Загруднинна залоза
Загруднинна залоза (thymus) (див. мал. 184), що розвинулася за рахунок III —IV пар глоткових кишень (головним чином за рахунок III), в еволюції хребетних виникла порівняно рано. У людини ця залоза розташована у передньому середостінні безпосередньо за грудниною. Вона складається з правої та лівої часток (lobus dexter/sinister), верхні кінці яких можуть виходити через верхній отвір грудної клітки, а нижні часто тягнуться до осердя й займають верхній. міжплевральний трикутник. Розміри залози протягом життя людини неоднакові: її маса в новонародженого становить у середньому 12 г, у 14 —15 років — близько 40, в 25 років — 25 і в 60 років — приблизно 15 г. Інакше кажучи, залоза, досягши найбільшого розвитку до настання статевої зрілості, після цього поступово редукується.
Функція: Загруднинна залоза має величезне значення в імунних процесах. Можливо також, що його гормони до настання статевої зрілості гальмують функцію статевих залоз, регулюють остеосинтез тощо.
Цілковите збереження її у зрілому віці зумовлює збільшення в організмі кількості лімфоїдних елементів і гіпоплазію статевих залоз, що в клініці називається status thymicolymphaticus.
Кровопостачання: гілки внутрішніх грудних, нижніх щитоподібних артерій; венозний відтік — у плечо-головні, внутрішні грудні та нижні щитоподібні вени.
Іннервація: від шийних вузлів симпатичного стовбура, гілок блукаючого нерва та шийних спинномозкових нервів.
Анатомія людини старослов'янською мовою
 Химическая и физическая особенность: клѣточное тѣло состоитъ изъ протоплазмы. Протоплазма, или цитоплазма, не является обозначеніемъ какого-либо химически однороднаго вещества, а представляетъ собою морфологическое понятіе. Она состоитъ изъ извѣстнаго количества бѣлковыхъ веществъ (главнымъ образомъ, пластинъ, а также глобулины... |
 Животныя и растенія построены изъ одинаковыхъ, обнаруживаемыхъ, по большей части, лишь съ помощью микроскопа элементарныхъ единицъ, которыя носятъ старинное и основанное на ошибочныхъ представленіяхъ названіе клѣтки (cellula). Высокое общее значеніе клѣтки вытекаетъ изъ слѣдующихъ соображеній: Читати далі... |
Топографічна анатомія людини
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... |
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... |
Пахвинний канал (вигляд спереду) 1 — присередня ніжка; 2 — міжніжкові волокна; 3 — бічна ніжка; 4 — поверхнева зв'язка; 5 — м'яз — підіймач яєчка; 6 — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота; 7 — внутрішній косий м'яз живота |