Опредѣленіе. Клѣточное ядро представляетъ собою отграниченную отъ протоплазмы и, до извѣстной степени, обособленную совокупность особыхъ химическихъ тѣлъ (ядерныхъ веществъ), которая встрѣчается въ клѣткѣ въ самыхъ различныхъ морфологическихъ состояніяхъ (О. Гертвигъ. Клѣтка).
Позаутробний розвиток людини
У постнатальному (післяпологовому) онтогенезі людини розвиток її окремих органів, систем і частин тіла, так само як і в утробному житті, відбувається нерівномірно. Невдовзі після народження найінтенсивніше ростуть кінцівки, причому нижні швидше, ніж верхні. Навпаки, верхній відділ тулуба, шия і особливо голова ростуть повільніше. З моменту народження до дорослого стану людини її голова збільшується у два рази, довжина тулуба — в три, верхніх кінцівок — у чотири і нижніх кінцівок — у п'ять разів. Таким чином, пропорції тіла значно міняються (мал. 7).
У постнатальному онтогенезі найінтенсивніше збільшується маса кісток та м'язів. Маса головного мозку, а також інших життєво важливих органів (печінки, серця), які досягли значного розвитку в антенатальному (допологовому) періоді, зростає порівняно повільно.
Збільшення зросту дитини від народження до настання статевої зрілості відбувається нерівномірно, але більш-менш однотипно для більшості кліматогеографічних зон. Розрізняють два періоди прискореного росту ії розвитку дитини: 4 — б років (вік першого витягування) і 12—14 років (препубертатний стрибок).
Під час вивчення фізичного розвитку дітей і підлітків заслуговує на увагу феномен акцелерації, тобто збільшення темпів росту і статевого дозрівання підростаючого покоління, що спостерігається в останні 150 років у більшості країн земної кулі.
Акцелерація виявляється переважно в подовженні нижніх кінцівок і розширенні плечей, у той час як відносна ширина таза часто навіть зменшується. Територіально акцелерація відбувається нерівномірно і більше поширюється на індустріально розвинуті країни, особливо міста. Вона має більш-менш чітку циклічність в епохальному розрізі.
Основні гіпотези акцелерації такі:
1) збільшення впливу ультрафіолетового випромінювання внаслідок підвищення сонячної активності;
2) поліпшення харчування;
3) велика кількість змішаних шлюбів, що пов'язано з урбанізацією, тощо.
Серед вітчизняних учених найбільшого поширення набула думка про те, що в розвитку акцелерації має значення комплекс соціальних і біологічних чинників.
Нижче наведено вікову періодизацію, прийняту на Міжнародному семінарі з проблем геронтології BOO3 (Київ, 1973).
1. Період новонародженості, протягом якого організм дитини пристосовується до нових умов зовнішнього середовища, триває близько місяця.
2. Період вигодовування молоком матері (також вигодовування штучне) — 12 — 15 місяців.
3. Період нейтрального дитинства (вторинні статеві ознаки виявляються слабко) — від 1 до 7 років. Цей період поділяють на переддошкільний (1—3 роки) і дошкільний (З —7 років). У третьому періоді з'являються всі молочні і починають прорізуватися постійні зуби та майже скрізь у скелеті виникають вторинні точки скостеніння.
4. Четвертий період, протягом якого прорізуються всі постійні зуби і відбувається скостеніння епіфізів, звичайно поділяють на молодший (7 — 10 років) і середній (11 — 14 років) шкільний вік. В останньому починають розвиватися і функціонувати статеві залози, з'являються вторинні статеві ознаки: у хлопчиків міняється голос, у дівчаток розвиваються молочні залози тощо.
5. Період статевого дозрівання, який називають юнацьким, триває в більшості випадків у осіб жіночої статі з 12 —13 до 16 — 17 років, а в осіб чоловічої. — з 13 — 14 до 17—18 років. У цьому періоді виділяють старший шкільний вік (15-18 років).
Молодший, середній і старший шкільний вік разом становлять підлітковий. Під кінець юнацького періоду завершується скостеніння переважно всіх частин скелета й синостозування епіфізів усіх кісток стопи й кисті. Головною особливістю цього періоду, який називають також періодом бісексуальпого дитинства, є повний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.
6. Період розвитку дорослого організму звичайно поділяють на: молодий в і к (до 44 років); середній вік (45 — 59 років), літній вік (60 — 74 роки) і старечий вік (понад 75 років). Люди 90 років і старші вважаються довгожителями.
Описані періоди є лише загальною схемою. При цьому мають значення головним чином індивідуальні особливості організму. Крім того, розвиток і старіння органів відбуваються нерівномірно, що зумовлено як генетичними чинниками, так і умовами навколишнього середовища.
Дитяча психологія. Психо-емоційний розвиток дитини з перших днів життя до підліткового віку - http://psychologia.ucoz.org
Анатомія людини старослов'янською мовою
 |
Топографічна анатомія людини
| Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... |
| Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... |
Анатомічний атлас людини
| Пахвинний канал (вигляд спереду) 1 — присередня ніжка; 2 — міжніжкові волокна; 3 — бічна ніжка; 4 — поверхнева зв'язка; 5 — м'яз — підіймач яєчка; 6 — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота; 7 — внутрішній косий м'яз живота |