Сечовід
Сечовід (ureter) (див. мал. 169, 170) — парний орган; має вигляд довгої (близько 30 см) трубки, ширина якої поступово збільшується від 3 — 4 до 7 — 8 мм. Сечовід, починаючись від ниркової миски, продовжується по задній стінці черевної порожнини донизу (черевна частина), потім спускається в порожнину малого таза (тазова частина), де, досягши дна сечового міхура, проходить через його стінку навскіс і відкривається щілиноподібним отвором у порожнину сечового міхура. Сечовід має три фізіологічних звуження: біля виходу з ниркової миски, на рівні переходу до порожнини малого таза, біля входу в сечовий міхур.
Стінка сечоводу утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою, що складається з переплетених шарів міоцитів, і адвентиції.
Топографічна анатомія. На всьому своєму протязі обидва сечоводи розташовані заочеревинно. Правий лежить між нижньою порожнистою веною і pars descendens duodeni (згори) та colon ascendens (у середньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого таза — попереду спільних клубових судин (див. мал. 169).
Лівий сечовід лежить між черевною частиною аорти і colon descendens (згори) і позаду кореня брижі сигмоподібної ободової кишки (у верхньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого таза — перед загальною клубовою артерією. Черевну частину сечоводів перетинають яєчникові артерія і вена.
Топографічні співвідношення тазової частини сечоводу у чоловіків і жінок різні. У чоловіків безпосередньо перед впадінням у сечовий міхур сечовід перехрещує сім'явиносну протоку, у жінок двічі перетинає маткову артерію (у початковому її відділі та на рівні шийки матки).
Кровопостачання: гілки ниркових, яєчникових, внутрішніх клубових і сечоміхурових артерій. Венозна кров відтікає однойменними венами до нижньої порожнистої вени.
Лімфовідтік: до поперекових і клубових лімфатичних вузлів.
Іннервація: гілки ниркового нервового і нижнього підчеревного сплетень.
Аномалії нирок. Найчастіше трапляється здвоєна, часткова, підковоподібна (зрощення нирок нижніми кінцями) нирки, одна нирка тощо.
