Порожнина носа
Для перетворення хімічної енергії у кінетичну, теплову клітині потрібен кисень. У тваринному організмі внаслідок окиснення хімічних речовин накопичується вуглекислота. Доставка кисню до клітин живого організму та видалення вуглекислоти і становить поняття дихання. Розрізняють два види дихання: загальне дихання, коли в цьому процесі бере участь уся поверхня тіла або слизова оболонка травної системи, і дихання за допомогою органів. Загальне дихання мають одноклітинні та найпростіші багатоклітинні організми. Дихання за допомогою органів властиве всім хордовим, у тому числі й людині. З появою такого дихання загальне дихання в організмі не зникає цілком, а певною мірою зберігається (газообмін через шкіру та слизові оболонки).
Дихальний процес можна розподілити на три основні фази. Перша фаза, зовнішнє дихання, — це обмін газів між зовнішнім середовищем і кров'ю. Вона полягає в надходженні в кров кисню й у видаленні менше підтримуються передньою стінкою живота.
У випадках різкого схуднення (жирова тканина чепців, бриж і заочеревинного простору частково зникає) у поєднанні з деякими іншими чинниками (ослаблення або перерозтягнення передньої стінки живота, піднімання вантажів, тривале положення стоячі тощо) внутрішні органи (шлунок, нирки, товста кишка та ін.) можуть дуже опускатись, що призводить до порушення їхніх функцій. У цих випадках можливе також утворення пахвинної, стегнової, пупкової та інших гриж.
В огрядних людей у великому чепці, брижах, заочеревинному просторі та чепцевих відростках можуть утворюватися досить великі скупчення жиру, що сприяє високому стоянню діафрагми та різкому зниженню її дихальної функції. У зв'язку з цим знижується функція серця і жовчовивідна функція печінки. Друга фаза — транспортування газів кров'ю. Третя фаза, тканинне, або внутрішнє, дихання — це обмін кисню та вуглекислого газу між кров'ю і тканинами організму. У курсі анатомії розглядаються переважно структури, функцію яких визначає зовнішнє дихання.
Дихальна система (systema respiratoгіит) у людини, як і в інших ссавців, об'єднує такі органи: порожнину носа з приносовими пазухами, носову і ротову частини глотки, гортань, трахею, бронхи, легені. Загалом будова стінки цих органів така сама, як стінки травного каналу, проте з деякими особливостями.
Порожнина носа (cavitas nasi) з її приносовими пазухами (sinus paranasals) (верхньощелепна, клиноподібна, лобова, решітчасті комірки) є місцем, де вдихуване повітря, перш ніж проникнути в легені, зігрівається, зволожується і очищається від пилу.
Порожнина носа (cavitas nasi) з її приносовими пазухами (sinus paranasals) (верхньощелепна, клиноподібна, лобова, решітчасті комірки) є місцем, де вдихуване повітря, перш ніж проникнути в легені, зігрівається, зволожується і очищається від пилу.
Кісткові стінки порожнини носа — Слід додати, що нижня стінка порожнини носа видовжена за рахунок м'якого піднебіння, а кісткова частина доповнена спереду хрящовою (pars cartilagínea). Передня стінка порожнини носа обмежена носом.
Ніс (nasus) - має форму тригранної піраміди. Задньої грані немає: задній край бічних граней безпосередньо переходить у поверхню лиця. Ніс має корінь (radix nasi) і спинку носа (dorsum nasi), а знизу і спереду закінчується верхівкою (apex nasi), або кінчиком носа. Два обмежені крилами носа (alae nasi) отвори — ніздрі (nares) ведуть у порожнину носа.
Основу носа утворюють носові кістки та лобові відростки верхньощелепних кісток, а також тісно зв'язані з ними гіалінові хрящі (залишки хрящової носової капсули).
Хрящі носа — це великий криловий хрящ з присередньою ніжкою, малі крилові, додаткові носові хрящі, хрящ носової перегородки, лемешево-носовий хрящ. Шкіра носа ніжна, звичайно не має волосяного покриву, в ділянці верхівки та крил щільно зрощена з розташованими під нею тканинами і містить велику кількість сальних залоз. Форма носа у людини досить варіабельна, що визначається також спадковістю.
Передній відділ порожнини носа, вкритий продовженням шкіри носа, називається присінком порожнини носа (vestibulum nasi). Від решти порожнини носа присінок відділений невеликим виступом — порогом носа (limen nasi), утвореним випинанням верхнього краю бічної ніжки великого хряща крила носа.
На бічній стінці порожнини носа розташовані раковини носа: найвища раковина носа (concha nasi suprema), верхня (concha nasi superior), середня (concha nasi media) і нижня (concha nasi inferior),.а також проміжки міжраковинами — верхній, середній і нижній носові ходи.
Верхній носовий хід (meatus nasi superior) розташований між верхньою і середньою носовими раковинами. В нього відкривається клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) і задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales posteriores).
Середній носовий хід (meatus nasi medius) міститься між середньою і нижньо носовими раковинами. Він сполучається з лобовою пазухою (sinus frontalis) і верхньощелепною (гайморовою) (sinus тахіllaris), а також з передніми і середніми решітчастими комірками.
Нижній носовий хід (meatus nasi inferior) обмежений нижньою носовою раковиною зверху і піднебінням знизу. Тут закінчується нососльозова протока (duetus nasolacrimalis), через яку сльозовий мішок сполучається з порожниною носа. Ззаду порожнина носа через хоани (сігоапае) з'єднується з носовою частиною глотки.
Слизова оболонка порожнини носа вкрита війчастим епітелієм, ніжна, звичайно помірно волога (містить слизові залози), щільно зрощена з прилеглими структурами, вона безпосередньо переходить у слизову оболонку носової частини глотки, приносових пазух і слухової (євстахієвої) труби. У слизовій оболонці уздовж країв нижньої та середньої носових раковин розташовані печеристі венозні сплетення раковин (plexus cavernosi concharum). Вони сприяють зігріванню вдихуваного повітря під час його проходження через порожнину носа. Крім того, у слизовій оболонці переднього відділу перегородки носа поверхнево міститься велика кількість дрібних артерій і вен, які часто є джерелом носових кровотеч.
Слизову оболонку порожнини носа поділяють на нюхову ділянку (слизова оболонка верхньої раковини і верхня частина перегородки носа), що містить нюхові рецептори, і дихальну (решта слизової оболонки).
Найважливішою функцією порожнини носа і приносових пазух є дихальна. Ця функція, в свою чергу, зумовлює достатнє кровопостачання слизової оболонки. Якщо в порожнині носа не проходить струмінь повітря (під час дихання ротом), то в слизовій оболонці носа виникає недостатність кровопостачання. Це сприяє проникненню в оболонку інфекції, яка легко поширюється в приносові пазухи, носову частину глотки, слухову трубу і середнє вухо (барабанна порожнина). Тому слід якомога раніше привчати дітей дихати через ніс.
Кровопостачання носа і стінок носової порожнини здійснює верхньощелепна (клинопіднебінна гілка) і очна (решіта часті гілки) артерії. Відтік венозної крові — у лицеву вену і крилоподібне сплетення.
Лімфатичне русло в слизовій оболонці носової порожнини досить велике. Лімфа відтікає в піднижньощелепні та заглоткові лімфатичні вузли.
Іннервація: чутливі гілки очного і верхньощелепного нервів, післявузлові парасимпатичні волокна крилопіднебінного вузла, симпатичні нерви внутрішнього сонного сплетення.
