Товста кишка (intestinum crassum)
Товста кишка починається в правій клубовій ямці, в місці переходу тонкої кишки в товсту, і закінчується прямою кишкою з відхідником. Загальна довжина її становить приблизно 1,5—2 м.
До складу товстої кишки входять сліпа кишка з червоподібним відростком, висхідна ободова, поперечна ободова, низхідна ободова, сигмоподібна та пряма кишки (мал. 205). Пряму кишку через її анатомічне розташування розглядають разом з органами малого таза.
На відміну від тонкої кишки повздовжній м'язови
...
Читати далі »
|
Тонка кишка (intestinum tenue)
У складі тонкої кишки виділяють три частини: дванадцятипалу кишку, порожню (jejunum) та клубову (ileum) кишки. У клінічній практиці прийнято називати тонкою кишкою тільки ту її частину, що має брижу. Цей найбільш рухомий відділ травного каналу утворений порожньою та клубовою кишками та простягається від дванадцятипало-порожньокишкового згину до сліпої кишки. Чіткої межі між ними нема, однак на порожню кишку відводять 2/5 загальної довжини, на клубову — 3/5.
Довжина тонкої кишки у дорослого (на трупі) дорівнює в середньому 5—7 м. У живої людини внаслідок м'язового тонусу кишка значно коротша. Діаметр тонкої кишки в початковому відділі становить 4—5 см, а в термінальному (в місці впадання в сліпу кишку) — 2,5—3 см. Унаслідок ц
...
Читати далі »
|
Селезінка (lien, splen)
Селезінка — непарний, видовженої форми орган, розташований глибоко в задній частині лівого підребер'я. Довжина органа становить 10—12 см, ширина — 8—9 см, товщина — 4—5 см, маса — 150— 200 г.
Селезінка проектується на грудну клітку між IX і XI ребрами. Довга вісь її розташована косо і в більшості випадків відповідає напрямку X ребра.
У селезінці розрізняють діафрагмову та нутрощеву поверхні. Своєю діфрагмовою поверхнею орган прилягає до нижньої поверхні діафрагми, нутрощевою — до дна шлунка, лівої нирки, лівої надниркової залози та поперечної ободової кишки. На нутрощевій поверхні селезінки є заглибини — вор
...
Читати далі »
|
Підшлункова залоза (pancreas)
Підшлункова залоза — орган, який виконує екскреторну й інкреторну функції. У залозі розрізняють головку (caput pancreatis), тіло (corpus pancreatis) і хвіст (caudapancreatis). Розташована вона позаду шлунка в заочеревинному просторі, біля задньої черевної стінки. Головка залози розміщена на рівні тіла поперекового хребця, хвіст закінчується на рівні X—XI ребер. Залоза лежить поперек хребтового стовпа, третина її розташована праворуч від серединної площини тіла, дві третини — ліворуч (мал. 201).
Головка підшлункової залози має сплющену в передньозадньому напрямку форму і є її найбільшою частиною. Розташована зазначена частина в підкові дванадцятипалої кишки, що міцно охоплює її з трьох боків: праворуч, зверху та знизу. Іноді від нижнього краю
...
Читати далі »
|
Жовчний міхур (verica biliaris)
Жовчний міхур — це грушо- або веретеноподібної форми резервуар для жовчі, розташований на нутрощевій поверхні печінки в міхуровій ямці (fossa vesicae fellea). Ємність його становить 40—60 мл.
Жовчний міхур лежить праворуч, дно його проектується в точці перехрещування ребрової дуги із середньоключичною лінією, дещо зовні від правого прямого м'яза живота. Спереду і зверху міхур прилягає до печінки, праворуч і знизу — до правого згину ободової кишки, ліворуч — до воротаря. У міхурі розрізняють дно (fundus vesicae felleae) — найбільш розширену, заокруглену частину, спрямовану вперед, до нижнього краю печінки, циліндричної форми тіло (corpus vesicae felleae) та шийку (collum vesicae felleae) — найвужчу частину органа, що п
...
Читати далі »
|
Печінка (HEPAR)
Печінка — найбільша залоза людського організму. Розташована вона переважно в правому підребер'ї, займає надчеревну ділянку та частково ліве підребер'я.
Верхню межу печінки скелетотопічно визначають праворуч по середній пахвовій лінії в десятому міжребер'ї, по правій середньоключичній лінії вона досягає четвертого міжребер'я, потім вище мечоподібного відростка перетинає груднину і в лівому п'ятому міжребер'ї доходить до білягруднинної лінії.
Нижня межа печінки також починається в десятому міжребер'ї, проходить косо вгору і вліво, перетинає реброву дугу на рівні хряща лівого VII ребра і в п'ятому міжребер'ї зліва з'єднується з верхньою межею.
...
Читати далі »
|
Дванадцятипала кишка (duodenum)
Дванадцятипала кишка є початком тонкої кишки і з'єднує воротарний відділ шлунка та порожню кишку. Вона має вигляд підкови, оберненої навколо головки підшлункової залози. Розрізняють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, нижню горизонтальну та висхідну.
Верхня частина (pars superior) розташована між воротарем шлунка та верхнім згином (flexura duodeni superior) у верхньому поверсі черевної порожнини. Довжина її становить 3—5 см, діаметр — до 4 см в найширшому місті. Верхня частина дванадцятипалої кишки з усіх боків вкрита очеревиною. Завдяки тому що до неї прилягає печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка, вона відносно рухома. Це дає змогу
...
Читати далі »
|
|
