Внутрішні чоловічі статеві органи
До складу внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать яєчка з над'яєчками, сім'явиносні та сім'явипорскувальні протоки з пухирчастими (сім'яними) залозами (сім'яними пухирцями), передміхурова залоза.
Яєчко (testis) (мал. 176, 177) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми. Довжина 4 — 5 см, маса 15 — 30 г. Розташоване майже вертикально у калитці. В яєчку розрізняють: верхній та нижній кінці, присередню й бічну поверхні, передній і задній краї. До заднього краю яєчка прилягає над'яєчко (epididymis), який має головку, тіло й хвіст. Між над'яєчком і тілом яєчка спереду відкривається пазуха над'яєчка. На верхньому кінці, ближче до заднього краю яєчка, міститься привісок яєчка (appendix testis), що є залишком парамезонефральної протоки (див. нижче). Крім того, на тілі та хвості над'яєчка видно відхильні проточки (ductuli aberrantes) у вигляді невеликих відростків, які є рудиментами мезонефросу.
Яєчко вкрите щільною товстою білковою оболонкою (tun. albuginea), від якої відходять численні (близько 300) (див. мал. 177, 178) перегородочки яєчка (septula testis), що розходяться до задньо-присереднього краю яєчка, де, зливаючись одна з одною, утворюють середостіння яєчка (mediastinum testis). Перегородочки яєчка ділять його паренхіму на часточки (lobuli testis) (250 — 300 шт.). У кожній часточці розташовані 2 — 3 звивисті сім'яні трубочки (tubuli seminiferi contorti) з початковими сліпими кінцями. Вони йдуть до середостіння, де переходять у прямі сім'яні трубочки (tubuli seminiferi recti), причому в одну пряму трубочку впадають 2 — 3 звивисті трубочки. Прямі сім'яні трубочки вливаються в сітку яєчка (rete testis), розташовану в середостінні. З цієї сітки виходять 12—15 виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis), що становлять головку над'яєчка. Виносні проточки звиваються, набуваючи при цьому форми конусів, і вливаються в протоку над'яєчка (ductus epididymidis), також надзвичайно звивисту, яка утворює тіло і хвіст над'яєчка. Чим ближче до хвоста над'яєчка, тим менше його протока звивається і, випрямившись, переходить у сім'явиносну протоку.
Кровопостачання: яєчкові артерії, які відходять від черевної частини аорти, і вени, з яких права впадає в нижню порожнисту вену, ліва — в ліву ниркову.
Лімфовідтік: до поперекових лімфатичних вузлів.
Іннервація: гілки черевного, ниркового, аортального і нижнього підчеревного сплетень.
Сім'явиносна протока (ductus deferens) (див. мал. 178) є безпосереднім продовженням протоки над'яєчка і має вигляд дуже щільної трубки близько 40 см завдовжки і понад 2 мм завтовшки.
Стінка її складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок. Від нижнього кінця кожного яєчка сім'явиносна протока піднімається у складі сім'яного канатика догори, входить у пахвинний канал і, вийшовши з його глибокого кільця, проходить спочатку по бічній, а потім по нижній стінці таза до серединної ділянки таза. Поблизу задньонижньої стінки сечового міхура сім'явиносна протока розширюється, утворюючи ампулу сім'явиносної протоки, і незабаром об'єднується з вивідною протокою пухирчастої залози.
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa) (сім'яний пухирець) (див. мал. 178) — парний орган, розташований позаду сечового міхура і передміхурової залози (легко пальпується через пряму кишку).
Пухирчаста залоза овальної форми з ледь горбистою поверхнею до 5 см завдовжки і 2 см завширшки.
Стінка її, як і сім'явиносної протоки, складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок.
Вивідна протока (ductus excretorius) впадає у сім'явиносну протоку, продовженням якої є сім'явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius). Остання, близько 2 см завдовжки, проходить крізь передміхурову залозу і впадає в передміхурову частину сечівника.
Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) (див. мал. 154, 176, 177) утворений структурами, які тягнуться за яєчком під час його опускання, тобто сім'явиносною протокою, судинами та нервами яєчка і сім'явиносної протоки, м'язом — підіймачем яєчка (ш. cremaster), залишком піхвового відростка очеревини та продовженням фасції живота — внутрішньою сім'яною фасцією. Сім'яний канатик, почавшись від верхнього кінця яєчка, піднімається догори і, проходячи через anulus inguinalis super facialis, лягає у пахвинний канал. Біля anulus inguinalis profundus складові сім'яного канатика розходяться: судини и нерви прямують догори, в поперекову ділянку, сім'явиносна протока спускається донизу і присередньо до передміхурової залози, а м'яз — підіймач яєчка, будучи частішою внутрішнього косого м'яза живота, в цьому місці закінчується.
Оболонки сім'яного канатика і яєчка:
1) зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa), що є продовженням поверхневої фасції живота;
2) фасція м'яза — підіймача яєчка (fascia cremasterica) — відросток власної фасції живота;
3) м'яз — підіймач яєчка (т. cremaster) — частина м'язових волокон т. transversus abdominis;
4) внутрішня сім'яна фасція (fascia spermatica interna) — безпосереднє продовження внутрішньочеревної фасції;
5) залишок піхвового відростка (vestigium processus vaginalis), яка складається з пристінкової та вісцеральної очеревини і вкриває лише яєчко з над'яєчком (див. мал. 176, 177).
Передміхурова залоза (prostata) (див. мал. 154, 179) — непарний щільної консистенції м'язово-залозистий орган, розташований навколо початкової частини сечівника та кінцевих відділів сім'явипорскувальних проток. Формою і розмірами (довжина — 3 см, ширина — близько 4 см, товщина — 2 см) залоза нагадує плід каштана, її середня маса у дорослого чоловіка близько 20 г.
У передміхуровій залозі розрізняють стовщену основу, що прилягає до дна сечового міхура і пухирчастої залози, дзьобоподібно загострену верхівку, спрямовану вперед і донизу до сечово-статевої діафрагми, і чотири поверхні: передню, дві нижньобічні, оточені пухкою волокнистою сполучною тканиною та венозним сплетенням малого таза, і задню, що прилягає до ампули прямої кишки. Через задню поверхню в товщу залози проникають дві сім'явипорскувальні протоки, спускаються донизу й присередньо і впадають у pars prostatica urethrae.
На передній поверхні передміхурової залози приблизно по серединній лінії є не дуже помітна борозенка, яка поділяє орган на праву і ліву частки (lobus dexter et sinister). Невелика частина залози, розташована між цими частками й обмежена спереду сечівником, а ззаду двома сім'я-випорскувальними протоками, називається перешийком передміхурової залози (isthmus prostatae).
Передміхурова залоза складається із залозистої паренхіми (parenchyma), яка виробляє простатичний секрет передміхурової залози, м'язової речовини (substantia muscularis), що складається з гладкої м'язової тканини та сполучнотканинних елементів. Численні вивідні протоки залози відкриваються в просвіт передміхурової частини сечівника. Передміхурова залоза має щільну капсулу.
Кровопостачання: гілки нижніх сечово-міхурових і середніх прямокишкових артерій. Венозна кров відтікає у міхурове сплетення та через гілки нижніх сечоміхурових вен.
Лімфовідтік: до клубових лімфатичних вузлів.
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.
Цибулино-сечівникові залози (дії. bulbourethral) (див. мал. 178, 179) — парні, розмірами та формою нагадують горошину; розташовані в товщі сечово-статевої діафрагми з боків і дещо позаду від перетинчастої частини сечівника. Будова залоз трубчасто-альвеолярна. Вони виділяють тягучу слизувату рідину, що потрапляє через протоки в просвіт губчастої частини сечівника.
Кровопостачання: гілки внутрішньої соромітної артерії.
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.
