Анатомія людини - Внутрішні чоловічі статеві органи
Внутрішні чоловічі статеві органи

До складу внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать яєчка з над'яєчками, сім'явиносні та сім'явипорскувальні протоки з пухирчастими (сім'яними) залозами (сім'яними пухирцями), передміхурова залоза.
 
Яєчко (testis) (мал. 176, 177) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми. Довжина 4 — 5 см, маса 15 — 30 г. Розташоване майже вертикально у калитці. В яєчку розрізняють: верхній та нижній кінці, присередню й бічну поверхні, передній і задній краї. До заднього краю яєчка прилягає над'яєчко (epididymis), який має головку, тіло й хвіст. Між над'яєчком і тілом яєчка спереду відкривається пазуха над'яєчка. На верхньому кінці, ближче до заднього краю яєчка, міститься привісок яєчка (appendix testis), що є залишком парамезонефральної протоки (див. нижче). Крім того, на тілі та хвості над'яєчка видно відхильні проточки (ductuli aberrantes) у вигляді невеликих відростків, які є рудиментами мезонефросу.
 
Яєчко вкрите щільною товстою білковою оболонкою (tun. albuginea), від якої відходять численні (близько 300) (див. мал. 177, 178) перегородочки яєчка (septula testis), що розходяться до задньо-присереднього краю яєчка, де, зливаючись одна з одною, утворюють середостіння яєчка (mediastinum testis). Перегородочки яєчка ділять його паренхіму на часточки (lobuli testis) (250 — 300 шт.). У кожній часточці розташовані 2 — 3 звивисті сім'яні трубочки (tubuli seminiferi contorti) з початковими сліпими кінцями. Вони йдуть до середостіння, де переходять у прямі сім'яні трубочки (tubuli seminiferi recti), причому в одну пряму трубочку впадають 2 — 3 звивисті трубочки. Прямі сім'яні трубочки вливаються в сітку яєчка (rete testis), розташовану в середостінні. З цієї сітки виходять 12—15 виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis), що становлять головку над'яєчка. Виносні проточки звиваються, набуваючи при цьому форми конусів, і вливаються в протоку над'яєчка (ductus epididymidis), також надзвичайно звивисту, яка утворює тіло і хвіст над'яєчка. Чим ближче до хвоста над'яєчка, тим менше його протока звивається і, випрямившись, переходить у сім'явиносну протоку.
 
Кровопостачання: яєчкові артерії, які відходять від черевної частини аорти, і вени, з яких права впадає в нижню порожнисту вену, ліва — в ліву ниркову.
 
Лімфовідтік: до поперекових лімфатичних вузлів.
 
Іннервація: гілки черевного, ниркового, аортального і нижнього підчеревного сплетень.
 
Сім'явиносна протока (ductus deferens) (див. мал. 178) є безпосереднім продовженням протоки над'яєчка і має вигляд дуже щільної трубки близько 40 см завдовжки і понад 2 мм завтовшки.
 
Стінка її складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок. Від нижнього кінця кожного яєчка сім'явиносна протока піднімається у складі сім'яного канатика догори, входить у пахвинний канал і, вийшовши з його глибокого кільця, проходить спочатку по бічній, а потім по нижній стінці таза до серединної ділянки таза. Поблизу задньонижньої стінки сечового міхура сім'явиносна протока розширюється, утворюючи ампулу сім'явиносної протоки, і незабаром об'єднується з вивідною протокою пухирчастої залози.
 
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa) (сім'яний пухирець) (див. мал. 178) — парний орган, розташований позаду сечового міхура і передміхурової залози (легко пальпується через пряму кишку).
 
Пухирчаста залоза овальної форми з ледь горбистою поверхнею до 5 см завдовжки і 2 см завширшки.
 
Стінка її, як і сім'явиносної протоки, складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок.
 
Вивідна протока (ductus excretorius) впадає у сім'явиносну протоку, продовженням якої є сім'явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius). Остання, близько 2 см завдовжки, проходить крізь передміхурову залозу і впадає в передміхурову частину сечівника.
 
Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) (див. мал. 154, 176, 177) утворений структурами, які тягнуться за яєчком під час його опускання, тобто сім'явиносною протокою, судинами та нервами яєчка і сім'явиносної протоки, м'язом — підіймачем яєчка (ш. cremaster), залишком піхвового відростка очеревини та продовженням фасції живота — внутрішньою сім'яною фасцією. Сім'яний канатик, почавшись від верхнього кінця яєчка, піднімається догори і, проходячи через anulus inguinalis super facialis, лягає у пахвинний канал. Біля anulus inguinalis profundus складові сім'яного канатика розходяться: судини и нерви прямують догори, в поперекову ділянку, сім'явиносна протока спускається донизу і присередньо до передміхурової залози, а м'яз — підіймач яєчка, будучи частішою внутрішнього косого м'яза живота, в цьому місці закінчується.
 
Оболонки сім'яного канатика і яєчка:
1) зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa), що є продовженням поверхневої фасції живота;
2) фасція м'яза — підіймача яєчка (fascia cremasterica) — відросток власної фасції живота;
3) м'яз — підіймач яєчка (т. cremaster) — частина м'язових волокон т. transversus abdominis;
4) внутрішня сім'яна фасція (fascia spermatica interna) — безпосереднє продовження внутрішньочеревної фасції;
5) залишок піхвового відростка (vestigium processus vaginalis), яка складається з пристінкової та вісцеральної очеревини і вкриває лише яєчко з над'яєчком (див. мал. 176, 177).
 
Передміхурова залоза (prostata) (див. мал. 154, 179) — непарний щільної консистенції м'язово-залозистий орган, розташований навколо початкової частини сечівника та кінцевих відділів сім'явипорскувальних проток. Формою і розмірами (довжина — 3 см, ширина — близько 4 см, товщина — 2 см) залоза нагадує плід каштана, її середня маса у дорослого чоловіка близько 20 г.
 
У передміхуровій залозі розрізняють стовщену основу, що прилягає до дна сечового міхура і пухирчастої залози, дзьобоподібно загострену верхівку, спрямовану вперед і донизу до сечово-статевої діафрагми, і чотири поверхні: передню, дві нижньобічні, оточені пухкою волокнистою сполучною тканиною та венозним сплетенням малого таза, і задню, що прилягає до ампули прямої кишки. Через задню поверхню в товщу залози проникають дві сім'явипорскувальні протоки, спускаються донизу й присередньо і впадають у pars prostatica urethrae.
 
На передній поверхні передміхурової залози приблизно по серединній лінії є не дуже помітна борозенка, яка поділяє орган на праву і ліву частки (lobus dexter et sinister). Невелика частина залози, розташована між цими частками й обмежена спереду сечівником, а ззаду двома сім'я-випорскувальними протоками, називається перешийком передміхурової залози (isthmus prostatae).
 
Передміхурова залоза складається із залозистої паренхіми (parenchyma), яка виробляє простатичний секрет передміхурової залози, м'язової речовини (substantia muscularis), що складається з гладкої м'язової тканини та сполучнотканинних елементів. Численні вивідні протоки залози відкриваються в просвіт передміхурової частини сечівника. Передміхурова залоза має щільну капсулу.
 
Кровопостачання: гілки нижніх сечово-міхурових і середніх прямокишкових артерій. Венозна кров відтікає у міхурове сплетення та через гілки нижніх сечоміхурових вен.
 
Лімфовідтік: до клубових лімфатичних вузлів.
 
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.
 
Цибулино-сечівникові залози (дії. bulbourethral) (див. мал. 178, 179) — парні, розмірами та формою нагадують горошину; розташовані в товщі сечово-статевої діафрагми з боків і дещо позаду від перетинчастої частини сечівника. Будова залоз трубчасто-альвеолярна. Вони виділяють тягучу слизувату рідину, що потрапляє через протоки в просвіт губчастої частини сечівника.
 
Кровопостачання: гілки внутрішньої соромітної артерії.
 
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.

Анатомія людини старослов'янською мовою

Клѣточное ядро (Nucleus)

Опредѣленіе. Клѣточное ядро представляетъ собою отграниченную отъ протоплазмы и, до извѣстной степени, обособленную совокупность особыхъ химическихъ тѣлъ (ядерныхъ веществъ), которая встрѣчается въ клѣткѣ въ самыхъ различныхъ морфологическихъ состояніяхъ (О. Гертвигъ. Клѣтка).


Клѣточное тѣло

Химическая и физическая особенность:    клѣточное тѣло состоитъ изъ протоплазмы.

Протоплазма, или цитоплазма, не является обозначеніемъ какого-либо химически однороднаго вещества, а представляетъ собою морфологическое понятіе. Она состоитъ изъ извѣстнаго количества бѣлковыхъ веществъ (главнымъ образомъ, пластинъ, а также глобулины...


Топографічна анатомія людини

Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'...

Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц...

Анатомічний атлас людини

Пахвинний канал (вигляд спереду)
1 — присередня ніжка; 2 — міжніжкові волокна; 3 — бічна ніжка; 4 — поверхнева зв'язка; 5 — м'яз — підіймач яєчка; 6 — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота; 7 — внутрішній косий м'яз живота

close