Анатомія людини - Продовження - Вени великого кола кровообігу

Продовження - Вени великого кола кровообігу

Внутрішня клубова вена (v. iliaca interna) (див. мал. 205) — товстий короткий стовбур, що проходить по бічній стінці порожнини малого таза, приймає венозну кров від стінок і внутрішніх органів порожнини малого таза і зовнішніх статевих органів. Основні притоки внутрішньої клубової вени: верхні та нижні сідничні вени (vv. ghiteae superiores et inferiores)] затульні (vv. obturatoriae)] бічні крижові (vv. sacrales laterriles) міхурові (vv. vesicates); глибока дорзальна вена статевого члена (v. dorsalis penis profunda) або глибока дорзальна вена клітора (v. dorsalis clitoridis profunda)] маткові (vv. uterinae)] внутрішня соромітна (v. pudenda interna) глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis)] середні та нижні прямокишкові (vv. rectales mediae, vv. rectales inferiores)] задні калиткові (у жінок губні) пени (vv. scrotales (labiates) posterior es) вени цибулини статевого члена (пригінка) (v. bulbi penis (vestibuli)).
 

Усі згадані вени супроводжують однойменні артерії попарно, за винятком глибокої тильної вени статевого члена, яка розташована між двома однойменними артеріями. Середні й нижні прямокишкові вени мають по всій своїй довжині виразні, але досить різні щодо кількості та розмірів клапани. Біля витоків внутрішньої клубової вени, в стінках і поблизу органів порожнини малого таза утворюються густі тонкостовбурні венозні сплетення. До них належать великі міхурове, маткове та прямокишкове сплетення.
 

Міхурове венозне сплетення (plexus venosus vesica lis) — найвагоміше з усіх сплетень малого таза. Міститься в клітковині перед сечовим міхуром і його дном. У чоловіків воно безпосередньо переходить у передміхуровозалозове венозне сплетення (plexus venosus prostaticus).
 

Маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus) (див. мал. 205) розташоване в навколоматковій клітковині, сполучається з міхуровим і переходить у піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), найбільш виражене у бічних і задній стінках піхви. Це сплетення широко сполучається з прямокишковим венозним сплетенням.
 

Прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus restalis) займає нижню третину стінки прямої кишки та прилеглу клітковину. Спереду воно з'єднується з матково-піхвовим або передміхуровозалозовим, а ззаду — з крижовим сплетенням. Венозна кров із прямокишкового сплетення відходить трьома шляхами: від верхньої його третини — верхніми прямокишковими венами (vv. rectales superiores) (у систему ворітної вени), від середнього і нижнього відділів — середніми й нижніми прямокишковими венами (vv. rectales mediae et inferiores) (у систему нижньої порожнистої вени).
 

Венозні сплетення з віком стають більшими. Вважають, що застійні явища в цих сплетеннях, які виникають внаслідок тривалого положення сидячи та малорухомого способу життя, часто призводять до варикозного розширення вен прямої кишки та жіночих статевих органів.
 

Зовнішня клубова вена (v. iliaca externa) (див. мал. 214) є безпосереднім продовженням стегнової вени. Супроводжує однойменну артерію, йдучи присередньо від неї. У початковому відділі вена здебільшого має 1—2 клапани. Найважливішою бічною притокою зовнішньої клубової вени є нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior), яка супроводжує однойменну артерію і сполучається з верхньою надчеревною веною (з системи верхньої порожнистої вени).

Вени нижньої кінцівки


Вени нижньої кінцівки можна розподілити на дві групи: поверхневі, розташовані в підшкірній клітковині, та глибокі, які супроводжують однойменні артерії.
 

До поверхневих вен нижньої кінцівки належать велика й мала підшкірні вени.
 

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) (мал. 216) починається від присередньої частини тильної венозної сітки стопи, піднімається догори під шкірою присередньої поверхні гомілки й далі по передньо-присередній поверхні стегна, нижче пахвинної зв'язки вступає в hiatus saphenus, де і вливається в стегнову вену. На своєму шляху велика підшкірна вена приймає кров від шкіри та підшкірної клітковини значної поверхні стопи, передньопри-середньої поверхні гомілки й стегна.
 

Мала підшкірна вена (v. saphena parva) (мал. 217) починається від зовнішнього відділу retc venosum pedis, звідки, обійшовши ззаду maleolus lateralis, піднімається догори уздовж задньої поверхні гомілки і в ділянці підколінної ямки після проходження крізь фасцію гомілки вливається у підколінну вену. Бічні притоки цієї вени приймають кров від задньобічної поверхні гомілки й частини дорзальної поверхні стегна, анастомозуючи з гілками великої підшкірної вени.
 

Глибокі вени стопи й гомілки попарно супроводжують однойменні артерії. Підколінна (v. poplitea) та стегнова (v. femoralis) вени і їхні притоки також супроводжують однойменні артерії, причому основні стовбури цих вен одиночні, а бічні гілки частіше подвійні.
 

Внаслідок вертикального положення тіла людини дуже змінились умови гідродинаміки у венах нижніх кінцівок. Незважаючи на наявність клапанів у більшості великих поверхневих і глибоких вен вільних нижніх кінцівок, ці судини при багатьох несприятливих умовах (головним чином тривале перебування на ногах), які поєднуються з малорухомим способом життя та загальним ослабленням тонусу тканин, не можуть своєчасно звільнитися від венозної крові, що надходить до них. Це призводить до розтягнення вен і вторинної недостатності їхніх клапанів. Так виникають хронічні застійні явища у венах, а потім і в тканинах дистальних відділів нижніх кінцівок, що часто призводить до ранньої інвалідності.

Кавокавальні та портокавальні анастомози

Хоч здається, що судинні русла верхньої і нижньої порожнистих вен ізольовані, у витоках їх сполучення настільки густі, що перев язування одного з основних судинних стовбурів не призводить до різкого порушення кровообігу. Набагато менше таких зв'язків між порожнистими венами та ворітною веною. Серед анастомозів порожнистих вен найбільше помітні такі.
 

Зовнішнє та внутрішнє хребтові венозні сплетення, які в краніальному відділі посилають кров до системи верхньої порожнистої вени через хребтову, непарну та півне-парну вени, в каудальному — до нижньої порожнистої вени (через поперекові вени).
 

Непарна й півнепарна вени (початок їх — висхідні поперекові вени) направляють кров до нижньої порожнистої вени (через поперекові вени), а вище вливаються у верхню порожнисту вену.
 

Верхня надчеревна вена, яка несе кров до верхньої порожнистої вени (через внутрішню грудну і плечово-головну вени), широко сполучається з однойменними нижньою та поверхневими венами, кров від яких відтікає у нижню порожнисту вену (через стегнову й зовнішню клубову вени).
 

Нижня і поверхнева надчеревні вени, що впадають у систему нижньої порожнистої вени (через стегнову і зовнішню клубову вени), з'єднуються (переважно в ділянці шкіри пупка) з грудо-надчеревною веною, з якої кров відтікає до системи верхньої порожнистої вени (через пахвову вену).
 

Безпосередніми судинними зв'язками ворітної вени печінки з порожнистими є такі. Вени нижньої третини стравоходу, які посилають кров каудально до шлункових вен (система ворітної вени печінки) і краніально до непарної вени (система верхньої порожнистої вени).
 

Вени круглої зв'язки печінки (не завжди добре розвинені) несуть кров, з одного боку, безпосередньо до ворітної вени печінки, з другого — до припупкового сплетення, звідки кров через верхню надчеревну і грудонадчеревну вени надходить до системи верхньої порожнистої вени, а через нижню та поверхневу надчеревні вени — до нижньої порожнистої вени.
 

Середні прямокишкові вени, з яких більша частина крові звичайно відтікає до внутрішньої клубової вени (з системи нижньої порожнистої вени), а частина вливається у верхні прямокишкові вени, що впадають у нижню брижову вену (з системи ворітної вени печінки).
 

Поперекові вени, які впадають у нижню порожнисту вену, починаючись у заочеревинній клітковині, сполучаються з такими самими дрібними гілками верхньої та нижньої брижових вен (система ворітної вени печінки).
 

Портокавальні анастомози мають велике пристосувальне значення при застійних явищах у печінці (цироз, атрофія тощо). Розширення венозних обхідних шляхів у вигляді поздовжніх звивистих підшкірних вен передньої стінки живота є важливою діагностичною ознакою цієї патології.

Анатомія людини старослов'янською мовою

Дифференцировка клѣтокъ, образованіе тканей и органовъ

Дифференцированіе, или обособленіе, клѣтокъ представляется одной изъ задачъ клѣточнаго дѣленія. Каждое обособленіе клѣтокъ совершается на томъ матеріалѣ, который доставляется оплодотвореннымъ яйцомъ, т. е. исходной ступенью новаго недѣлимаго, и осуществляется черезъ посредство послѣдовательныхъ клѣточныхъ дѣленій. Цѣлью такого обособленія является раздѣленіе труда, которое необходимо для организма высшихъ существъ. У протистовъ единст...


Химія клѣтки

Уже въ различныхъ мѣстахъ предыдущаго изложенія намъ приходилось упоминать о химическихъ свойствахъ клѣтокъ. Ниже мы отчасти резюмируемъ приведенныя выше данныя, отчасти дополнимъ ихъ новыми. Въ силу существованія важныхъ взаимоотношеній между формой, веществомъ и функціей, не приходится много распространяться о важности химическихъ свойствъ клѣтки. Правда, вслѣдствіе значительной трудности этой области изслѣдованія, химія клѣтки...


Топографічна анатомія людини

Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'...

Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц...

Топографічна анатомія людини російською мовою

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго...


Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра...


Анатомічний атлас людини

Пахвинний канал (вигляд спереду)
1 — присередня ніжка; 2 — міжніжкові волокна; 3 — бічна ніжка; 4 — поверхнева зв'язка; 5 — м'яз — підіймач яєчка; 6 — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота; 7 — внутрішній косий м'яз живота

close