Анатомія людини - Щитоподібна залоза
Щитоподібна залоза
 
У будь-якому багатоклітинному організмі кожен орган (тканина) впливає на життєдіяльність інших органів. Проте внаслідок ускладнення обміну речовин в еволюції організмів виникли особливі органи — залози внутрішньої секреції, функція яких виключно або переважно стала полягати в продукуванні спеціальних речовин — інкретів, або гормонів, що стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток і життєдіяльність окремих органів і організму в цілому. Ці залози не мають вивідних проток і виділяють гормон безпосередньо в кров. У хребетних робота цих залоз нерозривно пов'язана з функцією нервової системи.
 
У людини до ендокринних залоз належать: щитоподібна, прищитоподібні, гіпофіз, шишкоподібна, загруднинна (тимус) залози, надниркові залози та деякі інші утвори. Залози внутрішньої секреції виникли в еволюції у різний час, у різних ділянках організму і з різних джерел. Через це розташування, розміри, форма, будова та функції цих органів дуже різноманітні.

Щитоподібна залоза (gl. thyroidea) (мал. 184, 185) у нижчих хордових функціонує як залоза, що має протоку. У хребетних, зокрема людини, ця залоза перетворилася на ендокринну (розвивається з похідних зябрового апарату).

 
У людини щитоподібна залоза — найбільша з ендокринних залоз; її маса у дорослого 30 — 60 г. Вона розташована в передній ділянці шиї на передньобічній поверхні верхніх хрящів трахеї та гортані.
 
Складається з правої і лівої часток (globus dexter/sinister), з'єднаних перешийком (isthmus gl thyroideae). Приблизно в 30 % випадків від перешийка догори відходить відросток, який називається пірамідальною часткою (залишок щитоязикової протоки). Спереду залоза вкрита шкірою, м'язами, розташованими нижче під'язикової кістки, пластинкою внутрішньошийної фасції, яка утворює щільну волокнисту капсулу залози (capsula fibrosa), що фіксує залозу до трахеї та гортані. Кожна бічна частка щитоподібної залози ззаду прилягає до загальної сонної артерії, гортанної частини глотки та шийної частини стравоходу, де в борозні між стравоходом і трахеєю проходить поворотний гортанний нерв.
 
Функція. Щитоподібна залоза відіграє в організмі дуже важливу роль. К йодовмісні гормони (тироксин і трийодтиронін), надходячи в кров, регулюють обмін речовин, ріст і розвиток тканин, а також перебувають у взаємозв'язку з функціями інших залоз внутрішньої секреції (особливо гіпофіза і статевих залоз), нервовою системою тощо. Гіпофункція щитоподібної залози спричинює слизовий набряк і деякі ознаки недоумства, а гіперфункція призводить до дифузного токсичного зоба (базедової хвороби).
 
Щитоподібна залоза в ранньому ембріогенезі розвивається із епітелію щитоподібного дивертикула першої глоткової кишені позаду непарного горбка язика і деякий час сполучається з порожниною рота через щитоязикову протоку. У кінці четвертого тижня ембріогенезу ця протока облітерується і в подальшому залоза розвивається як ендокринна.
 
Кровопостачання: верхні і нижні щитоподібні артерії; венозна кров відходить по однойменних венах (системи верхньої порожнистої вени).
 
Добре розвинуте лімфатичне русло. Лімфовідтік відбувається до глибоких бічних шийних, пре- та біля трахейних лімфатичних вузлів (іноді у вени, повз лімфатичні вузли).
 
Іннервація: гілки блукаючого нерва і шийних вузлів симпатичного стовбура.
 

 

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Распредѣленіе волоконъ въ симпатической системѣ

Пути волоконъ въ симпатической системѣ еще не вполнѣ выяснены. На первый взглядъ, множество узловъ, сплетеній, периферическихъ вѣтвей, распространенныхъ по всему тѣлу, кажется лишеннымъ какого-либо опредѣленнаго плана. Однако, усиліями нѣкоторыхъ изслѣдователей, особенно Келликера, удалось выяснить извѣстный планъ въ распространеніи волоконъ.

Читати далі...


Нервныя окончанія въ области распространенія sympathicu

Въ настоящее время нельзя еще говорить о всѣхъ нервныхъ окончаніяхъ, встрѣчающихся въ области sympathicus. Но относительно значительной части ихъ имѣются уже вполнѣ опредѣленныя указанія, добытыя на основаніи новѣйшей методики. Изслѣдованія Кахаля, Реціуса и Кёлликера, которыя мы главнымъ образомъ имѣемъ въ виду, стоятъ на первомъ мѣстѣ и заключаютъ въ себѣ много интересныхъ результатовъ.

Читати далі...


ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Speiche, radias

Der radius ist der laterale der beiden Vorderarmknochen. Er ist im Gegensatz zur ulna oben schmal und dünn und unten breit und dick.

Das proximale Endstück, extremitas superior, wird vom scheibenförmigen Radiusköpfchen, capitulum radii, dargestellt. Eine deutliche ringförmige Einschnürung unterhalb desselben wird als Speichenhals, collum radii, bezeichnet. ... Читати далі...



Elle, ulna

Die ulna ist ein deutlich dreiseitig-prismatischer Röhrenknochen, welcher oben (proximal) dick, unten (distal) stark verdünnt ist. Man unterscheidet an ihm eine extremitas superior, corpus und extremitas inferior. Die starke extremitas superior trägt die in der Mitte eingeschnürte oder geteilte incisura semilunaris für die trochlea humeri. Ihr vorderer Abschnitt liegt auf der Oberfläche des processus coronoideus, eines breiten, nach v... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close