянка має велике практичне значення, оскільки в ній розташовані важливі анатомічні утворення: привушна залоза, лицевий нерв і зовнішня сонна артерія.
Пошарова топографія. Шкіра привушно-жувальної ділянки тонка, рухома, у чоловіків вкрита волоссям; підшкірна жирова клітковина добре виражена і пронизана сполучнотканинними тяжами, які зв'язують шкіру з власною фасцією (fascia рагоtideomasseterica). Остання є щільною фасцією, що розщеплюється на два листки — передній і задній, утворюючи капсулу для привушної залози та футляр для жувального м'яза.
...
Читати далі »
|
Межами цієї ділянки згори є підочноямковий край, знизу — нижній край нижньої щелепи, спереду — носогубна та носощічна складки, ззаду — передній край жувального м'яза.
Пошарова топографія. Шкіра щічної ділянки тонка, рухома, легко зміщується, має велику кількість сальних і потових залоз. У чоловіків більша частина шкіри цієї ділянки вкрита волоссям. Підшкірна жирова клітковина добре виражена та бере участь у формуванні контуру лиця. До неї прилягає жирове тіло щоки, розташоване в щільній фасціальній капсулі. Це анатомічне утворення, що добре розвинене в дітей раннього віку, розташоване між жувальним (m. masseter) і щічним (т. buccinator) м'язами та має скроневий, очноямковий і крило-піднебінний відростки (мал.).
...
Читати далі »
|
|
