13:56
Очноямкова ділянка
Порожнина очної ямки разом з утвореннями лиця, що до неї прилягають, формують очноямкову ділянку (мал. ).
 
Зазначена ділянка повністю відповідає розмірам та формі очної ямки. Спереду очноямкової ділянки розташовані парні складки — повіки (palpebrae), які вкривають очне яблуко.
 
Пошарова топографія. Шкіра очноямкової ділянки тонка та ніжна. У ній багато сальних і потових залоз. Підшкірна жирова клітковина повік дуже пухка і не містить жирових скупчень.
 
М'язовий шар представлений багатьма м'язами. У коловому м'язі ока (m. orbicularis oculi) виділяють зовнішню частину — очноямкову (pars orbitalis) і внутрішню — повікову (pars palpebralis), завдяки скороченню яких відбувається змикання очної щілини. Третю частину м'язових волокон, яка розташована біля сльозового мішка, називають сльозовою (pars lacrimalis). їх функція полягає в розширенні та звуженні сльозового мішка. До м'язів повік належить також м'яз — підіймач верхньої повіки. У разі порушення його функції виникає птоз (опущення верхньої повіки).
 
Крім того, м'язовий шар очноямкової ділянки представлений парними верхнім і нижнім прямими м'язами та бічним і присереднім прямими м'язами, а також верхнім і нижнім косими м'язами (mm. obliquus superior et inferior). Глибше від цих м'язів розташована щільна сполучнотканинна пластинка — хрящ повіки (tarsus), який надає їй форму. Верхній хрящ удвічі ширший від нижнього. У товщі хрящів повік розташовано від 20 до 30 залоз (glandulae tarsales), які виробляють жировий секрет для їх змащування. По краю повік ростуть вії (cilia). У цьому місці також розташовані сальні залози, вивідні протоки яких виходять у волосяні мішечки. Унаслідок інфекції розвивається гостре гнійне запалення сальних залоз краю повік — ячмінь (hordeolum).
 
Внутрішня та задня поверхні повік вкриті сполучнотканинною оболонкою ока (tunica conjunctiva), яка переходить на очне яблуко і має назву кон'юнктиви (tunica conjunctiva bulli). Кон'юнктива задньої поверхні повік називається кон'юнктивою повік (tunica conjunctiva palpebrum). Кон'юнктива, що переходить з повік на очне яблуко, утворює кон'юнктивальний мішок, в якому виділяють верхнє та нижнє склепіння (fornix conjunctivae superior et inferior).
 
До складу сльозового апарату (apparatus lacrimalis) входять сльозова залоза (glandula lacrimalis), яка має очноямкову частину (pars orbitalis) і повікову частину (pars palpebralis), і сльозовидільні шляхи: сльозовий струмок (rivus lacrimalis), сльозове озеро (lacus lacrimalis), сльозовий сосочок (papilla lacrimalis), сльозові точки (puncta lacrimalis), сльозовий каналець (canaliculus lacrimalis). Сльоза зі сльозової залози проникає в кон'юнктивальний мішок і рівномірно омиває поверхню очного яблука. Якщо повіки заплющені, сльоза через сльозовий струмок стікає до сльозового озера, звідки через дві сльозові точки (верхню та нижню) перетікає в сльозові канальці (верхній і нижній). У разі закупорення сльозових точок виникає сльозотеча.
 
Сльозові канальці відкриваються у сльозовий мішок (saccus lacrimalis), який розташований у ямці сльозового мішка (fossa sacculi lacrimalis). Зі сльозового мішка виходить нососльозова протока (ductus nasolacrimalis), яка відкривається в носову порожнину у нижньому носовому ході.
 
Очноямкова ділянка включає порожнину очної ямки, що має форму чотиригранної піраміди, оберненої верхівкою назад до зорового отвору, а основою — вперед, що є входом (aditus orbitae). Очна ямка має чотири стінки: верхню, нижню, присередню та бічну. Верхня стінка (дно передньої черепної ямки та лобової пазухи) — це тонка кісткова пластинка, крізь яку в порожнину черепа можуть легко проникати патологічні процеси. Верхня стінка очної ямки утворена лобовою кісткою, малим крилом клиноподібної кістки. Гнійна інфекція, що перебігає в лобовій пазусі, може поширитися на клітковину очної ямки, мозкові оболони та венозні пазухи.
 
Нижня стінка очної ямки є одночасно верхньою стінкою верхньощелепної пазухи. Вона дуже тонка, утворена очноямковими поверхнями тіла верхньої щелепи, виличної та піднебінної кісток. У товщі нижньої стінки очної ямки розташований підочноямковий канал, в якому проходять підочноямковий нерв (n. infraorbitalis) і однойменні судини. Через те що стінки цього каналу дуже тонкі, може виникати неврит підочноямкового нерва в разі гнійних процесів верхньощелепної порожнини (при хронічних гайморитах тощо). Бічна стінка очної ямки утворена виличною кісткою, великим крилом клиноподібної кістки і виличним відростком скроневої кістки. Ця стінка найміцніша з усіх стінок очної ямки, а товщина її залежить від віку, статі людини та типу будови черепа. У бічній стінці є два отвори: вилично-лицевий (foramen zygomaticofaciale) та вилично-скроневий (foramen zygomaticotemporale).
 
Присередня стінка очної ямки утворена лобовим відростком верхньої щелепи, сльозовою кісткою, очноямковою пластинкою решітчастої кістки та малим крилом клиноподібної кістки. Ця стінка дуже тонка і має два отвори: передній і задній решітчасті (foramen ethmoidale anterius et posterius), через які проходять однойменні судини та нерви. У цьому місці легко утворюються тріщини та переломи у разі травм черепа.
 
Очноямкова ділянка
Категорія: Топографічна анатомія голови | Переглядів: 5148 | Додав: anatomia | Теги: анатомія людини, топографічна анатомія голови, анатомія очноямкова ділянка, Очноямкова ділянка | Рейтинг: 4.0/3
close