Гіпофіз
Гіпофіз (hypophisis) (пітуїтарна залоза, мозковий придаток) хребетних, зокрема людини, розвивається з двох джерел: випинання стінки глоткової кишені ротової бухти та лійки проміжного мозку. У людини гіпофіз (див. мал. 229, 230) є невеликим (10 х 15 х 5 мм, маса 0,3 — 0,7 г) овоїдної форми тілом рожевого кольору, розташованим у гіпофізарній ямці турецького сідла та зв'язаним з лійкою і сірим горбом за допомогою невеликої ніжки. У гіпофізі розрізняють дві частки: передню — залозистий гіпофіз, або аденогіпофіз (adenohypophysis) (походить з ектодерми ротової бухти) та задню — нейрогіпофіз (neurohypophysis) — нейроглійного походження. За структурними і функціональними особливостями в аденогіпофізі виділяють горбову, проміжну та дистальну частини.
Функція: Аденогіпофіз виробляє гормон, який регулює ріст і розвиток тіла (соматотропін), стимулює функції статевих залоз (гонадотропін), щитоподібної залози (тиротропін), кіркової речовини надниркових залоз та ін. Функція аденогіпофіза регулюється нейрогормонами проміжного мозку. Нейрогіпофіз виділяє гормони, що збільшують силу скорочення гладкої мускулатури (судин, матки тощо) та регулює водний обмін. Проміжна частина аденогіпофіза виділяє гормон меланотропін, який регулює колір шкіри.
Кровопостачання. Передня частка гіпофіза отримує артеріальну кров через гілки артеріального кола великого мозку; венозна кров відтікає у велику вену великого мозку. До нейрогіпофіза йдуть гілки внутрішньої сонної артерії; венозний відтік — у печеристі пазухи.
