19:14
Медичний факультет імп. Київського університету св. Володимира — Київський медичний інститут
У другому (за ліком) в Україні університеті — Київському (заснованому 25 грудня 1833 p., відкритому 15 липня 1834 p.), Медичний факультет утворено з Віленської медико-хірургічної академії 27 квітня 1840 p., навчання почали у жовтні 1841 р.

Навчати студентів патологічної анатомії почав професор описової анатомії Микола Іларіонович Козлов (1814-1889) — виученик Казанського і Дерптського університетів; з 1850 р. викладав патологічну анатомію біля автопсійного столу (зробив 182 автопсії) у військовому госпіталі, орієнтуючись на твори Jean'a Gruveilhier'a та Karl'a Rokitansky, сповідуючи методології органіцизму (органопатології) та гуморальної патології.

У жовтні 1854 р. на екстраординарного професора створюваної кафедри патологічної анатомії призначили (Міністерством народної освіти) виученика Дерптського університету доктора медицини Юлія Івановича Мацона (1817-1885). Докторську дисертацію "De primo gradu degenerationis renum in morbo Brightii" Ю.І.Мацон захистив 15 травня 1850 p. у Київському університеті. Це була перша дисертація на патологоанатомічну тему в Україні (мал.З).
 
Мацон Ю І
 
На початок 1861 р. штат кафедри складали професор Ю.І.Мацон, доцент І.М.Станкевич, помічники прозектора Є.Ф.Черниш і С.А.Радецький. Кафедра мала апаратуру, інструментарій, реагенти, мікроскопи;
 
1854 p. професор Мацон придбав мікроскоп фірми "Oberhauser" — перший мікроскоп в університетах України (мал. 4). Розміщувалася кафедра в Анатомічному театрі університету. З 1858 р. професор Мацон започаткував систематичні автопсії у військовому госпіталі — навчальній базі університету з 1849 р.
 
"De primo gradu degenerationis renum in morbo Brightii"
 
1876 р. на екстраординарного професора кафедри був обраний доктор медицини одеський прозектор Григорій Миколайович Мінх (1835-1896) — виученик Казанського і Московського університетів.

Докторську дисертацію "К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях" Г.М. Мінх захистив 9 червня 1870 р. у Московському університеті.

Професор Мінх — талановитий дослідник; він сформулював положення, згідно з яким "лише на грунті широкого знання фізіології та патологічної анатомії може бути заснована раціональна клініка, себто практична діяльність лікаря". Це положення й було лейтмотивом діяльності професора Мінхау м.Києві. Лекції з патологічної анатомії (частина спеціальна) професор Мінх читав у садибі Олександрівської лікарні (аудиторія університету). Навчанню студентів у прозекторських (Військового госпіталю, Олександрівської лікарні, факультетських клінік) надавали великого значення; у "секційній камері" прозекторської Олександрівської лікарні автопсії виконували тільки під керівництвом і наглядом професора Мінха (у певні дні й години). В середовище лікарів м.Києва професор Мінх патологічну анатомію впроваджував доповідями і показом препаратів в засіданнях Товариства київських лікарів. Невдовзі (1887 р.) кафедра була реорганізована у Патологоанатомічний інститут університету (як то було в університетах Німеччини) — вищий ступінь розвитку кафедри, зокрема, її дослідницького начала, інституцію "відкритих дверей" для лікарів-дослідників усіх компетенцій, з науковими напрямками:
 
1) клініко-анатомічне трактування патологоморфологічних змін, — наука патологічна анатомія слугувала клініці;
2) епідеміологія і патологічна морфологія чуми, холери, лепри;
3) патологоморфологічна казуїстика;
4) удосконалення прозекторської справи. Штат інституту складали 10 науковців. Патологоанатомічний інститут Київського університету мав наукові зв'язки з Патологічним інститутом Вюрцбурзького університету.

З Патологоанатомічного інституту вийшли (за 19 років): 49 наукових статей (у вітчизняних і зарубіжних журналах), дві книги лекцій і три монографії Г.М.Мінха, дві докторські дисертації: М.М.Волкович "Риносклерома (Scleroma respiratorium) с клинической, патолого-анатомической и бактериологической сторон" (1888) та І.І.Судакевич "К патологии проказы (Lepra arabum)" (1888).

Учні професора Г.М.Мінха — В.В.Підвисоцький, 1.1.Савченко, І.І.Судакевич, В.Ф.Недельський.
 
1895 року (27 липня) Патологоанатомічний інститут очолив (призначений Міністерством народної освіти) доктор медицини, виученик, прозектор і екстраординарний професор-патологоанатом Харківського університету Володимир Костянтинович Високович (1854-1912) — учень професора В.П.Крилова. Докторську дисертацію "О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе" В.К.Високович захистив 31 травня 1882 р. у Харківському університеті. Професор Високович вступну Oberhauser (Франція) лекцію "О самозащите организма" прочитав (у присутності професорів і студентів) 20 вересня 1895 р. Лекцію читав учений з європейським ім'ям, котрий у лабораторії KarPa Flugge (м. Геттинген, 1885 р.) експериментальними дослідженнями відкрив факт захоплювання бактерій ендотелієм кровоносних судин, — нове пристосування організму теплокровних, з допомогою якого бактерії видаляються з току крові і знешкоджуються. Про це відкриття автор повідомив у монографії "Veber die Schicksale der in's Blut injicirten Microorganismen in Korper der Warmbluter" (1886).

Патологоанатомічний інститут мав своє приміщення (Бібіковський бульвар, 19), з аудиторією, прозекторською та доброю клінічною базою, був достатньо укомплектований приладами й апаратурою, тому новий керівник інституту мав змогу зосередитись на творчій роботі. З часом професор Високович набув у м. Києві репутації зразкового викладача та авторитетного фахівця. Сила впливу В.К.Високовича на студентів і лікарів полягала у видатних якостях професора — гідних подиву працездатності й енергії, рівного життрадісного характеру, любові до науки, розвиненого інстинкту громадськості: професор Високович створив Жіночий медичний інститут, був головою комісії Курсів удосконалення лікарів.

Наукові напрямки Патологоанатомічного інституту розширилися: 1) патологічна морфологія та епідеміологія чуми, холери, дифтерії;
2) злоякісний ріст (рак, саркома);
3) інвазивний процес (актиномікоз);
4) жировий обмін.
 
В інституті, що став центром наукового життя лікарів м. Києва, охоче працювали лікарі різного фаху, вони мали свої робочі місця в лабораторіях, і наполегливо опрацьовували різні наукові питання. Школу Високовича вирізняли точність і ясність у роботі, висока гістологічна і бактеріологічна техніка, ретельність оброблення матеріалу та гарний літературний виклад результатів досліджень. Патологоанатомічний інститут мав наукові зв'язки з вітчизняними науковими установами, Патологічним інститутом Лейпцігського університету та Патологічним інститутом Празького університету. Творчий доробок інституту за 16 років становили 64 наукові статті, чотири докторські дисертації, посібник В.К.Високовича "Патологическая анатомия" (1911) і брошура "О холере" (1905, 1907).

Учні професора В.К.Високовича — В.М.Константинович, О.І.Смирнова-Замкова, І.Т.Титов, П.О.Кучеренко.
 
1913 року 14 січня на екстраординарного професора кафедри патологічної анатомії — Патологоанатомічного інституту, кафедри патологічної анатомії Жіночого медичного інституту було призначено прозектора і приват-доцента університету св. Володимира доктора медицини Володимира Миколайовича Константиновича (1872-1920) — учня професора В.К.Високовича

Докторську дисертацію "K вопросу о жировом перерождении. Физиологическое отложение жира в организме различных позвоночных животных" В.М,Константинович захистив у червні 1903 р. в Київському університеті.

В.М.Константинович був досвідченим викладачем, прозектором і науковцем; він спеціалізувався у відомих учених Західної Європи — у містах Берліні, Марбурзі, Гейдельберзі, Фрейбурзі, Базелі, Цюріху, Відні, Франкфурті-на-Майні.

Штат кафедри складали професор В.М.Константинович, асистенти О.І.Смирнова-Замкова, П.О.Кучеренко, І.Т.Титов, помічник прозектора В.Г.Гаршин.

У часи великих соціальних змін (Першої світової війни, Лютневої революції і Жовтневого перевороту в Петрограді, національної революції в Україні) стиль навчання, наукових досліджень на кафедрах мало змінився, вдалося зберегти господарство кафедр. 1915 року кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту очолив (обрано на професора) прозектор і приват-доцент університету св.Володимира доктор медицини Іван Трохимович Титов (1875-1949) — учень В.К.Високовича. Докторську дисертацію "О влиянии сыворотки тиреоидэктомированных животных на функцию щитовидной железы" I Л .Титов захистив у березні 1912 р. в університеті св.Володимира.

1919 року (серпень—грудень) відновлений університет св.Володимира (в часи денікінщини) розділили на Всеукраїнський інститут народної освіти імені М.Драгоманова та Інститут охорони здоров'я (Головпрофосу), в якому Медичний факультет (у серпні 1920 р.) склали Український медичний факультет, Жіночий медичний інститут і Медичний факультет університету св.Володимира; цей новостворений факультет мав три кафедри патологічної анатомії зі своїми штатами працівників і мовою викладання — українською і російською. У грудні 1920 р. Інститут охорони здоров'я перетворили в Київську державну медичну академію з двома лектурами: українськомовною і російськомовною, з двома кафедрами патологічної анатомії; кафедру з українськомовною лектурою очолив П.О.Кучеренко, кафедру з російськомовною лектурою — І.Т.Титов. У січні 1921 р. всі споріднені кафедри медичного факультету об'єднали, мова викладання предметів — українська. Об'єднану кафедру очолив доктор медицини П.О.Кучеренко. Восени 1922 р. академію перетворили в Київський державний медичний інститут НКОЗ УРСР; на професора кафедри патологічної анатомії призначили П.О.Кучеренка. Докторська дисертація Павла Олександровича Кучеренка "К вопросу об отложении гликогена в почке при сахарном мочеизнурении (Отложение гликогена и растительных полисахаридов в почке при различных экспериментальных условиях)", захищена 25 квітня 1918 р. До штату працівників кафедри входили прозектор О.І.Смирнова-Замкова, помічники прозектора П.Г.Бережанський, Д.І.Іоселевич, Є.М.Кудрицька, В.С.Лісовецький, Г.С.Махулько-Горбацевич, молодші асистенти Т.С.Шведкова і М.С.Сисак. Формування цієї кафедри (з господарств трьох кафедр) відповідно до вимог нової медичної доктрини, за тяжких умов руйнації і голоду, тривало до 1925 року, й кафедра сягнула академічного рівня Патологоанатомічного інституту, очолюваного В.К.Високовичем.

В аудиторії, в лабораторії кафедр, у клініки прийшла молодь із села, з робітничого середовища, мало підготовлена для навчання у вищій школі. І професор Кучеренко конструював навчання за полегшеною програмою. Застосовували лекційно-семінарську систему в супроводі практичних вправ.
 
Викладачі-науковці кафедри опрацьовували (з 1920 р.) плямистий тиф, скарлатину, ретикуло-ендотеліальну систему, новоутвори, старіння організму, риносклерому, цистоцеркоз, сапні грануломи, спірохетоз, дистрофію, лейкемію. У дослідженнях разом з морфологічними методами, застосовували методи мікро-хімічні, капілярно-хімічні, фізико-хімічні. У лабораторіях кафедри — Патологоанатомічного інституту постійно працювали (за дозволом деканату) лікарі клінік, лікарень, госпіталю. Кафедра була зв'язана з лікарнями Київського, Житомирського, Черкаського, Чернігівського округів —проводила аналітичну і консультативну роботу з патологічної морфології. Патологоанатомічний інститут Київського медичного інституту мав наукові зв'язки з кафедрами патологічної анатомії і патологічними інститутами в Україні, Росії, Грузії, Чехословаччині, Бельгії, Латвії, Голландії, Японії. Патологоанатомічний інститут організаційно об'єднував засновані кафедри патологічної анатомії Інституту вдосконалення лікарів (1927 р.) і Всеукраїнської академії наук (1927 р.); на цих кафедрах готували прозекторів і науковців, опрацьовували актуальні наукові питання патоморфології.

У середині 20-х років у науковій медицині означилися кризові тенденції: С.П.Федоров опублікував брошуру "Хирургия на распутьи"(1924), І.В.Давидовський виголосив доповідь "О некоторых уклонах в современной патологии" (1925), О.О.Богомолець виголосив доповідь "Кризис эндокринологии" (1926). У цих умовах хитань наукової думки П.О.Кучеренко наважився сформулювати (бодай схематично) нову концепцію патологічної морфології й подав у доповіді "Про нові шляхи в патології", виголошеній у засіданні Медичної секції Всеукраїнської академії наук. Завдання клінічних патоморфологів-прозекторів професор Кучеренко виклав у статті "Про стан та перспективи розвитку прозекторської допомоги в м. Києві" (1933).

1923 року Головпрофосвіта УРСР поставила питання про українізацію Київського медичного інституту, котрий, зокрема, виконував завдання "підготовки червоних лікарів для обслугування села на Вкраїні". Було визнано: ця вища медична школа "є одночасно й центром української національної культури в галузі медичної науки".

Професори інституту: Ф.О.Цешківський, О.Г.Черняхівський, О.В.Корчак-Чепурківський опрацьовували українську термінологію, створювали словники, перекладали тексти на українську мову, і цим сприяли розвиткові наукової української мови. П.О.Кучеренко написав підручник "Основи патологічної морфології" (мал.5) — перша книга про патологічну анатомію українською мовою в історії медицини.
Основи патологічної морфологоії
У Патологоанатомічному інституті завершена одна докторська дисертація Б.П. Кучеренка "Про ожиріння і парадоксально добру вгодованість при злоякісних опухолях".
 
Учні професора П.О.Кучеренка — В.С.Лисовецький, П.Г.Бере-жанський, Г.С.Махулько-Горбацевич, Б.М.Соловйов, М.Д.Юркевич, Є.І.Чайка, Б.П.Кучеренко, І.Ф.Разгон.

Під кінець 1936 року Патологоанатомічний інститут почав занепадати. Лишилася кафедра патологічної анатомії, якою "по черзі" керували: доцент В.С.Лисовецький, професор В.Г.Штефко, професор І.І.Широкогоров, доцент Є.І.Чайка.

1942 року Вчена рада 1 -го Київського медичного інституту обрала на завідувача кафедри патологічної анатомії вихованця цього ж інституту, доцента, доктора медичних наук Євгена Івановича Чайку (1902-1976) — учня професора П.О.Кучеренка. Докторську дисертацію "Соединительно-тканный скелет сердца и его значение в патологии" СЛ.Чайка захистив 11 лютого 1941 р. у 1-му Київському медичному інституті.

Штат кафедри складали професор СЛ.Чайка, доценти О.П.Кисельова, К.М.Танцюра; асистенти В.А.Гримайловська, Ю.С.Козачук, О.М.Кучер, Н.М.Коврижко, В.І.Мацуй, А.П.Федотов; аспіранти: В.Г.Пінчук, Л.А.Зотіков.

Наукові напрямки кафедри:
1) поглиблене вивчення сполучної тканини;
2) реактивність нервової системи в патологічних умовах;
3) вікові зміни внутрішніх органів;
4) судинна система нирок і печінки при гіпертонічній хворобі;
5) експериментальний грип.

Учні професора Є.І.Чайки — О.П.Кисельова, Н.М.Коврижко, А.П.Федотов.

1971 року на завідувача і професора кафедри патологічної анатомії було обрано доцента, доктора медичних наук Олександру Пилипівну Кисельову (1918-1995).

Докторську дисертацію "Изменения интрамуральных нервных элементов сердца при гипертонической болезни" О.П.Кисельова захистила 19 травня 1955 р. у Київському медичному інституті імені О.О.Богомольця.

Штат кафедри складали професор О.П.Кисельова, доценти К.М.Танцюра, О.М.Кучер; асистенти Ю.С.Козачук, М.Б.Хомінська, К.О.Богомолець, В.М.Благодаров.
 
Наукові напрямки кафедри:
1) гіпертонічна хвороба;
2) ниркова патологія.
З кафедри вийшов ряд докторських дисертацій.

У м. Києві за 140 років сформувалася науково-гірактична школа патологічної морфології зі своїми кафедрами патологічної анатомії: університету св. Володимира, Жіночого медичного інституту. Українського народного університету, Інституту вдосконалення лікарів, Всеукраїнської академії наук, зі своїм Патологоанатомічним інститутом, — знана в Західній Європі. Школа з Медичною секцією у ВУАН, з філією Українського товариства патологів, зі "своїми" сторінками в журналах: "Университетские известия", "Київське медичне життя", "Українські медичні вісті", "Медичний журнал".
Категорія: Історія патологічної анатомії | Переглядів: 3584 | Додав: anatomia | Рейтинг: 0.0/0

Топографічна анатомія

Пальці стопиПальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчаст.....

Топографічна анатомія

ПідошваПідошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвин.....

Топографічна анатомія

Тил стопиТил стопи
Пошарова топографія. Шкіра цієї ділянки тонка, рухома. її легко ушкодити (потертості, садна тощо). Підшкірна жирова клітковина пухка, слабко виражена, в ній може скупчуватися набрякова рідина. Поверхнева фасція оточує в підшкірній жировій клітковині тильну венозну сітку стопи (rete.....

close