Анатомія людини - Зовнішні жіночі статеві органи
Зовнішні жіночі статеві органи

До зовнішніх жіночих статевих органів (organa genitalia feminina externa) належать: жіноча соромітна ділянка, клітор і жіночий сечівник.
 
До жіночої соромітної ділянки (pudendum femininum), або вульви (vulva) належить лобкове підвищення, великі й малі соромітні губи, присінок піхви з його залозами, і дівоча перетинка (мал. 175). Лобкове підвищення (mons pubis) утворене горбками лобкових кісток і добре розвинутою підшкірною клітковиною. Шкіра лобкового підвищення вкрита волоссям, яке з'являється у період статевого дозрівання.
 
Великі соромітні губи (labia major а pudendi) — парні масивні поздовжні шкірні валки, що обмежують з боків соромітну щілину (rima pudendi). Спереду і ззаду вони з'єднуються передньою й задньою спайками губ (commissurae labiorum anterior et posterior). Поверхню великих соромітних губ ділять на зовнішню шкірну, вкриту волоссям, і внутрішню, на якій волосся немає і яка містить велику кількість слизових залоз.
 
Малі соромітні губи (labia minora pudendi) — це дві тонкі шкірні складки, які лежать присередньо від великих статевих губ і паралельно до них, обмежуючи присінок піхви (vestibulum vaginae). При зімкненій соромітній щілині малі губи можуть дещо виступати між великими. У товщі малої соромітної губи ближче до її основи розташована цибулина присінка (bulbus vestibuli), гомологічна губчастому тілу статевого члена.
 
У присінку піхви відкриваються: зовнішнє вічко сечівника (позаду клітора); парні отвори проток великих присінкових залоз (gll. vestibulares majores dexter/sinister) і численних малих (дії. vestibulares minores), що виробляють слизовий секрет; отвір піхви (ostium vaginae). У жінок, які не жили статевим життям, біля заднього і частково бічних країв отвору піхви є тонка дуплікатура слизової оболонки — дівоча перетинка (hymen).
 
Клітор (clitoris) (див. мал. 175) — рудиментарний гомолог печеристих тіл статевого члена. Розташований між передньою спайкою соромітних губ та зовнішнім вічком сечівника. Він складається з головки (glans clitoridis) з передньою шкірочкою (preputium clitoridis), печеристих тіл (corpora cavernosa clitoridis dextra/ sinistra) 1,5 — 2,5 см завдовжки та ніжок (crura clitoridis), що прикріплюються до лобкових кісток.
 
Жіночий сечівник (urethra feminina) (див. мал. 153, 175) починається від сечового міхура внутрішнім вічком сечівника. На відміну від чоловічого жіночий сечівник короткий (3 — 4 см), прямий і широкий, завдяки поздовжнім складкам слизової оболонки може бути розтягнутим до 4 см і більше.
 
Стінка його складається із слизової оболонки з підслизовим прошарком, багатим на слизові залози, м'язової оболонки, що складається з гладкої м'язової тканини, та незначної адвентиції. З колових волокон м'язової тканини сечівника сформовано внутрішній замикач сечівника (sphincter urethrae internus). Безпосередньо нижче внутрішнього вічка сечівника є зовнішній м'яз — замикач сечівника (m. sphincter urethrae externus), утворений пучками посмугованої м'язової тканини промежини. Cечівник відкривається у присінок піхви зовнішнім вічком (ostium urethrae externum) (див. мал. 175), розташованим між: клітором і отвором піхви.
 
Кровопостачання зовнішніх чшючих статевих органів — внутрішні статеві артерії її вени.
 
Лімфовідтік: до поверхневих пахвинних лімфатичних вузлів.
 
Іннервація: гілки клубово-пахвинного, стегново-статевого та соромітного нервів і симпатичного стовбура.
 
Зовнішні жіночі статеві органи
 

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Внутреннее ухо, auris interna. Костный лабиринтъ, labyrinthus osseus

Очень легко составить себѣ точное представленіе о формѣ костнаго лабиринта, пользуясь височною костью новорожденнаго, такъ какъ въ ней безъ труда можно выдѣлить изъ окружающей рыхлой костной массы болѣе плотную, большую костную оболочку, или костную капсулу лабиринта. На основаніи знакомства съ такимъ препаратомъ можно уже легко слѣдить за описаніемъ лабиринта взрослаго человѣка.

Читати далі...



Среднее ухо, auris media

Среднее ухо состоитъ изъ полости, расположенной въ височной кости между лабиринтомъ и наружнымъ ухомъ и называемой барабанною полостью. Она, съ одной стороны, помощью ушной (Евстахіевой) трубы находится въ соединеніи съ полостью глотки, а, съ другой стороны, продолжается въ многокамерное пространство сосцевиднаго отростка височной кости. Барабанная полость пересѣкается цѣпочкою, которая состоитъ изъ трехъ слуховыхъ косточекъ и непосре... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Herzbeutel, pericardium

Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі...



Herz, cor

Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close