Анатомія людини - Зовнішні чоловічі статеві органи
Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевий член (penis) (див. мал. 178, 179) — це орган циліндричної форми, що своїм коренем (radix penis) фіксується до тазових кісток, а його тіло (corpus penis) звисає донизу. В органі розрізняють головку (glans penis), спинку (dorsumpenis) та сечівникову (задню) поверхню (fades urethralis).
 
Основу статевого члена складають три дрібнокоміркових поздовжніх тіла, з яких два, з боку спинки статевого члена, дістали назву печеристих тіл, а третє, що лежить з боку сечівникової поверхні, називається губчастим тілом (див. мал. 179).
 
Печеристі тіла статевого члена (corpora cavernosa penis) вкриті спільною білковою оболонкою (tun. albuginea corpori cavernosi), але відділені одне від одного відростком цієї оболонки — перегородкою статевого члена (septum penis). Вільні кінці печеристих тіл дещо загострені, а верхні розходяться у вигляді ніжок (crus penis), що кріпляться до лобкових і сідничих кісток у ділянці лобкової дуги.
 
Губчасте тіло (corpus spongiosum) тонше і коротше за печеристі, вкрите окремою білковою оболонкою. Крізь нього проходить більша частина сечівника. Нижній кінець губчастого тіла значно розширений. Він накриває загострені кінці печеристих тіл, утворюючи головку статевого члена (glans penis), відділену від тіла шийкою (collum glandis), а на її верхівці відкривається зовнішнє вічко сечівника (ostium uretrae externum). Верхній кінець губчастого тіла також стовщений, утворює цибулину статевого члена (bulbus penis).
 
Печеристі та губчасте тіла міцно зрощені між собою, оточені глибокою і поверхневою фасціями статевого члена і вкриті тонкою шкірою. Уся шкіра, за винятком шкіри головки, легко зміщується відносно розташованих глибше тканин. На головці шкіра нерухома: щільно зрощена з білковою оболонкою. Шкіра нижнього відділу органа звичайно утворює вільну складку — передню шкірочку статевого члена (preputium penis), яка обгортає головку як чохол. На нижній поверхні головки передня шкірочка з'єднана з шкірою головки за допомогою вуздечки (frenulum preputii). У щілиноподібний простір між внутрішньою поверхнею передньої шкірочки і головкою відкриваються численні залози, які виділяють сальний секрет.
 
Кровопостачання: гілки внутрішньої і зовнішньої соромітних артерій; венозна кров відтікає у стегнову вену і венозне сплетення сечового міхура.
 
Лімфовідтік: до пахвинних (поверхневих і глибоких), зовнішніх клубових лімфатичних вузлів.
 
Іннервація: гілки соромітного нерва (аферентна), підчеревного сплетення.
 
Чоловічий сечівник (urethra masculina) (див. мал. 179), 18 — 20 см завдовжки, ділиться на внутрішньостінкову (передпередміхурову) передміхурову, проміжну (перетинчасту) і губчасту частини.
 
Внутрішньостінкова (передпередміхурова) частина (pars intramuralis) починається від внутрішнього вічка сечівника до виходу із сечового міхура.
 
Передміхурова частина (pars prostatica) (близько 4 см) проходить майже прямовисно через паренхіму передміхурової залози. На дорзальній стінці цієї частини сечівника добре помітне невелике підвищення, або сім'яний горбок (colliculus seminalis), з ямкою в центрі, яку називають передміхуровим мішечком (utriculus prostaticus), який є рудиментом присередньониркової протоки. На сім'яному горбку відкриваються сім'явипорскувальні протоки, а збоку — численні (15 — 20) проточки передміхурової залози.
 
Проміжна (перетинчаста) частина (pars membranacea) сечівника найкоротша (1,5 — 2 см) і відповідає товщині сечово-статевої діафрагми, за рахунок якої формується зовнішній м'яз — замикач сечівника (т. sphincter urethrae externus).
 
Губчаста частина (pars spongiosa) сечівника найдовша (12 — 14 см). Починається від проміжної частини майже під прямим кутом (відкритим вперед), спускається крізь губчасте тіло і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum). У ділянці bulbus penis відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.
 
Чоловічий сечівник має дві кривини: одну — відразу під лобковим симфізом з випуклістю, оберненою назад; другу — в початковому відділі губчастої частини, випуклість якої обернена вперед. У просвіті сечівника є три звуження, перше — на рівні зовнішнього вічка сечівника, друге — в місці проходження сечівника через сечово-статеву діафрагму і третє — біля виходу із сечового міхура. Чоловічий сечівник має також три розширення: перше — перед зовнішнім вічком сечівника у вигляді човноподібної ямки; друге — в цибулині статевого члена bulbus urethrae і третє — в центрі передміхурової частини сечівника біля сім'яного горбка.
 
Стінка чоловічого сечівника складається з двох оболонок: слизової та м'язової.
 
Слизова оболонка передміхурової частини чоловічого сечівника вистелена перехідним епітелієм, початок губчастої частини — одношаровим циліндричним і решта — багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Містить велику кількість дрібних слизових залоз.
 
Калитка (scrotum) — шкірно-м'язовий утвір, що є вмістилищем для яєчок з над'яєчками та нижніми відділами сім'яних канатиків. По серединній лінії проходить шов калитки (raphe scroti), який продовжується в глибину калитки в сполучнотканинну перегородку {septum scroti). Стінка калитки складається з тонкої пігментованої шкіри з численними сальними залозами та м'ясистої оболонки (tun. dartos) — великої кількості різноспрямованих пучків гладкої м'язової тканини, розташованих переважно в глибокому шарі дерми. Під час скорочення м'язові пучки зморщують калитку.

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Внутреннее ухо, auris interna. Костный лабиринтъ, labyrinthus osseus

Очень легко составить себѣ точное представленіе о формѣ костнаго лабиринта, пользуясь височною костью новорожденнаго, такъ какъ въ ней безъ труда можно выдѣлить изъ окружающей рыхлой костной массы болѣе плотную, большую костную оболочку, или костную капсулу лабиринта. На основаніи знакомства съ такимъ препаратомъ можно уже легко слѣдить за описаніемъ лабиринта взрослаго человѣка.

Читати далі...



Среднее ухо, auris media

Среднее ухо состоитъ изъ полости, расположенной въ височной кости между лабиринтомъ и наружнымъ ухомъ и называемой барабанною полостью. Она, съ одной стороны, помощью ушной (Евстахіевой) трубы находится въ соединеніи съ полостью глотки, а, съ другой стороны, продолжается въ многокамерное пространство сосцевиднаго отростка височной кости. Барабанная полость пересѣкается цѣпочкою, которая состоитъ изъ трехъ слуховыхъ косточекъ и непосре... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Herzbeutel, pericardium

Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі...



Herz, cor

Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close