Череп у цілому
Череп, як було зазначено вище, розділяють на мозковий, або нейрочереп (neurocranium) і вісцеральний (viscerocranium).
Мозковий череп
У мозковому черепі (neur о cranium) міститься головний мозок. Його порожнина через великий отвір потиличної кістки сполучається з хребтовим каналом; за допомогою великої кількості отворів, каналів і розтворів, через які проходять судини й нерви, вона зв'язана з ділянкою шиї та багатьма порожнинами вісцерального черепа.
Місткість порожнини мозкового черепа у сучасної людини коливається в досить великих межах, що зовсім не свідчить про відмінності в ступені розумового розвитку людей. Середня місткість порожнини у чоловіків європейського походження становить 1450 см3, у жінок — 1350 см3.
У мозковому черепі розрізняють основу і склепіння. Межа між цими відділами з кожного боку проходить уздовж надочноямкового краю лобової кістки, лобово-виличного шва, підскроневого гребеня великого крила клиноподібної кістки, далі горизонтально вздовж верхнього краю зовнішнього слухового отвору і через основу соскоподібного відростка уздовж верхньої каркової лінії до зовнішнього потиличного виступу.
Основу черепа (basis cranii) поділяють на внутрішню і зовнішню.
Внутрішню основу черепа (basis cranii interna) відповідно до відбитка рельєфу нижньої поверхні головного мозку ділять на передню, середню та задню черепні ямки (мал. 28).
Передня черепна ямка (fossa cranii anterior) містить лобові частки великого мозку; утворена очноямковою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і малими крилами клиноподібної. Вона сполучається з порожниною носа через численні отвори дірчастої пластинки.
Середня черепна ямка (fossa cranii media) розташована позаду передньої і відділена від неї задніми краями малих крил клиноподібної кістки. Середній відділ ямки утворений верхньою поверхнею тіла клиноподібної кістки, де в заглибленні турецького сідла розташований гіпофіз. Бічні відділи середньої черепної ямки, в яких містяться скроневі частки великого мозку, утворені великими крилами клиноподібної кістки, передніми поверхнями кам'янистих частин і лускоподібними частинами скроневих кісток. Через canalis opticus і fissura orbitalis superior середня черепна ямка сполучається з очними ямками, за допомогою foramen rotundum — з крилопіднебінною, a foramen ovale і foramen spinosum — з підскроневою ямками. Між бічною поверхнею тіла клиноподібної кістки та верхівкою кам'янистої частини скроневої кістки в ділянці кожного бічного відділу середньої черепної ямки міститься рваний отвір (foramen lacerum), продовженням якого є кам'янисто-потиличний та клинокам'янистий розтвори, заповнені хрящем.
Задня черепна ямка (fossa cranii posterior) відділена від середньої ямки верхніми краями кам'янистих частин скроневих кісток і спинкою турецького сідла. Утворена заднім відділом тіла клиноподібної кістки, задньою поверхнею кам'янистої частини скроневої та нижньозадніми відділами потиличної кісток. У цій ямці розміщуються мозочок, міст і середній мозок.
Задня черепна ямка сполучається з хребтовим каналом, а також з внутрішнім вухом (meatus acusticus internus; canaliculus cochleae), ділянкою шиї (foramen jugularae, canalis nervi hypoglossi).
Зовнішня основа черепа (basis cranii externa) (мал. 29) може бути поділена на два відділи: передній і задній.
Передній відділ зовнішньої основи черепа складають коміркові відростки верхніх щелеп і кісткове піднебіння (palatum osseum), що є покрівлею порожнини рота і дном порожнини носа. Формується за рахунок двох піднебінних відростків (правого й лівого) верхньої щелепи і двох горизонтальних пластинок піднебінних кісток. У кістковому піднебінні є великий піднебінний (canalis palatinus major) і різцевий (canalis incisivus) канали, 1 — 2 малих піднебінних отвори (foramina palatina minora).
До складу заднього відділу зовнішньої основи черепа належать основна і бічна частини, луска (до верхньої каркової лінії) потиличної кістки; нижня поверхня кам'янистих частин, барабанна частина і нижній відділ лускової частини скроневих кісток; частина тіла і великих крил клиноподібної кістки. На передній межі містяться два великих овальних отвори — хоани, або задні носові отвори (choanae s. aperturae nasales posteriores), що ведуть до порожнини носа.
Майже в центрі заднього відділу зовнішньої основи черепа в горизонтальній площині міститься великий (потиличний) отвір. Таке розташування отвору з сучасних приматів має лише людина, що можна пояснити вертикальним положенням її тіла. У всіх сучасних мавп, як і в інших ссавців, великий отвір різко відсунутий і відкритий назад.
Рельєф заднього відділу зовнішньої основи черепа складний. Нижче згадуються найважливіші структурні елементи. На основній частині потиличної кістки видно глотковий горбок, до якого фіксується склепіння глотки. З обох боків великого отвору розташовані потиличні виростки, далі назовні й донизу різко виступають шилоподібні відростки, які є місцем прикріплення деяких м'язів, а попереду від них біля кожного (правого і лівого) яремного отвору помітно яремну ямку, де залягає цибулина однойменної вени. Ще далі назовні й назад розташовані завжди добре розвинуті у сучасної людини соскоподібні відростки, до яких прикріплюються груднинно-ключично-соскоподібні м'язи. Попереду і вгорі від соскоподібного відростка міститься зовнішній слуховий отвір. Нарешті, дещо позаду від великого отвору розташована велика шорстка поверхня, обмежена зверху верхньою карковою лінією, що є місцем фіксації каркової зв'язки і м'язів заднього відділу голови й шиї.
Задній відділ зовнішньої основи черепа пронизаний великою кількістю парних отворів (овальний, остистий, яремний, рваний), каналів (під'язиковий) і щілин (клинокам'яниста, кам'янисто-потилична). На нижній поверхні кам'янистої частини скроневої кістки відкривається сонний канал, через який у порожнину черепа проходить внутрішня сонна артерія.
Склепіння черепа (calvaria) (мал. З0) утворене лускою лобової кістки, парною тім'яною кісткою, верхньою частиною луски потиличної кістки і парною лусковою частиною скроневої кістки. Усі ці кістки з'єднані між собою зубчастим швом (sutura serrata), за винятком тім'яно-скроневого сполучення (з обох боків). Шви склепіння черепа мають такі назви: між лобовою і тім'яними кістками — вінцевий шов (sutura coronalis) між тім'яними — стріловий (sutura sagittalis), між лускою потиличної кістки й тім'яними кістками — лямбдоподібний (sutura lambdoidea); лускова частина скроневої кістки з нижнім краєм тім'яної з'єднується лусковим швом (sutura squamosa).
Зовнішній вигляд склепіння черепа може бути різним, проте найчастіше своєю формою склепіння нагадує половину еліпсоїда, з боків схоже на дещо розширений і відкинутий назад напівовал, а якщо дивитися зверху — контур його не завжди правильний яйцеподібний.
Зовнішня поверхня склепіння черепа гладка й рівна (за винятком малопомітних скроневих ліній), що є однією з головних відмітних ознак черепа сучасної людини.
Кістки склепіння черепа — плоскі покривні й складаються з двох тонких кісткових (зовнішньої і внутрішньої) пластинок (lamina externa et interna), між якими розташований шар губчастої речовини — диплое (diploe). Всередині губчастої речовини кісток склепіння черепа проходять численні з'єднані між собою канали, що отворами відкриваються як на зовнішній, так і на внутрішній поверхнях склепіння. У цих каналах містяться венозні стовбури, які зливаються з венами зовнішніх покривів черепа, твердою оболонок) головного мозку і венозними пазухами.
На внутрішній поверхні склепіння видно численні пальцеві втиснення (відбитки звивин великого мозку) та багато розгалужених артеріальних і венозних борозен. По серединній лінії, починаючи від півнячого гребеня, через склепіння черепа тягнеться виразний лобовий гребінь, що переходить у борозну верхньої стрілової пазухи, яка прямує до внутрішнього потиличного виступу. По обидва боки розсіяні численні або в невеликих кількостях зернисті ямочки (foveolae granulates) — сліди випинання павутинної оболони головного мозку.
Особливий практичний інтерес становить внутрішня пластинка кісток склепіння черепа, названа стародавніми анатомами склоподібною (lamina vitrea). В разі травми черепа ця пластинка ламається частіше, ніж зовнішня. При цьому гострі краї пластинки можуть розрізати прилеглі до неї кровоносні судини, спричинюючи внутрішньочерепну кровотечу.
Вісцеральний череп
Вісцеральний череп
Вісцеральний череп (viscerocranium) складається з утворів, у яких розміщуються дуже важливі органи. Це очні ямки, порожнини носа й рота, скронева, підскронева і крилопіднебінна ямки.
Вісцеральний череп сформований також частинами кісток мозкового черепа: лобової, решітчастої, клиноподібної, скроневої, потиличної (основною частиною). Крім того, до складу вісцерального (лицевого) черепа входить леміш і перпендикулярна пластинка решітчастої кістки, верхня та нижня щелепи, що з'єднуються по серединній лінії, і п'ять пар окремих кісток (носові, сльозові, піднебінні, виличні і нижні носові раковини).
Очна ямка (orbita) (див. мал. 21) розташована безпосередньо під передньою ямкою черепа і є порожниною для органа зору. За формою очна ямка нагадує чотиристоронню піраміду, верхівка якої спрямована дозаду, усередину і догори, а основа — допереду, дещо назовні і донизу.
У порожнині очної ямки містяться очне яблуко, клітковина, фасції, м'язи очного яблука, сльозова залоза тощо. У кожній очній ямці розрізняють вхід і чотири стінки: верхню, нижню, присередню та бічну.
Вхід до очної ямки (aditus orbitalis) формує згори надочноямковий край лобової кістки, знизу — під очноямковий край верхньої щелепи і виличної кістки, з присереднього боку — сльозовий гребінь лобового відростка верхньої щелепи, збоку — краї лобового відростка виличної і виличного відростка лобової кісток.
Верхня стінка (paries superior) очної ямки утворена очноямковою частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки. У бічному кутку цієї стінки розташована ямка сльозової залози.
Нижня стінка (paries inferior) (дно очної ямки) сформована очноямковою поверхнею тіла верхньої щелепи, ззаду — очноямковим відростком піднебінної кістки і частково очноямковою поверхнею виличної кістки. Тут іззаду наперед проходить підочноямкова борозна (див. мал. 23, а), яка спереду переходить у canalis infraorbitalis, що відкривається підочно-ямковим отвором на передній поверхні тіла верхньої щелепи.
Бічна стінка (paries lateralis) утворена очноямковою поверхнею великого крила клиноподібної кістки і лобового відростка виличної кістки. На очноямковій поверхні виличної кістки є виличноочно-ямковий отвір, через який проходять виличні нерви її судини.
Присередня стінка (paries rnedialis) очної ямки має найскладнішу будову. Вона розташована парасагітально й утворена задньою ділянкою бічної поверхні лобового відростка верхньої щелепи, сльозовою кісткою, очноямковою пластинкою решітчастої кістки і невеликою ділянкою тіла клиноподібної кістки. На цій стінці сльозові гребені лобового відростка верхньої щелепи і сльозової кістки обмежують сльозову борозну, яка внизу переходить у ямку сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis), а далі — в нососльозовий канал (canalis nasolacrimal). На лобово-решітчастому шві розташовані передній і задній решітчасті отвори (foramen ethmoidale anterior et posterior).
Між верхньою і бічною стінками очної ямки міститься верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior), між бічною і нижньою — нижня (fissura orbitalis inferior), біля згіднього кутка присередньої стінки відкривається зоровий канал (canalis opticus). Таким чином, очна ямка з'єднується з порожниною носа, передньою та середньою черепною ямками й крилопіднебінною ямкою.
Кісткова носова порожнина (cavitas nasalis ossea) (див. мал. 22, 23) займає центральне положення між основою черепа зверху, порожниною рота знизу, очними ямками та верхньощелепними пазухами з боків і є кістковою основою початкового відділу дихальної системи та органа нюху. Кісткова носова порожнина ділиться кістковою перегородкою носа на дві, найчастіше нерівні, частини. Кісткова перегородка носа (septum nasi osseum) утворена нижньою частиною перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, лемешем, носовими гребенями верхньої щелепи і піднебінної кістки.
У кожній половині кісткової носової порожнини розрізняють шість стінок: верхню, нижню, задню, передню, присередню й бічну.
Верхня стінка утворена носовою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки та вузьким переднім кантом передньої поверхні тіла клиноподібної кістки.
Нижню стінку становить кісткове піднебіння.
Задня стінка є лише на протязі верхньої третини. її утворює передня поверхня тіла клиноподібної кістки, а в двох нижніх третинах містяться хоаци, які з'єднують порожнину носа з порожниною глотки. Передня стінка обох половин порожнини носа обмежена зверху носовими кістками, нижче від яких розташований широкий грушоподібний отвір (apertura piriformis).
Присередньою стінкою для обох половин порожнини носа є кісткова перегородка носа.
Бічна стінка порожнини носа утворена носовою поверхнею тіла і лобовим відростком верхньої щелепи, сльозовою кісткою, решітчастою кісткою, носовою поверхнею перпендикулярної пластинки піднебінної кістки і присередньої пластинки крило-подібного відростка клиноподібної кістки. На бічній стінці є три носові раковини, що вільно звисають у порожнину носа. Над задньою частиною верхньої носової раковини розташований клинорешітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis), в який відкривається клиноподібна пазуха.
Між носовими раковинами містяться три носових ходи (див. мал. 19).
Верхній носовий хід (meatus nasi superior) обмежений верхньою і середньою носовою раковиною; в нього відкриваються пазухи клиноподібної кістки і задні комірки решітчастого лабіринту.
Середній носовий хід (meatus nasi medius) обмежений середньою і нижньою носовими раковинами. Він довший і ширший, ніж верхній носовий хід, з'єднується з пазухами лобової кістки та верхньої щелепи, а також з передніми й середніми комірками решітчастого лабіринту.
Верхньощелепна пазуха (sinus mаxillaris) здається набагато вужчою внаслідок прилягання сусідніх кісток: знизу — верхньощелепного та решітчастого відростків нижньої носової раковини і гачкуватого відростка решітчастої кістки, ззаду — перпендикулярної пластинки піднебінної кістки. Гачкуватий відросток, що спускається зверху, ділить отвір верхньо-щелепної пазухи на два відділи — передньонижній і задньоверхній. Задньо-верхній відділ, розташований між великим решітчастим пухирцем (bulla ethmoidalis) і гачкуватим відростком, формує контури вихідного отвору верхньощелепної пазухи — півмісяцевого розтвору (hiatus semilunaris). Верхня, ширша частина цього розтвору містить решітчасту лійку (іпfundibulum ethmoidale), через отвір якої лобова пазуха сполучається з середнім носовим ходом. Розташований ззаду і трохи вище середньої носової раковини клино-піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum) зв'язує крилопіднебінну ямку з середнім і верхнім носовими ходами.
Нижній носовий хід (meatus nasi inferior) розташований під нижньою носовою раковиною; у нього впадає нососльозовий канал (canalis nasolacrimal), що починається в очній ямці.
Простір між кістковою носовою перегородкою і носовими раковинами у вигляді вузької щілини називається спільним носовим ходом (meatus nasi communis). Він переходить за раковинами в дуже короткий носоглотковий хід (meatus nasopharyngeus), який відкривається в глотку.
Порожнина рота (cavitas oris) обмежена кістковими утворами, які формують верхню і передньобічні стінки її. Кісткове піднебіння — тверда основа верхньої стінки порожнини рота. Тіло і гілки нижньої щелепи, комірковий відросток верхньої щелепи й зуби, коміркова дуга нижньої щелепи й зуби утворюють передню і бічну кісткові стінки порожнини рота.
Нижньою стінкою порожнини рота є язик і м'язи, що утворюють дно порожнини, задньою — м'яке піднебіння, яке під час скорочення обмежує отвір — зів, через який порожнина рота сполучається з порожниною глотки.
Скронева і підскронева ямки. На бічній нормі черепа є заглиблення, розділені підскроневим гребенем клиноподібної кістки на скроневу (згори) і підскроневу (знизу) ямки.
Стінки скроневої ямки (fossa temporalis) утворені тім'яною, скроневою, клиноподібною і лобовою кістками зсередини, виличною дугою знизу, скроневою поверхнею виличної кістки спереду. Зовнішньої й задньої стінок немає. Ямка заповнена скроневим м'язом.
Підскронева ямка (fossa infratemporal) (див. мал. 29) є продовженням донизу скроневої ямки й займає простір нижче від підскроневого гребеня і виличної дуги. Вона вужча й коротша за скроневу, але має більший поперечний розмір.
Верхню стінку підскроневої ямки формує частина великого крила клиноподібної кістки нижче від підскроневого гребеня, присередню — бічна пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Спереду ямка обмежена горбом верхньої щелепи й частково виличною кісткою, внизу вона не має кісткової стінки, ззовні прикрита гілкою нижньої щелепи.
Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina) (див. мал. 21) з кожного боку утворена спереду тілом верхньої щелепи, ззаду — крилоподібним відростком клиноподібної кістки, зверху — основою її великого крила, присередньо — перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки. Збоку крилопіднебінна ямка не має кісткової стінки і сполучається з підскроневою ямкою. Донизу стінки ямки звужуються й переходять у великий піднебінний канал (canalis palatinus major). У цій ямці проходять судини та нерви, в ній розташований парасимпатичний крило-піднебінний вузол (ganglion pterygopalatinum).
Крилопіднебінна ямка через круглий отвір з'єднується з середньою ямкою черепа, через клинопіднебінний отвір — з порожниною носа, через нижню очноямкову щілину — з очною ямкою, великий піднебінний канал — з порожниною рота і через крилоподібний канал — із рваним отвором. Через круглий отвір з порожнини черепа до крилопіднебінної ямки проходить верхньощелепний нерв (II гілка трійчастого нерва), через нижню очноямкову щілину — підочноямковий нерв. Крилоподібний канал пронизує основу крилоподібного відростка. У ньому в складі великого кам'янистого нерва містятьсяпередвузлові парасимпатичні нервові волокна, що йдуть до крилопіднебінного вузла, а також післявузлові симпатичні волокна внутрішнього сонного сплетення — в складі глибокого кам'янистого нерва. Парасимпатичні й симпатичні волокна утворюють нерв крилоподібного каналу.
У разі перелому виличної кістки можуть ушкоджуватись гілки виличного нерва (виникає парестезія). Перелом дірчастої пластинки решітчастої кістки може супроводжуватись ринореєю — витіканням цереброспінальної рідини через ніс.
У випадках перелому присередньої стінки очної ямки можуть ушкоджуватись судини, що призводить до екзофтальму. Травмування нижньої стінки очної ямки спричинює випинання періорбітальної клітковини у верхньощелепну пазуху і енофтальм.
Ушкодження тонкої передньої стінки верхньощелепної пазухи може призвести до поранення гілок п. maxillaris, які йдуть до зубів верхньої щелепи у товщі стінки. При тяжких переломах кістки лицевого черепа можуть відділитися від мозкового; якщо вони змістяться назад, то може порушитися прохідність дихальних шляхів.
Дугоподібна форма нижньої щелепи під час її травмування сприяє виникненню подвійних переломів. Найчастіше переломи відбуваються в ділянці симфізу (до дворічного віку) і в зоні шийки нижньої щелепи. При цьому часто ушкоджується нижній комірковий нерв.
