СПЕЦІАЛЬНА МІОЛОГІЯ
М'язи найзручніше вивчати за топографічною ознакою: м'язи голови, шиї, спини, грудної клітки, живота, верхніх і нижніх кінцівок.
М'ЯЗИ ГОЛОВИ
До м'язів голови (мал. 90) належать: м'язи лиця (похідні II глоткової дуги), жувальні (похідні І глоткової дуги, м'язи органів голови (очного яблука, слухових кісточок, м'якого піднебіння та зіва, язика), які описано у відповідних розділах.
М'язи лиця відрізняються від інших посмугованих м'язів своїм походженням (розвиваються з II глоткової (зябрової) дуги) та особливостями розташування й прикріплення. Містяться поверхнево, під шкірою, починаються, як правило, на кістках, прикріплюються до глибокого шару шкіри. М'язи вкриті тонкою поверхневою фасцією, яку вони пронизують, прямуючи до шкіри. Під час скорочення м'язів змінюється форма природних отворів лиця, на шкірі утворюються різні складки, ямки, внаслідок чого лице набуває певного виразу (сміху, суму, плачу тощо). Такий рух м'язів відповідно до почуттів і настрою називається мімікою.
Деякі м'язи лиця (мімічні) розташовані навколо його природних отворів і беруть участь у їх відкриванні або закриванні. Крім того, одні з них ідуть циркулярно і є стискачами (сфінктерами) цих отворів, інші розходяться радіально й виконують функцію розширювачів. М'язи лиця беруть участь у акті мовлення, в жуванні і ковтанні, диханні, у функціонуванні органів чуття.
У людини найбільшого розвитку набули м'язи, пов'язані з мовленням і мімікою (навколо рота й очей). Деякі м'язи (вушні, носові, підшкірні тощо) є рудиментарними.
За розташуванням (топографією) і функцією м'язи лиця умовно поділяють на: м'язи склепіння черепа; м'язи вушної раковини; м'язи, які оточують очну ямку; м'язи, які оточують ніздрі; м'язи, які оточують ротову щілину.
На склепінні черепа, під шкірою і підшкірною клітковиною розташований комплекс м'язово-апоневротичних тканин, надчерепний м'яз.
Надчерепний м'яз вкриває майже все склепіння черепа від верхньої каркової лінії ззаду до скроневої лінії з боків і до надбрівних дуг та надперенісся спереду. Він може бути розділений на три частини:
1) потилично-лобовий м'яз;
2) апоневротичний шолом;
3) скронево-тім'яний м'яз.
Потилично-лобовий м'яз (m. occipitofrontal) вкриває склепіння черепа від надбрівних дуг спереду і до найвищої каркової лінії позаду. Вона має лобове черевце і потиличне (див. мал. 90). Потиличне черевце {venter occipitalis) — це недостатньо розвинута м'язова пластинка, пучки якої починаються від верхньої каркової лінії, піднімаються догори, вперед і вплітаються в апоневротичний шолом.
Лобове черевце (venter frontalis) розвинуте більше, ніж потиличне, тому більшість анатомів вважають його самостійним лобовим м'язом. Воно починається вертикальними пучками від апоневротичного шолома трохи вище лобових горбів і вплітається у шкіру брів; вузькою волокнистою пластинкою, яка проходить по серединній лінії, черевце поділене на дві прямокутні пластинки.
Апоневротичний шолом (galea аропеurotica), або надчерепний апоневроз, має форму широкого сухожилкового розтягнення, яке на всьому протязі щільно зрощене зі шкірою і пухко — з окістям черепа.
Шкіра черепа разом з підшкірною клітковиною й апоневротичним шоломом легко зміщується під час скорочення лобового й потиличного черевця, функціонує як одна система. Пухке сполучення цих тканин з окістям зумовлює у разі травми голови утворення скальпованих ран.
Шкіра черепа разом з підшкірною клітковиною й апоневротичним шоломом легко зміщується під час скорочення лобового й потиличного черевця, функціонує як одна система. Пухке сполучення цих тканин з окістям зумовлює у разі травми голови утворення скальпованих ран.
Функція. Під час скорочення лобового черевця шкіра лоба відтягується догори, збирається в горизонтальні складки, з'являється певний вираз лиця — увага, здивування, оскільки при цьому піднімаються брови. Лобове черевце тягне верхню повіку догори, розширює очну щілину, тобто є антагоністом м'язів, які звужують очну щілину. Скороченням надчерепного м'яза апоневротичний шолом разом з шкірою голови відтягується назад.
Скронево-тім'яний м'яз (т. temporoparietal) розташований на бічній поверхні склепіння черепа. М'язові пучки його починаються на внутрішній поверхні хряща вушної раковини й прикріплюються до бічної частини апоневротичного шолома.
Іннервація: п. facialis (rr. temporales, п. auricularis posterior).
Кровопостачання: a. supratrochlear, a. temporalis superficialis, a. auricularis posterior, a. occipitalis.
Серед м'язів вушної раковини розрізняють передній, верхній і задній вушні м'язи. У людини вони розвинуті слабко, є рудиментарними. Деякі люди можуть обмежено рухати вушною раковиною, але практично ці м'язи не функціонують.
Передній вушний м'яз'(m. auricularis anterior) починається від апоневротичного шолома і скроневої фасції. Тонкі пучки цього м'яза тягнуться донизу й назад і прикріплюються до шкіри та хряща вушної раковини.
Функція. Може відтягувати вушну раковину вперед і дещо догори.
Верхній вушний м'яз (т. auricularis superior) — найбільший серед вушних м'язів, плоский і тонкий, залягає під шкірою над вушною раковиною. Починається широкою основою від апоневротичного шолома в його скроневій частині, поступово звужуючись донизу, прикріплюється до шкіри вушної раковини біля її основи.
Функція. Може підтягувати вушну раковину догори.
Задній вушний м'яз (т. auricularis posterior) — найслабший, складається з 2 — 3 м'язових пучків, які починаються від соскоподібного відростка скроневої кістки в місці прикріплення груднинно-ключично-соскоподібного м'яза. Йде вперед і прикріплюється до задньої поверхні хряща вушної раковини.
Функція. Може відтягувати вушну раковину назад.
Іннервація: п. facialis (rr. temporales, п. auricularis posterior).
Кровопостачання: a. temporalis superficialis, a. auricularis posterior.
Серед м'язів, які оточують очну щілину, розрізняють такі:
М'яз гордія (гп. procerus) починається від зовнішньої поверхні кісткової спинки носа, піднімається догори й прикріплюється до шкіри між бровами в ділянці надперенісся (glabella).
Функція. При скороченні утворює складки і борозни в ділянці надперенісся. Частина волокон фіксується до пучків лобового черевця потилично-лобового м'яза.
Іннервація: п. facialis (rr. temporales).
Кровопостачання: a. supratrochlear, a. angularis.
Коловий м'яз ока (т. orbicularis oculi) розташований під шкірою очної ямки, верхньої та нижньої повіки у вигляді тонкої, плоскої, кільцеподібної пластинки. Зовнішні її пучки трохи заходять у скроневу ділянку, а нижні дещо зміщені у верхні відділи щічної ділянки. Розрізняють три частини м'яза: повікову, очноямкову та глибоку (сльозову).
Повікова частина (pars palpebralis) міститься під шкірою повік у вигляді тонкого шару м'язових пучків, які починаються від присередньої зв'язки повіки та кісткових утворів присередньої стінки очної ямки. М'язові пучки проходять по передній поверхні хрящів верхньої та нижньої повік, тягнуться до бічного кута ока, де взаємно переплітаються й прикріплюються до бічної зв'язки повіки і бічної стінки очної ямки. У повіковій частині м'яза вирізняють війковий пучок (fasciculus ciliaris).
Очноямкова частина (pars orbitalis) товща за повікову й розташована навколо неї. Починається від носової частини лобової кістки, лобового відростка верхньої щелепи та присередньої зв'язки повіки. М'язові пучки йдуть уздовж над- і підочноямкових країв і закінчуються в бічному шві повіки. У верхню частину м'яза вплітаються пучки, м'язових волокон лобового черевця потилично-лобового м'яза і м'яза — зморщувача брови.
Глибока (сльозова) частина (pars lacrimalis) починається від заднього сльозового гребеня і прилеглої до нього поверхні сльозової кістки, охоплює спереду і ззаду сльозовий мішок. Біля присереднього кута ока зливається з повіковою частиною.
Функція. Коловий м'яз ока змикає повіки, виконуючи роль своєрідного стискача, згладжує поперечні складки лоба, утворює радіальні складки, особливо біля бічного кута ока, зміщує брову донизу, спорожнює сльозовий мішок.
Іннервація: п. facialis (rr. temporales, rr. zygomatici).
Кровопостачання: a. facialis, a. supraorbitalis, a. tempo ralis superfacialis, a. intraorbitalis, a. Ophthalmien.
М'яз — зморщувач брови (m. corrugator supercilii) залягає під коловим м'язом ока і нижнім краєм лобового черевця потилично-лобового м'яза. Починається від носової частини лобової кістки над лобово-верхньощелепним швом, продовжується догори і вбік, прикріплюючись до шкіри брів у бічній частині надбрівної дуги.
Функція. Зміщує шкіру лоба присередньо і донизу, утворюючи поздовжні її складки у ділянці надперенісся.
Іннервація: п. facialis (rr. temporales).
Кровопостачання: а. supratrochlearis, а. supraorbitalis, а. temporalis superficialis.
М'яз — опускач брови (m. depressor supercilii) непостійний, прямує від присереднього краю лобового м'яза, прикріплюється до шкіри спинки носа.
Функція. Опускає брову.
Серед м'язів, які оточують ніздрі, розрізняють такі:
Носовий м'яз (m. nasalis) у людини розвинений слабко. Починається від верхньої щелепи біля альвеолярних підвищень бічного різця та ікла, може бути розділеним на дві частини: поперечну і крилову.
Поперечна частина складається з м'язових пучків, які у хрящовій частині носа переходять в апоневроз, що з'єднується з апоневрозом однойменного м'яза протилежного боку.
Функція. Опускає спинку і крила носа, звужує носові отвори.
Крилова частина розвинута більше, ніж попередня. її короткі м'язові пучки з кожного боку закінчуються у шкірі крила носа.
Функція. Відтягує донизу й назовні крила носа, розширюючи ніздрі.
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Кровопостачання: a. angularis, a. dorsalis nasi, a. labialis superior.
М'яз — опускач перегородки (m. depressor septi nasi) починається на верхній щелепі від альвеолярного підвищення присереднього різця. Волокна м'яза часто стикуються з бічним краєм крилової частини носового м'яза і прикріплюються до нижнього краю хряща носової перегородки.
Функція. Відтягує перегородку носа донизу.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomatici).
Кровопостачання: a. labialis superior.
До групи м'язів, які оточують ротову щілину, належать такі:
Коловий м'яз рота (т. orbicularis oris) (див. мал. 91) розташований у товщі губ навколо ротової щілини. Складається з двох частин: крайової і губної.
Крайова частина (pars marginalis) є периферичною. Зовнішній її край переплітається з волокнами м'язів, які радіально розташовані відносно ротової щілини і розширюють її. Пучки крайової частини в кутах рота переходять з однієї губи на іншу, прикріплюються до шкіри і слизової оболонки губ убік від серединної лінії.
Функція. Закриває ротову щілину, стискує губи, висуває їх уперед.
Губна частина (pars labialis) міститься в товщі верхньої і нижньої губ. Пучки розташовані напівколом, тягнуться від одного кута рота до другого, де верхні м'язові волокна переплітаються з нижніми. Прикріплюється до шкіри і слизової оболонки губ у ділянці кутів рота.
Функція. Губна частина колового м'яза рота сприяє щільному стисканню губ, втягуванню їх усередину, бере участь в актах жування, артикуляції й мовлення.
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Кровопостачання: аа. labiales superior et inferior, a. mentalis.
М'яз — опускач кута рота (т. depressor anguli oris) трикутний; починається широкою основою від тіла нижньої щелепи (від підборіддя до першого малого кутнього зуба) нижче й присередньо відносно підборідного отвору. М'язові волокна в нижніх відділах частково переплітаються з пучками підшкірного м'яза шиї, конвергують догори і прикріплюються до шкіри кута рота.
Функція. Зміщує шкіру донизу і вбік, опускає кут рота, особливо під час плакання.
Іннервація: п. facialis (г. тагginalis mandibulae).
Кровопостачання: a. labialis inferior, a. mentalis.
М'яз — підіймач верхньої губи (т. levator labii superioris) має вигляд досить потужної трапецієподібної пластинки, яка найбільшим своїм краєм починається від підочноямкового краю тіла верхньої щелепи. Звідси м'язові пучки, розширюючись, спускаються донизу і присередньо, закінчуючись у шкірі верхньої губи, носогубної борозни та крила носа.
Функція. Піднімає верхню губу, заглиблює крила носа, розширюючи ніздрі.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomatici).
Кровопостачання: a. infraorbital, a. labialis superior.
М'яз — підіймач кута рота (т. levator anguli oris) у вигляді маловиразної м'язової пластинки, розташованої під попереднім м'язом, починається від іклової ямки верхньої щелепи і закінчується біля кута рота, прикріплюючись до шкіри.
Функція. Тягне кут рота вбік і догори.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomatici).
Кровопостачання: a. infraorbitalis, a. labialis superior.
Великий виличний м'яз (m. zygomaticus major) починається від бічної поверхні виличної кістки, спускається донизу присередньо і прикріплюється до шкіри кута рота, вплітаючись у т. orbitalis oris.
Функція. Тягне кут рота догори і вбік, поглиблює носогубну складку. Є головним м'язом сміху. У разі різкого скорочення м'яза вищиряються зуби.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomatici).
Кровопостачання: a. infraorbital.
Малий виличний м'яз (т. zygomaticus minor) починається від бічної поверхні виличної кістки, прикріплюється до шкіри кута рота й носогубної складки.
Функція. Піднімає кут рота догори і вбік, поглиблює носогубну складку.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomatic!).
Кровопостачання: a. infraorbital.
М'яз сміху (т. risorius) — слабко розвинута (часто її немає) поперечна м'язова пластинка, пучки якої починаються від жувальної фасції і закінчуються у шкірі біля кута рота.
Функція. Відтягує кут рота назовні, його пучки прикріплюються до шкіри щік, внаслідок чого під час сміху утворюється ямка.
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Кровопостачання: a. facialis, а. transversa faciei.
Щічний м'яз (m. buccinator) (див. мал. 90) плоский, тонкий, чотирикутної форми. Розташований під слизовою оболонкою бічної стінки присінка рота й відокремлений від шкіри жировим тілом щоки. Починається від косої лінії тіла й гілки нижньої щелепи, від зовнішньої поверхні альвеолярного відростка верхньої щелепи в ділянці великих кутніх зубів, тягнеться присередньо, переходить у м'язи верхньої й нижньої губ, прикріплюючись до шкіри і слизової оболонки кута рота. На рівні верхнього великого кутнього зуба м'яз пронизує протока привушної слинної залози.
Функція. Відтягує кут рота вбік, під час двобічного скорочення притискує щоки до зубів, розтягує ротову щілину, бере участь в акті ссання, мовлення, в роздуванні щік.
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Іннервація: п. facialis (rr. buccales).
Кровопостачання: a. facialis, a. transversa faciei.
М'яз — підіймач верхньої губи і крила носа (т. levator labii superioris et alaeque nasi) починається від лобового відростка верхньої щелепи, прикріплюється до шкіри крил носа і верхньої губи, вплітаючись у коловий м'яз рота.
Функція. Піднімає верхню губу, тягне крило носа догори.
Іннервація: п. facialis (rr. zygomaticï).
Кровопостачання: a. infraorbital, q. dorsalis nasi, a. labialis superior.
М'яз — опускач нижньої губи (т. depressor labii inferioris) є дериватом підшкірного м'яза шиї. Має вигляд чотирикутної пластинки, яка починається від основи тіла нижньої щелепи на рівні ікла й малих кутніх зубів і закінчується у шкірі нижньої губи, переплітаючись з пучками колового м'яза рота.
Функція. Опускає нижню губу.
Іннервація: п. facialis (г. тагдіnalis mandibulae).
Кровопостачання: a. mentalis, a. labialis inferior.
Підборідний м'яз (т. mentalis). Ступінь розвитку індивідуальний. Починається від альвеолярних підвищень присереднього й бічного різців нижньої щелепи, спускається присередньо донизу, з'єднується з однойменним м'язом протилежного боку і прикріплюється до шкіри підборіддя.
Функція. Піднімає шкіру підборіддя, утворюючи на ньому ямки. Може трохи піднімати нижню губу, а також випинати її.
Іннервація: п. facialis (г. тагginalis mandibulae).
Кровопостачання: a. mentalis, а. labialis inferior.
Поперечний м'яз підборіддя (т. transversus menti). Ступінь вияву індивідуальний. Якщо м'яз добре розвинутий, то має вигляд поперечних дугоподібних пучків, які з'єднують правий і лівий підборідні м'язи. У таких випадках на шкірі підборіддя утворюються поздовжні складки.
Функція така сама, як і у підборідних м'язів.
Іннервація: п. facialis (r. marginales mandibulae).
Кровопостачання: a. mentalis, a. labialis inferior.
Жувальні м'язи. В акті жування беруть участь кілька м'язів, проте жувальними називають тільки чотири, які почи-наються на кістках черепа й прикріплюються до нижньої щелепи. Крім того, жувальні м'язи здійснюють ковтальні рухи й частково беруть участь в акті мовлення.
Жувальний м'яз (т. masseter) (див. мал. 90) має чотирикутну форму, розташований ззовні від гілок нижньої щелепи, чітко вирізняється під час жування та міцного стискування зубів, коли можна добре промацати його передній край (орієнтир для виявлення пульсації лицевої артерії на нижньому краї нижньої щелепи за 1 см до жувального м'яза).
Жувальний м'яз має дві частини: поверхневу (велику) і глибоку (меншу). Поверхнева частина (pars superficialis) починається досить потужним сухожилком від зовнішньої поверхні виличної кістки й передніх двох третин виличної дуги.
Пучки м'язових волокон спускаються донизу і дозаду. Глибока частина (pars profundus) м'яза починається від задньої третини нижнього краю і всієї внутрішньої поверхні виличної дуги, пучки м'язових волокон її прямують донизу і вперед, прикріплюються до сухожилка скроневого м'яза. М'яз прикріплюється до жувальної горбистості гілки нижньої щелепи (tuberositas masseterica).
Функція. Під час скорочення піднімає нижню щелепу, притискуючи нижні зуби до верхніх. Дуже тисне на задні верхні зуби, тому найбільше розвинений, якщо збережені всі зуби. Поверхнева частина м'яза бере участь також у висуванні нижньої щелепи вперед, а під час одностороннього скорочення — у протилежний бік.
Іннервація: жувальний нерв (від п. trigeminus).
Кровопостачання: a. masseterica, a. transversa faciei.
Скроневий м'яз (т. temporalis) (мал. 91) належить до багатоперистих м'язів з великим фізіологічним поперечником.
М'яз починається від усієї поверхні скроневої ділянки, тобто від лобової луски, лускової частини скроневої кістки, тім'яної кістки, великого крила клиноподібної кістки. Крім того, м'яз має початок на внутрішній поверхні скроневої фасції (fascia temporalis), яка закриває скроневу ямку від верхньої скроневої лінії (Ііп. temporalis superior) до виличної дуги (arcus zygomaticus), перетворюючи її на кістково-волокнистий футляр. Пучки волокон скроневого м'яза сходяться в один потужний тяж, що переходить у сухожилок, який, пройшовши під виличною дугою, прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи, обхоплюючи його з усіх боків. Прикріплення скроневого м'яза до вінцевого відростка настільки міцне, що під час резекції нижньої щелепи відросток звичайно відтинають разом із сухожилком.
Функція. Передні й середні пучки м'яза піднімають опущену нижню щелепу, найдужче діють на змикання передніх зубів, задні — тягнуть висунуту нижню щелепу назад. У разі бічного зміщення щелепи задні пучки скроневого м'яза протилежного боку повертають її у звичайне положення.
Іннервація: глибокі скроневі нерви (від п. trigeminus).
Кровопостачання: аа. temporales profundae et superficialis.
Присередній крилоподібний м'яз (т. pterygoideus medialis) (див. мал. 91) починається від крилоподібної ямки та присередньої пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, спускається донизу й назовні, прикріплюється до крилоподібної горбистості кута нижньої щелепи.
Функція. Піднімає нижню щелепу, найдужче тисне на задні зуби, під час двостороннього скорочення сприяє висуванню нижньої щелепи вперед, при односторонньому — зміщенню її у протилежний бік.
Іннервація: присередній крилоподібний нерв (від п. tri geminus).
Кровопостачання: a. maxillaris, a. facialis.
Бічний крилоподібний м'яз (т. pterygoideus lateralis) (див. мал. 91) розташований у підскроневій ямці — збоку від присереднього крилоподібного і проходить майже в горизонтальному напрямку. Має дві головки — верхню (меншу) і нижню. Верхня головка починається від підскроневої поверхні і підскроневого гребеня великого крила клиноподібної кістки, нижня — від бічної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки. М'язові пучки обох головок сходяться, тягнуться вбік й назад і прикріплюються до передньої поверхні шийки нижньої щелепи, суглобової капсули та суглобового диска скронево-нижньощелепного суглоба.
Функція. Під час двобічного скорочення дуже висуває нижню щелепу, відтягує вперед суглобову капсулу й суглобовий диск скронево-нижньощелепного суглоба, при односторонньому — зміщує нижню щелепу в протилежний бік.
Іннервація: бічний крилоподібний нерв (від п. trigeminus).
Кровопостачання: а. maxillaris, а. facialis.
Фасції голови
Фасції голови
У ділянці голови розрізняють з кожного (правого і лівого) боку чотири власні фасції: скроневу, жувальну, привушну і щічно-глоткову.
Скронева фасція (fascia temporalis) — щільна колагенова пластинка. Вкриває ззовні скроневий м'яз. Натягнута між верхньою скроневою лінією, де вона міцно зростається з окістям, зовнішнім краєм апоневротичного шолома і верхнім краєм виличної дуги. Тут вона розщеплюється на дві пластинки — поверхневу й глибоку. Перша прикріплюється до бічної поверхні виличної дуги, друга — до присередньої її поверхні. Простір між пластинками заповнений жировою тканиною. Скронева фасція надійно відмежовує скроневу ямку від простору, розташованого між апоневротичним шоломом і окістям склепіння черепа.
Жувальна фасція (fascia masseterica) - вкриває однойменний м'яз. Прикріплюється згори до виличної дуги, знизу — до нижнього краю нижньої щелепи, а спереду і ззаду — до її гілки.
Привушна фасція (fascia parotidea) є продовженням попередньої, розщеплюється на два дуже щільних листки (глибокий і поверхневий), які утворюють для привушної залози щільну фіброзну капсулу. Від стінок капсули в товщу залози відходять численні відростки, які поділяють залозу на частки. Внаслідок цього її запалення може призвести до некрозу паренхіми залози. Позаду фасція привушної залози переходить у фасцію шиї. Глибокий листок фасції, що вкриває глотковий відросток залози, стоншений, містить дефекти, через які гній у разі запального процесу в залозі легко проривається в навколо та заглотковий простори.
Щічно-глоткова фасція (fascia buccopharyngea) — пухка сполучнотканинна пластинка, яка вкриває щічний м'яз і, перекинувшись через крило-нижньощелепну зв'язку, вплітається у глоткову фасцію.
