СПОЛУЧЕННЯ ЧЕРЕПА
Сполучення черепа (functurae cranii), за винятком нижньої щелепи, відбувається за допомогою швів і хрящових зрощень. Нижня щелепа сполучається з черепом скронево-нижньощелепними суглобами.
Шви черепа (suturae cranii) належать до волокнистих сполучень кісток. Звичайно номенклатура швів черепа визначається назвою кісток, які сполучаються (наприклад, скронево-виличний, клиноподібно-лобовий , сльозово-верхньощелепний тощо). Крім того, є спеціальні назви швів. Так, шов між лобовою і тім'яними кістками називається вінцевим (sutura coronalis), між тім'яними й потиличною кістками — лямбдоподібним (sutura lambdoidea), між двома тім'яними кістками — стріловим (sutura sagittalis), між тім'яною і скроневою кістками — лусковим (sutura squamosa).
Хрящові сполучення черепа (synchondroses cranii) нечисленні і є тільки на основі черепа: клино-потиличний синхондроз — тонка хрящова пластинка між основною частиною потиличної кістки і тілом клиноподібної, яка до 16 — 18 років замінюється кісткою; клинокам'янистий і кам'янисто-потиличний синхондрозі які заповнюють однойменні щілини, а також частину рваного отвору.
Скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio tcmporomandibularis) (мал. 68) — парний, комбінований. Утворений головками виросткових відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скроневих кісток.
Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута в поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж виросткових відростків, не проходять чітко у лобовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворюючи кут 155-170°.
Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки в 2—3 рази більша за суглобову поверхню головки, волокнистим хрящем вкрита тільки передня її частина, яка розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною (fissura petrotympanіса) скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ вкриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою згори. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобовим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на виростковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої щелепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього краю її.
У порожнині суглоба міститься суглобовий диск (discus artieülaris) з волокнистої хрящової тканини, схожий на двояковвігнуту лінзу. Він ділить суглобову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи. У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполучається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка (membrana synovialis superior) вкриває внутрішню поверхню суглобової капсули, прикріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща.
У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка (membrana synovialis inferior) крім суглобової капсули вистеляє ще й задню поверхню шийки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суглобового диска є те, що він може переміщатись по суглобовому горбку. Це зумовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової порожнини міцніша і краще натягнута, а в передньоприсередній край суглобового диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза.
Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клинонижньощелепна та шилонижньощелепна зв'язки. Це стовщені фасціальні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього.
Бічна зв'язка (lig. laterale) укріплює скронево-нижньощелепний суглоб збоку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки виросткового відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.
Клипонижньощелепна зв'язка (Іід. sphenomandibulare) тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, затримує її бічні й вертикальні рухи.
Шилонижньощелепна зв'язка (Іід. stylomandibulare) натягнута між шилоподібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; гальмує висування нижньої щелепи вперед.
Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощелепному суглобі можливі різноманітні рухи. Це пов'язано також із складністю акту жування у людини як всеїдної істоти.
Складні рухи нижньої щелепи під час жування складаються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед і назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по нижній поверхні суглобового диска в нижньому поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. При цьому в обох суглобах одночасно відбуваються однакові рухи за осями, що проходять уздовж найбільшої довжини еліпсоподібної головки нижньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкривання рота суглобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого розкривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з вивихом у скронево-нижньощелепному суглобі. Під час піднімання щелепи всі рухи здійснюються у зворотному порядку.
Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висуваються головки виросткових відростків разом з дисками на суглобові горбки скроневих кісток. Основний рух відбувається у верхньому поверсі суглобової порожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ковзають. Кожна людина має індивідуальне співвідношення форми, руху в суглобі і ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній поверхні верхніх. Повернення верхньої щелепи назад також здійснюється головним чином у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у нижньощелепні ямки, дають змогу зубам нижньої щелепи змикатися з верхніми у звичайному положенні.
Під час бічного руху нижньої щелепи односторонньо висувається лише її головка разом з диском на суглобовий горбок. Щелепа при цьому зміщується своєю передньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається в лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч. Суглоб з протилежного боку при цьому не є пасивним, а виконує інший рух, диск залишається в суглобовій ямці, але головка нижньої щелепи під ним повертається навколо вертикальної осі. Рух відбувається в нижньому поверсі суглобової порожнини.
Під час руху нижньої щелепи неможливо виділити окремо кожен з описаних вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три колових рухи. Один коловий рух здійснюється тільки в стріловій площині без зміщення нижньої щелепи вбік. Цей рух властивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише передні зуби) та в старечому віці, якщо збереглися передні зуби. За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у стріловій площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коловий рух здійснюється у лобовій площині й складається з почергових опускань та піднімань нижньої щелепи, а також бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази роздавлювання і подрібнення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переважно в горизонтальній площині, завдяки чому забезпечується розтирання їжі задніми зубами. Отже, в процесі жування залежно від характеру їжі усі види рухів чергуються, доповнюючи один одного.
Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними властивостями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції.
