Гортань утворена дев'ятьма хрящами: щитоподібним (cartilago thyroidea), перснеподібним (cartilago cricoidea), надгортанником (epiglottis), двома черпакуватими (cartilago arytenoidea), двома клиноподібними (cartilago cuneiformis) і двома ріжкуватими (cartilago corniculata) (мал.). Основним є перснеподібний хрящ, розташований на рівні CVI. За допомогою перснещитоподібної зв'язки (lig. cricothyroideum) цей хрящ зв'язаний із щитоподібним, який, своєю чергою, кріпиться до тіла під'язикової кістки щито-під'язиковою перетинкою (membrana thyrohyoidea). Під час ковтання вона збирається в складку. У бічних відділах щито-під'язикової перетинки залягають зерноподібні хрящі (cartilago triticea), у центрі, під груднинно-під'язиковим м'язом — синовіальна сумка (bursa synovialis). Запальні процеси цієї сумки можуть призводити до утворення кістоподібної пухлини, що рухається разом з гортанню.
Передній відділ перснеподібного хряща та вирізка на верхньому краю щитоподібного хряща є зовнішніми орієнтирами під час хірургічних втручань.
Скелетотопічно гортань розташована між верхнім краєм Cv і нижнім краєм CVI. Надгортанник досягає СІІІ.
Як і всі органи шиї, гортань рухома, її позиція змінюється залежно від руху голови, положення та функціонального стану інших органів шиї і язика. Під час закидання голови, відкривання рота гортань опускається, і надгортанник, набуваючи горизонтального положення, закриває вхід у неї. Якщо висунути язик, надгортанник набуває вертикального положення і відкриває вхід у гортань, обмежений спереду задньою поверхнею надгортанника, ззаду — верхівками черпакуватих хрящів, з боків — черпакувато-надгортанними складками. Між ними та внутрішньою поверхнею щитоподібного хряща з обох боків утворюються грушоподібні закутки (recessus piriformis). На фронтальному розрізі порожнина гортані нагадує пісковий годинник (мал). Верхній і нижній відділи її розширені та мають назву відповідно присімка гортані (vestibulum laryngis) і підголосникової порожнини (cavitas infraglottica). У середньому, звуженому, відділі на бічних стінках розташовані шлуночки гортані (ventriculi laryngis), обмежені вгорі вестибулярними складками (plicae vestibulares), внизу — голосовими (plicae vocales). Шлуночки продовжуються вгору у вигляді сліпих випинань — мішечків гортані (sacculus laryngis). Між голосовими складками утворюється голосова щілина (rima glottidis). Спереду гортань вкривають надгортанні м'язи, збоку до неї прилягають частки щитоподібної залози, ззаду — глотка, слизова оболонка передньої стінки якої продовжується на задню стінку гортані. Угорі надгортанник досягає кореня язика.
Кровопостачання гортані забезпечують верхня та нижня гортанні артерії, що відходять відповідно від верхньої та нижньої щитоподібних артерій. Ці парні судини розгалужуються та з'єднуються на внутрішній поверхні щитоподібного хряща.
Лімфовідтік від гортані відбувається в передгортанні, передтрахеальні та навколотрахеальні лімфатичні вузли, а також у глибокі лімфатичні вузли шиї.
В іннервації гортані беруть участь верхній гортанний нерв (n. laryngeus superior), який відходить від блукаючого нерва, і нижній (n. laryngeus inferior) — кінцева гілка поворотного гортанного нерва. Верхній гортанний нерв є переважно чутливим нервом, який іннервує в основному слизову оболонку гортані вище голосової щілини. Нижній гортанний нерв іннервує слизову оболонку нижче голосової щілини, а також забезпечує іннервацію голосових зв'язок і м'язів гортані (крім персне-щитоподібного м'яза (m. cricothyroideus), який іннервує верхній гортанний нерв).
|