Бронхи
На рівні тіл TIV — TV хребців трахея роздвоюється (bifurcatio tracheae) (див. мал. 165) і переходить у правий та лівий головні бронхи.
Правий головний бронх (bronchus principalis dexter) ширший (відповідно до відносно більшої за масою правої легені), але коротший від лівого й розташований більш вертикально, чим пояснюються частіші випадки потрапляння в нього сторонніх предметів.
Лівий головний бронх (bronchus principalis sinister) — довший, вужчий і розташований майже в горизонтальній площині, внаслідок чого в нього рідше потрапляють сторонні предмети і менше запилюється тканина лівої легені.
Будова головних бронхів аналогічна будові трахеї. Правий бронх складається з 6 — 8, а лівий — з 9 —12 хрящових півкілець.
Кожен головний бронх, ідучи назовні, донизу й назад, проникає в тканину відповідної легені, де від нього відходять гілки, різні за кількістю та розмірами. Для зручнішого вивчення в анатомії застосовують схему розгалуження головних бронхів. Від кожного головного бронха відходять відповідно поділу легень на частки часткові бронхи (bronchi lobares), які дають початок сегментним бронхам ( bronchi segmentates). З кожним поділом просвіт бронхів зменшується.
Бронхи з просвітом близько 1 мм, що йдуть до легеневих часточок (межі часточок чітко видно на поверхні легень), називаються часточковими бронхіолами; вони діляться за розсипним типом на 12 — 18 кінцевих бронхіол. Кожна кінцева бронхіола поділяється на дві дихальні бронхіоли (bronchioli respiratorii), які підходять до легеневих ацинусів (acinus pulmonalis). Дихальна бронхіола утворює 1 — 3 порядки альвеолярних протоків (ductuli alveolares), які закінчуються альвеолярними мішечками (sacculi alveolares), які складаються з численних легеневих альвеол (alveoli pulmonares) (мал. 166, а, б), у яких відбувається газообмін. Таких альвеол нараховується в обох легенях сотні мільйонів, а загальна площа їх стінки становить кілька десятків квадратних метрів.
Будова стінки великих бронхів і трахеї однакова (слизова оболонка, вистелена війчастим псевдобагатошаровим епітелієм, з великою кількістю бронхіальних слизових залоз, хрящові кільця, міжкільцеві зв'язки з гладкими міоцитами і еластичними волокнами та адвентиція).
У міру зменшення просвіту бронхів відбувається фрагментація хрящових кілець з поступовим зменшенням хряща аж до зникнення його в бронхіолах.
