Лице (fades) — передній відділ голови людини, що характеризує її зовнішність та індивідуальність. У ділянці лиця закладено рецептори зорового, нюхового та смакового аналізаторів і розташовані початкові відділи травної та дихальної систем.
Вікові та статеві особливості лиця. У новонароджених і дітей раннього віку (до 1—1,5 року) лице має характерну округлу коротку та широку форму. Лицевий індекс у них становить 62—63 %, що відповідає широкому типу лиця. Через це висота лиця в таких дітей у 2 рази менша від його ширини (виличного діаметра). У 2-річної дитини лицевий індекс збільшується до 79 %, лице при цьому залишається широким. У дитини 6-річного віку зазначений індекс досягає 89 %, при цьому відзначають середній або довгий тип лиця. Останнє пов'язано з генетичними ознаками й особливостями індивідуальної
...
Читати далі »
|
У черепній порожнині міститься головний мозок (encephalon), який вкривають три оболони (meninges): тверда (dura mater), павутинна (arachnoidea mater), м'яка (pia mater).
Тверда оболона є найміцнішим сполучнотканинним утворенням, яке зсередини вистеляє порожнину та кістки черепа й утворює відростки між відділами головного мозку. Розрізняють внутрішні та зовнішні відростки твердої оболони головного мозку. До перших належать: серп великого мозку (falx cerebri); намет мозочка (tentorium cerebeUi); серп мозочка (falx cerebelli); діафрагма сідла (diaphragma sellae).
Найбільшим відростком є серп великого мозку (falx cerebri), який за своєю формою дійсно нагадує серп і відокремлює великі півкулі головного мозку. Він починається від півнячого гребеня (crista galli), решітчастої кістки
...
Читати далі »
|
Пошарова топографія. Ділянка парна, невелика, відповідає межам соскоподібного відростка скроневої кістки. Ця ділянка розташована ближче до основи черепа, але розглядають її як утворення склепіння.
Шкіра соскоподібної ділянки тонка, малорухома, вкрита волоссям у верхній частині. Підшкірна жирова клітковина, в якій розташовані поверхнева фасція та задній вушний м'яз (у людини він редукований), розвинена слабко. Окістя в зазначеній ділянці досить товсте і щільно прилягає до кістки, до якої кріпляться груднинно-ключично-соскоподібний м'яз, заднє черевце двочеревцевого м'яза шиї (venter posterior m. digastricus), довгий м'яз голови (m. longus capitis).
Зовнішня поверхня соскоподібного відростка шорстка, але в його передньоверх
...
Читати далі »
|
Межі. Ця ділянка є парною і відповідає межам розміщення скроневого м'яза. Спереду вона обмежена лобовим відростком виличної кістки, знизу — виличною дугою; згори та ззаду — верхньою скроневою лінією.
Пошарова топографія. У передніх відділах скроневої ділянки шкіра тонша й еластичніша, у задніх — щільніша. Підшкірна жирова клітковина в скроневій ділянці представлена тонким шаром, при цьому описані вище сполучно тканинні перетинки зберігаються лише у верхніх відділах. Поверхнева фасція зазначеної ділянки є продовженням апоневротичного шолома, який спускається донизу ділянки та стоншується. Глибше розташована скронева фасція (fascia temporalis), яка починається згори від верхньої скроневої лінії і частково від лускової частини (pars squamosa) та, наближаючись до виличної дуги, розщеплюється на передній і задній листки. Передній кріпиться до
...
Читати далі »
|
Межі. Лобово-тім'яно-потилична ділянка відокремлена спереду надпереніссям і надочноямковим краєм, ззаду — верхньою карковою лінією, з боків — верхньою скроневою лінією (linea temporalis superior). До її складу входять лобова ділянка (regio frontalis), яка відповідає межам однойменної кістки, права та ліва тім'яні ділянки (regio parietalis dextra et sinistra), які теж відповідають межам однойменних кісток, і потилична ділянка (regio occipitalis), яка відповідає межам потиличної кістки.
Вивчення шарів лобово-тім'яно-потиличної ділянки потрібно проводити в тій самій послідовності, як їх проходить ніж хірурга, а саме: шкіра, підшкірна жирова клітковина, апоневротичний шолом (galea aponeurotica), м'язовий шар (mm. frontooccipitalis), підапоневротична клітковина, окістя, підокісна клітковина (мал. 1).
&nb
...
Читати далі »
|
Голова — відкрита та найбільш індивідуальна частина тіла людини, тому вкрай важливим є глибоке знання кожного відділу, ділянки, шару та судинно-нервового утворення.
Голову від шиї відокремлює межа, що починається від підборідного виступу (protuberantia mentalis) та по нижньому краю основи нижньої щелепи (basis mandibulae) проходить до її кута (angulus mandibulae), а потім догори до заднього краю гілки нижньої щелепи (ramus mandibulae), досягаючи зовнішнього слухового отвору (poms acusticus externus). Після чого, проходячи через соскоподібний відросток (processus mastoideus) до верхньої каркової лінії (linea nuchalis superior), закінчується на зовнішньому потиличному виступі (protuberantia occipitalis externa) і на цьому утворенні з'єднується з такою самою лінією з протилежного боку.
|
|
