У четвертому (за хронологією) в Україні університеті — Новоросійському (м. Одеса), заснованому 10 червня 1862 p., відкритому 1 травня 1865 p., медичний факультет розпочав навчальне і науково- дослідницьке життя 5 вересня 1900 р.
Патологічна анатомія в м.Одесі започаткована в 1837 p., під час епідемії чуми. Трупи хворих, що померли від чуми, "анатомували в карантині" в чумному кварталі, ввіреному штаб-лікарю Черникову та особливій дорадчій комісії з докторів Уміса, Андреєвського, Аргіа; всю 'хірургію в кварталі чинив" фельдшер Житомирського єгерського полку Іван Рогожин. Відомості про кількість, про виявлені патологоанатомічні зміни в органах і тканинах і тлумачення їх не опубліковані.
Вивчення патологічної анатомії в м. Одесі почали лікарі Старої міської лікарні (заснов
...
Читати далі »
|
Львівський університет засновано 20 січня 1661 р. декретом польського короля Яна Казимира III. Медичний факультет в університеті відкрили урочистим актом 9 вересня 1894 р. Кафедра патологічної анатомії цього факультету почала своє навчальне і наукове життя 9 грудня 1896 р. професорською лекцією доктора медицини Андрія Обжута (портрет) "Про значення патологічної анатомії для медичної освіти" студентам 3-го курсу; після лекції професор зробив першу (на кафедрі) показову автопсію. Кафедра розміщувалась у Морфологічному корпусі університету.
Андрій Обжут (1851-1910) виученик Краківського (Ягеллонського) університету, учень Ярослава Глави — професора патологічної анатомії медичного факультету чеського сектора Карлового університету.
|
У другому (за ліком) в Україні університеті — Київському (заснованому 25 грудня 1833 p., відкритому 15 липня 1834 p.), Медичний факультет утворено з Віленської медико-хірургічної академії 27 квітня 1840 p., навчання почали у жовтні 1841 р.
Навчати студентів патологічної анатомії почав професор описової анатомії Микола Іларіонович Козлов (1814-1889) — виученик Казанського і Дерптського університетів; з 1850 р. викладав патологічну анатомію біля автопсійного столу (зробив 182 автопсії) у військовому госпіталі, орієнтуючись на твори Jean'a Gruveilhier'a та Karl'a Rokitansky, сповідуючи методології органіцизму (органопатології) та гуморальної патології.
У жовтні 1854 р. на екстраординарного професора створюваної кафедри патологічної анатомії призначили (Міністерством народно
...
Читати далі »
|
Медичний факультет імп. Харківського університету — Харківський медичний інститут
У першому в Україні університеті — Харківському (заснованому 18 листопада 1804 p., відкритому 17 січня 1805 р.) "Лікарське відділення" — медичний факультет почав свою історію з 17.1.1805 р. За Статутом російських університетів 1804 р. він мав шість кафедр.
які очолили закордонні професори — німецькі, французькі, італійські й слов'янські вчені, що володіли прийнятою за тих часів для наукового викладання латинською мовою. Науку на медичному факультеті організували за німецькими зразками, а провідна роль у цій галузі належала "вікну" з Російської імперії до Німеччини, яким був Дерптський університет (засн. 1801р.), з його розсадником професури для росій
...
Читати далі »
|
Пізньої осені 1737 р. (під час війни Росії й Австрії проти Туреччини) у російському війську в Криму появилася і набула епідемії злоякісна гарячка — "моровая язва", Febris pestilentialis s. petechialis з пахвовими і пахвинними бубонами, veram pestem (справжня чума).
Лікар Ергард Христіан Егіді — досить досвідчений і знаючий, упродовж всього часу епідемії працював у Ізюмському госпіталі (південь Харківської губернії), розтинав трупи хворих, що вмерли на другий або третій день захворювання. Він відзначав, що вся вісцера зовні мала натуральний вид, серце виповнене коагулянтними згустками крові; селезінка своєї консистенції не має, подібна до печеної крові, ухопиш — "розвалюється"; мезентеріальні лімфатичні вузли "були всі obstructae", тобто з блокованою функцією; у жовчному міхурі багато "лімфи ccolorem sphacelicatum
...
Читати далі »
|
Патологічна анатомія становить невід'ємну частину теоретичної та практичної медицини і своїм корінням сягає в глибоку давнину. Як самостійна дисципліна вона розвивалася повільно у зв'язку з тим, що розтин тіл померлих довго було заборонено. Тільки в XVI столітті почали накопичувати матеріали з патологічної анатомії хвороб, отримані при розтині трупів. У 1761 р. вийшов у світ праця італійського анатома Дж. Морганьї (1682-1771) «Про місце знаходження та причини хвороб, виявлених анатомом», заснований на результатах 700 розтинів, частина яких була проведена автором особисто. Він спробував встановити зв'язок описуваних морфологічних змін з клінічними проявами хвороб. Завдяки праці Морганьї був зламаний догматизм старих шкіл, з'явилася нова медицина, було визначено місце патологічної анатомії серед клінічних дисциплін.
|
|
