Ембріогенез серця
Перші ознаки розвитку серця з'являються на третьому тижні ембріогенезу людини у вигляді парного клітинного зачатка — кардіогенної мезодерми (мал. 195, а) між спланхноплеврою та ендодермою головної кишки обох сторін. Далі кардіогенна мезодерма ділиться на епі-, міо- і е-докардіальний зачатки (див. мал. 195, б). Після відділення тіла зародка зачатки правої та лівої сторін зливаються, утворюючи пряму двошарову серцеву трубку — первісне серце, розташоване в серединній площині, вентрально від голоної кишки. Каудальний розширений кінець трубки, до якого впадають вени, називається венозною пазухою (sinus venosus), а краніальний — артеріальним стовбуром (див. мал. 195, в). Останній незабаром дає початок двом вентральним аортам, з яких послідовно розвивається шість парних аортальних дуг (глоткових артерій) і дві дорзальні аорти. З часом, внаслідок нерівномірного росту, серцева трубка дуже викривляється, причому кінці її зміщуються — каудальний у дорзальному, а краніальний у вентральному напрямках, і серце поступово набуває остаточного зовнішнього вигляду.
Поділ первинної серцевої трубки на камери, чому передує зменшення венозної пазухи, починається поперечним перехватом на п'ятому тижні ембріогенезу. Як результат виникають примітивні передсердя і шлуночок — сигмоподібне серце (двокамерне). Потім від дорзокраніальної стінки передсердя в напрямку шлуночка росте перегородка, що ділить його на дві частини — праву й ліву. Паралельно відбуваються такі перетворення: місце впадіння венозної пазухи відхиляється праворуч і залишається в правому передсерді; у ліве передсердя відкриваються чотири вени правої та лівої легень; артеріальний стовбур внаслідок росту парних складок у лобовій площині ділиться на передній відділ, або легеневий стовбур, що несе кров до легень, і задній відділ, або початкову частину дефінітивної аорти — аортальний мішок; на міжпередсердній перегородці утворюється овальний отвір (до цього часу ліва половина серця залишалася «сухою»); утворюється міжшлуночкова перегородка, яка росте за рахунок м'язового шару від верхівки серця до основи, проте довгий час не доходить до передсердно-шлуночкової перегородки. Міжшлуночковий отвір заростає за допомогою волокнистої сполучної тканини під кінець ембріогенезу і серце стає чотирикамерним.
Ембріональні закладини серця відбуваються в ділянці шийних сегментів чітко по серединній площині. Пізніше серце зміщується каудально. Зустрівшись з діафрагмою, яку вигинає крані-ально печінка, що швидко збільшується, серце змінює своє симетричне положення, роблячи два повороти: навколо стрілової осі — верхівка впирається в діафрагму, серце нахиляється праворуч і просувається ліворуч; навколо поздовжньої осі — серце ніби скочується вентрально з купола діафрагми, при цьому основа його, що утримується великими судинами, спрямовується дорзально догори і праворуч, а вільна верхівка після повороту наближається до передньої стінки грудей.
Таким чином, онтогенетичні перетворення серця загалом повторюють філогенез його в ряду хребетних: двокамерне серце риб, трикамерне — амфібій і рептилій і чотирикамерне — ссавців.
Природжені вади серця: відсутність серця (акардія); подвійне серце (диплокардія); відсутність половини серця (гемікардія); зовнішнє серце (ектокардія); правостороннє серце (декстрокардія); зміщення серця (ектопія серця); двокамерне серце, трикамерне серце (двопередсердне, двошлуночкове); вади міжпередсердної перегородки: незарощений овальний отвір (відсутність першої або другої перегородки); вади міжшлуночкової перегородки; незарощений міжшлуночковий отвір (дефект перетинчастої або м'язової частини); тетрада Фалло (декстропозиція аорти, звуження легеневого стовбура, гіпертрофія правого шлуночка, вада міжшлуночкової перегородки).
Природжені вади судин: коарктація (локальне звуження) аорти; звужена легенева артерія, незарощена артеріальна протока; подвоєна верхня порожниста вена; легеневий початок вінцевої артерії; артеріовенозна аневризма; гемангіома.
Деякі аномалії серця (декстропозиція аорти, декстрокардія тощо) часто не викликають ніяких явних функціональних порушень.
У розмірах і положенні серця спостерігаються значні конституціональні та вікові відмінності. Серце гіперстеніків звичайно збільшене, його поздовжня вісь проходить більш поперечно. У астеніків серце порівняно невелике і розташоване майже вертикально (форма висячої краплі). Серце підлітків у період препубертатного стрибка та в юнацькому віці нерідко дещо відстає від росту тіла. Ця обставина поряд із змінами ендокринної регуляції, властивими для цього віку, може іноді спричинювати функціональні порушення з боку серця.
