Гортань утворена дев'ятьма хрящами: щитоподібним (cartilago thyroidea), перснеподібним (cartilago cricoidea), надгортанником (epiglottis), двома черпакуватими (cartilago arytenoidea), двома клиноподібними (cartilago cuneiformis) і двома ріжкуватими (cartilago corniculata) (мал.). Основним є перснеподібний хрящ, розташований на рівні CVI. За допомогою перснещитоподібної зв'язки (lig. cricothyroideum) цей хрящ зв'язаний із щитоподібним, який, своєю чергою, кріпиться до тіла під'язикової кістки щито-під'язиковою перетинкою (membrana thyrohyoidea). Під час ковтання вона збирається в складку. У бічних відділах щито-під'язикової перетинки залягають зерноподібні хрящі (cartilago triticea), у центрі, під груднинно-під'язиковим м'язом — синовіальна сумка (bursa synovialis). Запальні процеси цієї сумки можуть призводити до утворення кістоподібної пухлини, що рухається разом з гортанню.
...
Читати далі »
|
Межі. Підпід'язикова ділянка обмежена зверху лінією, що проходить по верхньому краю тіла та великих рогів під'язикової кістки, збоку — передніми краями груднинно-ключично-соскоподібного м'яза. Ділянка має форму трикутника, висота якого (серединна лінія шиї) ділить його на два симетричні трикутники. По серединній лінії шиї розташоване підвищення, утворене гортанню, трахеєю, щитоподібною залозою, глоткою та стравоходом.
Пошарова топографія. Шкіра ділянки тонка, рухома, еластична. За підшкірною жировою клітковиною розташована поверхнева фасція шиї з підшкірним м 'язом. Між поверхневою і власною фасціями шиї лежать численні поверхневі вени, у тому числі передня яремна вена та присередня вена шиї, а також її нерви.
...
Читати далі »
|
Межами надпід'язикової ділянки зверху є нижній край нижньої щелепи та лінія, що з'єднує її із соскоподібним відростком, знизу — лінія, проведена через тіло та великі роги під'язикової кістки, збоку — передні краї груднинно-ключично-соскоподіб-ного м'яза. У цій ділянці виділяють три трикутники: непарний підпідборідний — між передніми черевцями двочеревцевих м'язів і тілом під'язикової кістки, парний піднижньощелепний (trigonum submandibular), сторонами якого є два черевця двоче-ревцевого м'яза і нижній край нижньої щелепи, та язиковий (Пирогова) трикутник мал. У ділянці піднижньощелепного трикутника залягає піднижньощелепна слинна залоза.
Пошарова топографія. Шкіра ділянки тонка, еластична. Поверхнева фасція містить підшкірний м'яз шиї.
|
Межі груднинно-ключично-соскоподібної ділянки визначаються розмірами та розташуванням однойменного м'яза.
Пошарова топографія. Шкіра ділянки тонка та рухома. За шаром підшкірної жирової клітковини розміщена поверхнева фасція, листки якої вкривають з обох боків підшкірний м'яз шиї. За нею розташована власна фасція шиї, під якою лежить груднинно-ключично-соскоподібний м'яз. На його поверхні проходять великі венозні стовбури та нерви шиї (мал.). Косо вниз, майже вертикально груднинно-ключично-соскоподібний м'яз перетинає зовнішня яремна вена, яка в нижньому відділі ділянки проходить по його зовнішньому краю, повертає всередину і впадає в підключичну або у внутрішню яремну вену. З-під зовнішнього краю зазначеного м'яза в шари, розташовані вище, виходять нервові гілки із шийного сплетення: малий потиличний нерв (n. occipitalis minor), який інне
...
Читати далі »
|
Фасціальні листки шиї, зростаючись між собою, утворюють замкнені простори. В інших випадках між фасціями залишаються щілини, виповнені пухкою клітковиною, що містять судини та лімфатичні вузли.
Розрізняють такі замкнені простори:
— парний мішок піднижньощелепної залози (saccus glandulae submandibularis) — містить піднижньощелепну залозу, пухку клітковину, лімфатичні вузли, лицеві артерію та вену, обмежений листками власної фасції шиї й окістям нижньої щелепи;
— парний фасціальний мішок — утворений листками власної фасції шиї для груднинно-ключично-соскоподібного м'яза. Цей фасціальний простір сполучається з прилеглими тканинами лише через отвори, сформован
...
Читати далі »
|
Фасції шиї є сполучнотканинним остовом шиї. Поширюючись по всіх ділянках шиї й об'єднуючи їх, вони своїм розташуванням підкреслюють топографоанатомічні особливості її органів. Походження фасцій шиї різне: одні є похідними редукованих м'язів, інші утворилися внаслідок ущільнення клітковини, що оточує органи шиї. Через це фасції шиї можуть мати різні товщину, довжину, щільність та інші анатомічні характеристики. За В.М. Шовкуненком, виділяють п'ять фасціальних листків шиї (мал.).
Перший фасціальний листок шиї, що має назву поверхневої фасції шиї (fascia cervicalis superficialis), розташований глибше підшкірної жирової клітковини та переходить із шиї на сусідні ділянки. Поверхнева фасція шиї, роздвоюючись, охоплює підшкірний м'яз шиї, утворюючи його піхву.
|
Оперативні втручання на шиї мають певні особливості, що пов'язано з топографоанатомічними характеристиками шийного відцілу. Так, на шиї розташовані початкові відділи органів травлення, дихання, щитоподібна залоза, багато лімфатичних судин, зокрема грудна протока. У цьому відділі є великі життєво важливі кровоносні судини та сплетення спинномозкових нервів, нервові сплетення органів і судин. До того ж судинно-нервові утворення та лімфатичні шляхи вкриті лише м'якими тканинами, і тому спереду та з боків шиї практично не захищені. Поранення судин шиї можуть у короткий термін призвести до загибелі людини. Наприклад, поранення загальної чи внутрішньої сонної артерії зумовлює недостатність мозкового кровообігу, а поранення вен, які зяють на шиї, спричинюють гостре розширення правого відділу серця та його зупинку під час діастоли.
|
|
