15:32
Лицевий відділ голови
Лице (fades) — передній відділ голови людини, що характеризує її зовнішність та індивідуальність. У ділянці лиця закладено рецептори зорового, нюхового та смакового аналізаторів і розташовані початкові відділи травної та дихальної систем.
 
Вікові та статеві особливості лиця. У новонароджених і дітей раннього віку (до 1—1,5 року) лице має характерну округлу коротку та широку форму. Лицевий індекс у них становить 62—63 %, що відповідає широкому типу лиця. Через це висота лиця в таких дітей у 2 рази менша від його ширини (виличного діаметра). У 2-річної дитини лицевий індекс збільшується до 79 %, лице при цьому залишається широким. У дитини 6-річного віку зазначений індекс досягає 89 %, при цьому відзначають середній або довгий тип лиця. Останнє пов'язано з генетичними ознаками й особливостями індивідуальної будови лицевого черепа.
 
Об'єм лицевого черепа у дитини першого року життя становить 13 % від об'єму мозкового черепа, у дітей 8 років він досягає 18,8 %, 12 років — 21,4 %, у дорослих — 40 %.
 
Остаточне формування лиця завершується в 20—25 років (раніше у жінок).
 
До 40 років форма лиця змінюється незначно. Першими вікових змін зазнають форма щік і тургор шкіри. У процесі старіння основним чинником змінення пропорцій лиця є структурна перебудова зубощелепного апарату, пов'язаного з атрофією альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп і випадінням зубів.
 
Це призводить до зменшення висоти щелеп, а згодом і всього лицевого черепа.
 
Добре вираженими є статеві відмінності форми та розміру лиця. Так, у чоловіків могутнішими є кістки лицевого черепа, сильніше розвинені зуби, м'язи, надбрівні дуги, вилична дуга, гілки нижньої щелепи тощо. Також у чоловіків добре виражений волосяний покрив з тоншим шаром підшкірної жирової клітковини. Для жінок характерними є тонкі риси лиця, округлі щоки, більші розміри очних ямок, красива форма носа та губ. Також у жінок слабко виражені надбрівні дуги, але шар підшкірної жирової клітковини у щічній ділянці товщий.
 
У топографічній анатомії лицевий відділ голови поділяють на дві великі ділянки: бічну ділянку лиця (regio facialis lateralis) і присередню ділянку лиця (regio facialis medialis). Бічну лицеву ділянку, своєю чергою, поділяють на щічну (regio buccalis), привушно-жувальну (regio parotideomasseterica) та глибоку ділянку лиця (regio faciei profunda). Присередня лицева ділянка теж має три топографоанатомічні ділянки: очноямкову (regio orbitalis), носову (regio nasalis) та ротову (regio oralis).
 
Схема краніоцеребральної топографії Кренлейна—Брюсової

Мал. Схема краніоцеребральної топографії Кренлейна—Брюсової:
а—с — нижня горизонталь;
d—f — середня горизонталь;
g—i — верхня горизонталь;
a—g — передня вертикаль;
b—h — середня вертикаль;
с—і — задня вертикаль;
d—j — проекція центральної борозни;
h—j — справжня довжина центральної борозни;
d—і — проекція бічної борозни;
а — проекція основного стовбура середньої оболонної артерії;
d — проекція передньої гілки середньої оболонної артерії;
1 — проекція задньої гілки середньої оболонної артерії


 
Категорія: Топографічна анатомія голови | Переглядів: 7130 | Додав: anatomia | Теги: топографічна анатомія голови, анатомія людини, Лицевий відділ голови | Рейтинг: 0.0/0
close