Тканини
Вивченням тканин займається гістологія. У цьому розділі викладено короткі відомості про них. Основними елементами будь-якої тканини тваринного організму є близькі за формою, функцією і розвитком клітини й міжклітинна речовина. Усі тканини багатоклітинних тварин і людини прийнято розподіляти на чотири групи: епітеліальну, сполучну, м'язову, нервову.
Епітеліальна тканина, або епітелій (epithelium), складається з щільно прилеглих одна до одної клітин, розташованих одним або багатьма шарами. Основна роль цієї тканини полягає в забезпеченні покриву організму, у виконанні захисної і видільної функцій, сприйманні зовнішніх і внутрішніх подразнень. Розрізняють епітелій, який розвивається головним чином із екто- та ендодерми, мезодерми (мезотелій), мезенхіми (ендотелій), епітелій епендимний, або епендиму, що утворюється із спільного з нервовою системою джерела, та ін.
Епітелій утворює зовнішній покрив тіла, поверхневий шар шкіри — багатошаровий плоский зроговілий епітелій, або епідерміс (розвивається з ектодерми); вистеляє зсередини порожнисті органи й трубчасті утвори — циліндричний епітелій більшої частини травного каналу, війчастий епітелій дихальних шляхів, маткових труб (розвивається з ендодерми); бере участь в утворенні простих і складних залоз — залозистий епітелій (розвивається з екто- та ентодерми).
Мезотелій (mesot helium) вистеляє серозні оболонки (очеревину, плевру, осердя); у більшості випадків — це один шар плоских клітин.
Ендотелій (endothelium) також складається з одного шару плоских клітин, вкриває порожнини серця, кровоносні та лімфатичні судини.
Епендимний епітелій у вигляді одного шару клітин нейроглії вистеляє шлуночки мозку, центральний канал спинного мозку.
Сполучна тканина (тканина внутрішнього середовища) має велику кількість міжклітинної речовини, яка залежно від виконуваної тканиною функції має різну консистенцію (рідка, драглиста, волокниста, кальцифікована тощо) і визначає її вигляд. Різновиди сполучної тканини розвиваються з мезодерми та її похідного — мезенхіми. До цієї групи належать такі тканини: рідкі (кров, лімфа), які забезпечують живильну та захисну функції; скелетні (колагенова щільна, хрящова, кісткова) , що мають головним чином опорне значення, і пухка колагенова сполучна тканина, проміжна.
М'язова тканина має різну будову й походження і добру здатність скорочуватись у відповідь на подразнення (найчастіше нервовим імпульсом). Клітини м'язової тканини — це одно- або багатоядерні утвори, які мають різко видовжену форму і називаються міоцитами, або м'язовими волокнами. Залежно від особливостей міофібрил (скоротливих ниток), що містяться в міоцитах, розрізняють посмуговану (скелетну й серцеву) і непосмуговану гладку м'язову тканину. У першому випадку міофібрили складаються з ділянок різного переломлення, які чергуються між собою.
Нервова тканина здатна сприймати подразнення, трансформувати їх у нервовий імпульс і передавати його до інших відділів нервової тканини або до інших тканин і органів. Нервова тканина складається з неоднакових за формою і розмірами нервових клітин — невронів з різної довжини відростками і проміжної тканини — нейроглії, або глії. Нейроглія забезпечує головним чином опорну й живильну функції невронів. Нервова тканина розвивається із зовнішнього зародкового листка ектодерми.
