14:51 Соскоподібна ділянка |
Пошарова топографія. Ділянка парна, невелика, відповідає межам соскоподібного відростка скроневої кістки. Ця ділянка розташована ближче до основи черепа, але розглядають її як утворення склепіння.
Шкіра соскоподібної ділянки тонка, малорухома, вкрита волоссям у верхній частині. Підшкірна жирова клітковина, в якій розташовані поверхнева фасція та задній вушний м'яз (у людини він редукований), розвинена слабко. Окістя в зазначеній ділянці досить товсте і щільно прилягає до кістки, до якої кріпляться груднинно-ключично-соскоподібний м'яз, заднє черевце двочеревцевого м'яза шиї (venter posterior m. digastricus), довгий м'яз голови (m. longus capitis).
Зовнішня поверхня соскоподібного відростка шорстка, але в його передньоверхньому відділі розташована гладенька трикутна площина, що має назву трепанаційного трикутника Шіпо. Верхньою межею зазначеного трикутника є продовження виличної дуги, передньою — лінія, проведена від надхордової ості (spina suprameatica), що відокремлює позаду зовнішній слуховий отвір, до верхівки соскоподібного відростка, задньою — гребінь соскоподібного відростка (crista mastoidea; мал. ).
У межах зазначеного трикутника проводять оперативні втручання на соскоподібному відростку (антротомія) з приводу гнійних запалень (мастоїдиту), які пов'язані з певним ризиком. Так, під час трепанації соскоподібної печери (antrum mastoideum) є небезпека проникнути в середню черепну ямку або надбарабанне заглиблення (recessus epitympanicus) і ушкодити елементи барабанної порожнини (cavum tympani). Виконуючи втручання в передній частині трепанаційного трикутника, можна проникнути в канал лицевого нерва, що супроводжується ризиком травмування його волокон (параліч мімічних м'язів), у задній — в сигмоподібну пазуху, що спричинить сильну венозну кровотечу.
Тому важливо пам'ятати, що існує три типи внутрішньої будови трепанаційного трикутника Шіпо:
1 — пневматичний (30—40 % випадків), коли комірки досягають значних розмірів;
2 — диплоетичний (склеротичний), який спостерігають у 15— 20 % випадків. Він характеризується слабким розвитком комірок;
3 — мішаний (проміжний), або пневмо-губчатий (до 40—45 % випадків). У дитячому віці внутрішня структура соскоподібного відростка розвинена слабо, тому комірок у ньому майже немає. У дорослих, навпаки, їх багато. Найбільшу з них називають соскоподібною печерою, що сполучається із середнім вухом через вхід до печери (aditus ad antrum). Тому в разі хронічної форми отиту існує ризик розвитку гнійного мастоїдиту.
Кровопостачання соскоподібної ділянки забезпечують задня вушна артерія та соскоподібні гілки (rr. mastoidei) від потиличної артерії.
 Мал. Трепанаційний трикутник Шіпо: 1 — зовнішній слуховий отвір; 2 — проекція лицевого нерва;
3 — комірка соскоподібного відростка (cellulae mastoideae);
4 — гребінь соскоподібного відростка;
5 — соскоподібний отвір (foramen mastoideum);
6 — проекція сигмоподібної пазухи (sinus sigmoidenus) |
|
|
