СПОЛУЧЕННЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ
Верхні кінцівки людини у зв'язку з втратою опорно-локомоторної ролі та пристосуванням до найрізноманітніших трудових функцій набули максимальної свободи й складності рухів, що відбилось на структурі їхніх сполучень.
Сполучення грудного пояса
Сполучення грудного пояса
До сполучень грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis), або пояса верхньої кінцівки (juncturae cinguli membri superioris), або грудного пояса (cinguli pectoralis) належать: синдесмози і суглоби.
До синдесмозів відносять міцну дзьобо-надплечову зв'язку (Ііg. согасоасгоmialis) яка з'єднує кінці дзьобоподібного і надплечового відростків лопатки, натягуючись над плечовим суглобом у вигляді сплетення. Має важливе значення для упору головки плечової кістки під час спирання, піднімання ЇЇ вище горизонтального рівня.
Груднинно-ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis) (мал. 74) — комплексний (має суглобовий диск). Він утворений ключичною вирізкою груднини і груднинним кінцем ключиці. Капсула вільна, закріплена біля країв суглобових поверхонь. За формою суглоб плоский, але наявність диска перетворює його в трьохосний із значним розмахом рухів. Суглоб зміцнений такими зв'язками: потужною реброво-ключичною, натягнутою між хрящем ребра і нижньою поверхнею ключиці; слабкою міжключичною, яка з'єднує груднійіні кінці двох ключиць, і слабкими передньою та задньою груднинно-ключичними.
Надплечово-ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis) утворений суглобовою поверхнею надплечового кінця ключиці й суглобовою поверхнею надплечового відростка лопатки. Потужна суглобова капсула і вузька суглобова щілина дали деяким анатомам підстави віднести цей суглоб до зрощень. Суглоб укріплений добре розвинутою дзьобо-ключичною зв'язкою, що йде від дзьобоподібного відростка лопатки до нижньої поверхні зовнішньої третини ключиці, та надплечово-ключичною, натягнутою між ключицею і надплечовим відростком лопатки. Рухи в суглобі мінімальні. За формою суглоб плоский, має диск.
Рухомість пояса верхньої кінцівки в людини зумовлеца рухами в груднинно-ключичному суглобі, який одночасно забезпечує основну точку опори на тулубі пояса і вільної верхньої кінцівки.
Основні форми рухів пояса верхньої кінцівки людини такі: піднімання й опускання ключиць разом з лопатками; відтягування ключиць разом з лопатками назад; висування ключиць вперед і зміщення лопаток на бічні відділи грудної клітки і, нарешті, обертання ключиць по колу (при цьому лопатки дещо повертаються з відхиленням нижніх кутів назовні й усередину).
Сполучення вільної верхньої кінцівки
Сполучення вільної верхньої кінцівки
Сполучення вільної верхньої кінцівки (juncturae rnembri superioris liberi) складаються з променево-ліктьового синдесмозу, міжкісткової перетинки передпліччя, косої струни і суглобів.
Плечовий суглоб (articulatio humeri) (мал. 65, 75) належить до типових кулястих суглобів. Він утворений суглобовою западиною лопатки, доповненою губою суглобової западини, і головкою плечової кістки. Суглоб багатоосний і внаслідок великої неконгруентності має значну амплітуду рухів. Вільна суглобова капсула фіксується зовні від губи суглобової западини, по краю суглобового хряща суглобової западини лопатки та вздовж анатомічної шийки плечової кістки.
Плечовий суглоб — єдиний суглоб, у порожнині якого проходить вкритий двостінним впинанням синовіальної мембрани сухожилок довгої головки двоголового м'яза плеча (tendo m. bicipitis brachii). У міжгорбковій борозні, де сухожилок виходить з порожнини суглоба, синовіальна мембрана утворює синовіальну піхву. Порожнина плечового суглоба іноді сполучається з підсухожилковою сумкою підлопаткового м'яза.
Зв'язковий апарат плечового суглоба складається із слабких суглобово-западинно-плечових (ligg. glenohumeralia et lig. coracohumerale) та дзьобо-плечової зв'язок. Сполучнотканинні пучки цих зв'язок, почавшись від дзьобоподібного відростка і краю суглобової западини лопатки, вплітаються в суглобову капсулу і разом з нею закінчуються біля анатомічної шийки плечової кістки.
Рухи в плечовому суглобі такі: навколо лобової (згинання, розгинання — понад 110°), стрілової (приведення, відведення — понад 90° ), вертикальної (супінація, пронація — близько 70°) осей, а також рух по колу. У плечовому суглобі внаслідок його великої рухомості та відносно невеликої укріпленості найчастіше трапляються вивихи.
Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti) (мал. 67, 76) складний. В його утворенні беруть участь три кістки: суглобова поверхня (блок і головка виростка плечової кістки) дистального епіфіза плечової кістки та суглобові поверхні проксимальних епіфізів ліктьової (блокоподібна і променева вирізки) і променевої (головка) кісток. У ньому розрізняють об'єднані спільною суглобовою капсулою три суглоби, що мають одну суглобову порожнину: плечово-ліктьовий, плечово-променевий і проксимальний променево-ліктьовий.
Плечово-ліктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris) утворений блоком плечової кістки і блоковою вирізкою ліктьової. На поверхнях, що сполучаються, як суглобовий замок використовуються косі стрілові борозни (вгорі) і гребінь (знизу).
Форма суглоба блокоподібна, і рухи в ньому здійснюються тільки навколо однієї осі — лобової, відхиленої дещо спірально. Загальний розмах рухів (згинання і розгинання) становить близько 140°.
Плечово-променевий суглоб (articulatio humeroradialis) утворений головкою виростка плечової кістки і суглобовою ямкою проксимальної поверхні головки променевої кістки. За формою суглоб є кулястим, він пов'язаний з плечово-ліктьовим (згинання, розгинання) і проксимальним променево-ліктьовим суглобами (пронація, супінація).
Проксимальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis) циліндричний, одноосьовий. Він утворений променевою вирізкою ліктьової кістки і суглобовим обводом головки променевої кістки. У суглобі можливі рухи, спільні з рухами в плечово-променевому суглобі, тільки навколо поздовжньої осі (пронація і супінація в межах 180°).
Проксимальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis) циліндричний, одноосьовий. Він утворений променевою вирізкою ліктьової кістки і суглобовим обводом головки променевої кістки. У суглобі можливі рухи, спільні з рухами в плечово-променевому суглобі, тільки навколо поздовжньої осі (пронація і супінація в межах 180°).
Капсула ліктьового суглоба прикріплена на дистальному епіфізі плечової кістки так, що спереду променева і вінцева ямки зташовуються в порожнині суглоба, а половина ліктьової ямки виходить за межі суглоба. Обидва надвиростки плечової кістки залишаються поза суглобовою сумкою. Через суглоб капсула перекидається вільно і фіксується до блокової і променевої вирізки ліктьової кістки та до шийки променевої. Суглоб укріплюють дві міцні зв'язки: побічна ліктьова зв'язка (lig. collatérale ulnare), що йде віялоподібно від присереднього надвиростка плечової кістки до краю блокової вирізки ліктьової кістки, і побічна променева (lig. collatérale radiale), що починається на бічному надвиростку плечової кістки, спускається донизу і на рівні шийки променевої кістки розщеплюється на передню й задню ніжки. Останні, щільно обхопивши шийку променевої кістки, закінчуються на краях променевої вирізки ліктьової кістки. Обидві ніжки, що притискають головку променевої кістки до ліктьової, називаються кільцевою зв'язкою променевої кістки (lig. anulare radiï).
Дистальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis) (див. мал. 66, 67) утворений ліктьовою вирізкою променевої кістки, головкою ліктьової кістки і суглобовим диском променево-зап'ясткового суглоба. За формою й функцією він ідентичний проксимальному променево-ліктьовому суглобу і разом з ним об'єднується в один комбінований суглоб. Рухи в цих суглобах, що здійснюються навколо поздовжньої осі (пронація та супінація), синхронні й однакові за обсягом.
Кістки передпліччя на всьому протязі з'єднуються між собою за допомогою міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii) (див. мал. 67), яка прикріплюється до міжкісткових країв ліктьової й променевої кісток. У проксимальному і дистальному відділах міжкісткової перетинки є отвори для проходження судин і нервів. Міжкісткова перетинка передпліччя натягується під час супінації і розслаблюється при пронації.
Суглоби кисті (articulationes manus).
Променево-зап'ястковий суглоб (articulatio radiocarpalis) (мал. 66, 77) у людини найбільш диференційований. Утво-рений проксимально ввігнутою зап'ястко-вою суглобовою поверхнею променевої кістки з суглобовим диском і дистально випуклою суглобовою площадкою трьох кісток зап'ястка: човноподібною, півміся-цевою і тригранною. Суглоб є складним, за формою еліпсоподібним. Досить вільна, але щільна суглобова капсула прикріплюється по краю суглобових поверхонь. Суглоб двоосьовий, у ньому можливі такі рухи: навколо лобової осі (згинання — до 90°, розгинання — до 80°); навколо стрілової осі (приведення — до 40°, відведення — до 20°). Можливий коловий рух.
Середньозап'ястковий суглоб (articulatio mediocarpalis) (див. мал. 66) утво¬рений суглобовими поверхнями кісток проксимального і дистального рядів зап'ястка, за винятком горохоподібної кістки, яка утворює окремий суглоб горохоподібної кістки. Суглобова порожнина має вигляд S-подібної щілини з відгалуженнями між кістками зап'ястка. Добре натягнута суглобова капсула прикріплюється по краях суглобових поверхонь кісток. Суглоб малорухомий.
Променево-зап'ястковий і середньо-зап'ястковий суглоби укріплюються численними зв'язками. Найрозвинутіші з них: тильна і долонна променево-зап'ясткові зв'язки, міжкісткові зв'язки, ліктьова та променева побічні зв'язки зап'ястка ( collaterale carpi radiate et ulnare) та ін. (див. мал. 77).
Зап'ястково-п'ясткові суглоби (articulationes carpometacarpals) складаються із структурно й функціонально відособленого зап'ястково-п'ясткового суглоба великого пальця кисті та зап'ястково-п'ясткових суглобів II —V пальців.
Зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця (articulatio carpometacarpal pollicis) (див. мал. 66, 77) утворений суглобовими поверхнями основи першої п'ясткової кістки та дистальною поверхнею кісткитрапеції. За формою цей суглоб сідлоподібний, капсулу має вільну. Рухи: опозиція і репозиція в межах 35 — 40°, приведення й відведення (45 — 60°) навколо стрілової осі, колові рухи.
Зап'ястково-п'ясткові суглоби II—V пальців складні (див. мал. 66, 77). Вони утворені суглобовими поверхнями основ II —V п'ясткових кісток і дистальними суглобовими поверхнями кісток зап'ястка другого ряду. Форма суглобів плоска, суглобова щілина вузька й ступінчасто зігнута під прямим кутом. Вона продовжується між основами п'ясткових кісток (міжп'ясткові суглоби) і між кістками зап'ястка (міжзап'ясткові суглоби), а також з'єднується з порожниною середньозап'ясткового суглоба (див. мал. 66). Капсула суглоба щільна, добре натягнута по краях суглобових поверхонь, укріплена долонними і тильними зап'ястково-п'ястковими, тильними, долонними та міжкістковими міжп'ястковими зв'язками.
Зап'ястково-п'ясткові суглоби II —V пальців належать до малорухомих суглобів. Особливо добре укріплені II і III п'ясткові кістки, рухомість яких незначна; кращу рухомість мають IV і V п'ясткові кістки.
П'ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpophalangeae) (див. мал. 77) утворені головками I — V п'ясткових кісток і суглобовими поверхнями основ проксимальних фаланг I —V пальців. Форма суглобів (II —V) куляста.
Суглобова капсула укріплена досить міцними колатеральними (побічними) і слабкішими долонними зв'язками. Крім того, головки II —V п'ясткових кісток з'єднані між собою глибокою поперечною п'ястковою зв'язкою (lig. metacarpale transversum profundum), яка перешкоджає розходженню цих кісток. У п'ястково-фаланговому суглобі можливі такі рухи: навколо лобової осі — згинання і розгинання (90 — 100°); навколо стрілової осі — відведення й приведення (45 — 50°). П'ястково-фаланговий суглоб І одноосьовий блокоподібний.
Міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae manus) (див. мал. 77) утворені головками й основами суміжних фаланг. Мають блокоподібну форму з однією поперечною віссю обертання. Суглобова капсула укріплена міцними побічними (ліктьовими та променевими) і долонними зв'язками. Рухи: згинання і розгинання в межах 110 — 120° в проксимальних і до 70° — в дистальних міжфалангових суглобах II —V пальців. У міжфаланговому суглобі І пальця можливі рухи до 80-90°.
Кисть у цілому
Кисть у цілому
Внаслідок звільнення від опори та розширення функцій руки скелет верхньої кінцівки людини набув багатьох специфічних рис, які найвиразніше сформувалися в дистальному її відділі, тобто кисті.
Ця обставина свого часу дала підстави Ф. Енгельсу висловити думку про те, що рука є не тільки органом праці, а також її продуктом.
Основними специфічними особливостями кисті людини є такі: взаємопов'язане збільшення розмірів І і II п'ясткових кісток і укріплення II і III зап'ястково-п'ясткових суглобів (Є. І. Данилова); збільшення кісток зап'ястка і передусім головчастої кістки; цілковите злиття центральної кістки з човноподібною (відбулося також у горили та шимпанзе); збільшення розмірів усіх дистальних фаланг і їхніх горбистостей; випрямлена форма всіх трубчастих кісток кисті; підвищена рухомість пальців, особливо першого.
Поряд з цим деякі кістки, що втратили в кисті людини своє колишнє (локомоторне) значення, різко зменшились (горохоподібна кістка) або повністю редукувались (більшість парних п'ястково-фалангових сесамоподібних кісток).
Зв'язковий апарат кисті при розслабленні м'язів здатен витримувати (без розтягнень і розривів) в середньому близько 7 кг маси. Дітям до настання статевої зрілості, а також особам старечого віку протипоказані підвищені фізичні навантаження (праця вантажника, штангіста тощо), оскільки в дітей відносно слабко розвинуті м'язи, особливо їхні сполучнотканинні футляри. У осіб старечого віку втрачені еластичні властивості зв'язок, і часто вони осифікуються.
