Назва науки «анатомія» (людини, тварин, рослин) походить від грецького слова anatemno — розтинати, розчленити, розсікати, і її суть полягає у вивченні будови організмів та їх органів шляхом розтину тканин. Ця наука належить до біологічних наук, об'єднаних під загальним терміном «морфологія» (від грецьк. тогріго — форма, logos — вчення).
Морфологія (термін ввів німецький поет і природознавець В. Гете у 1817 р.) не обмежується лише констатацією відомостей про форму і структуру різних частин тіла (нормальних, патологічних, виродливих тощо), одержаних на різних методичних рівнях (макроскопічному, мікроскопічному, клітинному, молекулярному тощо). Вона з'ясовує також розвиток органів і організму в цілому під впливом різних чинників (функціональних, клімато-географічних тощо). Потрібно визнати, що в історичному народженні багатьох морфологічних наук пріоритетність анатомії була, як правило, значною.
У кінці XIX — на початку XX ст. з морфології вичленувався і розвинувся її розділ — еволюційна морфологія, мета якої полягає у вивченні організмів і окремих органів в онтогенезі та філогенезі.
Анатомія людини як самостійна наука тривалий час (до XIX ст.) залишалась у більшості випадків описовою (звідси виникла описова анатомія), тобто вона обмежувалась лише описуванням, називанням і класифікацією органів та систем. Тривалий час завданням анатомів було тільки вивчення дещо штучно усередненого (без урахування варіантів) нормального без патологічних відхилень організму людини (звідси бере початок нормальна анатомія).
В епоху Відродження і в усі наступні часи до наших днів світова наука збагачувалася відкриттями, які пояснювали не лише певні явища, а й причини їх виникнення та розвитку. У пошуках істини вчені все частіше стали виходити за межі окремих наук. Іншими словами, відбувався процес інтенсивного взаємопроникнення різних галузей знань. Не поминула ця прогресивна тенденція також анатомію людини, яка вбирала результати відкриттів у численних галузях знань, насамперед у сфері природничих наук.
Наслідком цього процесу стала сучасна анатомія людини, що перетворилася на одну з фундаментальних дисциплін медицини. Не втративши права називатися нормальною, вона, на відміну від анатоми патологічної, топографічної, спортивної, значно збагатила свій теоретичний зміст, розширила медичні завдання і одночасно озброїлась найновішими методами дослідження.
Отже, можна сказати, що сучасна анатомія людини — це біологічна наука, яка вивчає форму і будову тіла людини, що зумовлені функцією і морфофункціональними змінами, які відбуваються в часі (історичний процес, індивідуальний розвиток), просторі (в різних регіонах земної кулі) та під впливом різних чинників (кліматогеографічних, екологічних, соціальних, генетичних, функціональних).
Одне з центральних місць у сучасній анатомії посідає з'ясування нерівномірності розвитку органів у процесі становлення та еволюції людини, а одночасно історичного формування і функціонального взаємозв'язку різних структур, що визначає цілісність організму.
Сьогодні особливу увагу лікарів слід спрямовувати на з'ясування морфофункціональної адаптації різних органів і організму людини в цілому до забрудненого зовнішнього середовища (повітря, грунту, води іі особливо продуктів харчування) різними хімічними речовинами, важкими металами, радіонуклідами тощо. Лікар-стоматолог повинен пам'ятати, що значні відхилення вмісту забруднювальних хімічних речовин від гранично допустимого, як правило, негативно впливають на морфофункціональний стан зубощелепного апарату: пізнє прорізування зубів у дітей чи раннє випадіння зубів у дорослих, найчастіше внаслідок пародонтозу, досить часта аномалія форми коронок, патологічний прикус тощо. Усе це набуває особливого значення, коли лікар змушений працювати в екологічно несприятливих зонах.
Велике значення для майбутніх лікарів-стоматологів має засвоєння топографічного розміщення органів відносно скелета чи інших органів, проекції різних анатомічних утворів (нервові та судинні стовбури, місця їх виходу з кісткових каналів, вивідні протоки слинних залоз та ін.) на шкіру тих частин тіла, що вивчають, а також на будову міжфасціальних щілин судинно-нервових пучків. Це допоможе в практичній роботі, особливо під час операцій (наприклад, реконструктивні операції щелеп, видалення пухлин верхньощелепних (гайморових) пазух, розкриття одонтологічних абсцесів і вогнищ періоститу, перев'язування сонної артерії при травмах кореня язика чи щелеп, трахеотомії тощо).
Варто звернути увагу на те, що користь знання анатомії може бути також опосередкованою (непрямою). Йдеться, наприклад, про анатомо-функціональні дослідження, проведені на великій кількості людей різних регіонів, результати яких накопичують для порівняно молодої науки — ергономіки, яка вивчає людину та її діяльність в умовах виробництва, організацію робочих місць, удосконалення верстатів, раціональну будову приладів з ручним керуванням (особливо швидкісних) тощо.
Під час облаштування стоматологічних кабінетів велику увагу приділяють зручним стоматологічним кріслам, виготовлення яких потребує анатомічних знань, а саме: конституціональних типів людей, які проживають у певних регіонах, пропорцій тіла, висоти над підлогою (у положенні стоячи і сидячи) різних антропометричних точок.
Дуже важливо, щоб стоматолог для операції мав удосконалені інструменти, особливо борприлади, для створення яких треба детально знати морфофункціональні особливості верхніх кінцівок людини.
Нарешті, для успішної праці лікаря потрібне достатнє і раціональне освітлення, що також потребує точних знань про функціональні можливості органа зору людини. Слід пам'ятати, що зручне робоче місце підвищує працездатність людини, запобігає передчасному втомленню, гарантує високу якість праці.
ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА
Граница между колѣнной областью и бедромъ проходитъ на пять поперечныхъ пальцевъ проксимально отъ basis patellae; а между regio genu и голенью — непосредственно дистально отъ tuberositas tibiae. Область эта характеризуется тѣмъ, что на передней сторонѣ ея (regio genu anterior) разгибательныя мышцы (m. quadriceps femoris) переходятъ въ свое сухожиліе, прерв... Читати далі... |
Рис. 625. Горизонтальный разрѣзъ проходитъ черезъ стѣнку таза надъ symphysis (спереди перерѣзаны оба mm. recti abdominis, прикрѣпляющіеся у лоннаго сочлененія), черезъ средину головки бедренной кости, черезъ acetabulum съ pulvinar, черезъ щель тазобедреннаго сустава съ сумкой и, наконецъ, черезъ верхушку trochanteris majoris. Изъ слоевъ ягодичной мускулатуры мы имѣемъ сзади m. glutaeum maximum а изъ средняго слоя — m. obturator,... Читати далі... |
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі... |
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі... |
АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)
Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі... |
Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі... |
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)
Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis). Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі... |
Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и соединительнотканной клетчаткой. Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі... |
Хід очеревини 1 — діафрагма; 2 — підшлункова залоза; 3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки; 4 — поперечна ободова кишка; 5 — петлі тонкої кишки; 6 — прямокишково-маткова заглибина; 7 — пряма кишка; 8 — сечовий міхур; 9 — міхурово-маткова заглибина; 10 — матка; 11 — задні два листки..... |
Схема кровообігу а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна..... |