Анатомія людини - Щитоподібна залоза
Щитоподібна залоза
 
У будь-якому багатоклітинному організмі кожен орган (тканина) впливає на життєдіяльність інших органів. Проте внаслідок ускладнення обміну речовин в еволюції організмів виникли особливі органи — залози внутрішньої секреції, функція яких виключно або переважно стала полягати в продукуванні спеціальних речовин — інкретів, або гормонів, що стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток і життєдіяльність окремих органів і організму в цілому. Ці залози не мають вивідних проток і виділяють гормон безпосередньо в кров. У хребетних робота цих залоз нерозривно пов'язана з функцією нервової системи.
 
У людини до ендокринних залоз належать: щитоподібна, прищитоподібні, гіпофіз, шишкоподібна, загруднинна (тимус) залози, надниркові залози та деякі інші утвори. Залози внутрішньої секреції виникли в еволюції у різний час, у різних ділянках організму і з різних джерел. Через це розташування, розміри, форма, будова та функції цих органів дуже різноманітні.

Щитоподібна залоза (gl. thyroidea) (мал. 184, 185) у нижчих хордових функціонує як залоза, що має протоку. У хребетних, зокрема людини, ця залоза перетворилася на ендокринну (розвивається з похідних зябрового апарату).

 
У людини щитоподібна залоза — найбільша з ендокринних залоз; її маса у дорослого 30 — 60 г. Вона розташована в передній ділянці шиї на передньобічній поверхні верхніх хрящів трахеї та гортані.
 
Складається з правої і лівої часток (globus dexter/sinister), з'єднаних перешийком (isthmus gl thyroideae). Приблизно в 30 % випадків від перешийка догори відходить відросток, який називається пірамідальною часткою (залишок щитоязикової протоки). Спереду залоза вкрита шкірою, м'язами, розташованими нижче під'язикової кістки, пластинкою внутрішньошийної фасції, яка утворює щільну волокнисту капсулу залози (capsula fibrosa), що фіксує залозу до трахеї та гортані. Кожна бічна частка щитоподібної залози ззаду прилягає до загальної сонної артерії, гортанної частини глотки та шийної частини стравоходу, де в борозні між стравоходом і трахеєю проходить поворотний гортанний нерв.
 
Функція. Щитоподібна залоза відіграє в організмі дуже важливу роль. К йодовмісні гормони (тироксин і трийодтиронін), надходячи в кров, регулюють обмін речовин, ріст і розвиток тканин, а також перебувають у взаємозв'язку з функціями інших залоз внутрішньої секреції (особливо гіпофіза і статевих залоз), нервовою системою тощо. Гіпофункція щитоподібної залози спричинює слизовий набряк і деякі ознаки недоумства, а гіперфункція призводить до дифузного токсичного зоба (базедової хвороби).
 
Щитоподібна залоза в ранньому ембріогенезі розвивається із епітелію щитоподібного дивертикула першої глоткової кишені позаду непарного горбка язика і деякий час сполучається з порожниною рота через щитоязикову протоку. У кінці четвертого тижня ембріогенезу ця протока облітерується і в подальшому залоза розвивається як ендокринна.
 
Кровопостачання: верхні і нижні щитоподібні артерії; венозна кров відходить по однойменних венах (системи верхньої порожнистої вени).
 
Добре розвинуте лімфатичне русло. Лімфовідтік відбувається до глибоких бічних шийних, пре- та біля трахейних лімфатичних вузлів (іноді у вени, повз лімфатичні вузли).
 
Іннервація: гілки блукаючого нерва і шийних вузлів симпатичного стовбура.
 

 

Анатомія людини старослов'янською мовою

Нервныя функціи клѣтки

Живая протоплазма въ высшей степени чувствительна и быстро реагируетъ на химическія и физическія раздраженія. Особенно чувствительна протоплазма по отношенію къ температурѣ. Извѣстная степень тепла необходима для теченія всѣхъ жизненныхъ процессовъ; но различаютъ optimum, maximum и minimum тепла. Холодъ не прекращаетъ непремѣнно жизнедѣятельности протоплазмы, даже если и подавлены всѣ жизненныя явленія.


Жизненныя свойства клѣтки

Клѣтка, какъ замѣчаетъ въ своей целлюлярной патологіи Р. Вирховъ, является настоящей органической единицей, изъ нея исходитъ „всякая жизненная дѣятельность". Мы должны поэтому ожидать, что найдемъ всѣ жизненныя явленія, которыя мы знаемъ въ тѣлѣ животнаго, также и въ ихъ отдѣльной части,— клѣткѣ.


Топографічна анатомія людини

Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'...

Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц...

Топографічна анатомія людини російською мовою

Глаз

Глаз лежит в орбите, которая образована костями лица и имеет форму четырехгранной пирамиды с основанием на поверхности лица и верхушкой, направляющейся внутрь черепа. Оси глазничных полостей перекрещиваются сзади турецкого седла. Размеры глазницы в пределах 3—4 см, но очень вариабильны, что стоит в зависимости от пола, возраста, формы лица и черепа.

Верхня...


Нос

Область носа делится на наружный нос, полость носа и при даточные воздухоносные пазухи.

Наружный нос имеет границы: вверху горизонтальная линия, соединяющая внутренние части бровей; сбоку и внизу — борозда, отделяющая его от щеки и верхней губы.

Общий вид носа можно сравнить с т...


Анатомічний атлас людини

Пахвинний канал (вигляд спереду)
1 — присередня ніжка; 2 — міжніжкові волокна; 3 — бічна ніжка; 4 — поверхнева зв'язка; 5 — м'яз — підіймач яєчка; 6 — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота; 7 — внутрішній косий м'яз живота

close