11:45
Медичний факультет Львівського університету — Львівський медичний інститут
Львівський університет засновано 20 січня 1661 р. декретом польського короля Яна Казимира III. Медичний факультет в університеті відкрили урочистим актом 9 вересня 1894 р. Кафедра патологічної анатомії цього факультету почала своє навчальне і наукове життя 9 грудня 1896 р. професорською лекцією доктора медицини Андрія Обжута (портрет) "Про значення патологічної анатомії для медичної освіти" студентам 3-го курсу; після лекції професор зробив першу (на кафедрі) показову автопсію. Кафедра розміщувалась у Морфологічному корпусі університету.

Андрій Обжут (1851-1910) виученик Краківського (Ягеллонського) університету, учень Ярослава Глави — професора патологічної анатомії медичного факультету чеського сектора Карлового університету.

Докторську дисертацію "Про участь крові у виникненні запального процесу" А.Обжут захистив 1887 р. у Карловому університеті.

Доктор медицини Андрій Обжут прибув у Львівський університет сформованим академічним працівником, з європейською медичною освітою тих часів, а відтак належно обізнаний з науковою медициною європейського рівня.

Штат кафедри складали професор А. Обжут, асистенти Р.Кучера і И.Кжишковський, два лаборанти та один препаратор; 1904 р. до штату ввійшов лікар В.Ф.Новицький.

В організації навчання, у становлені кафедри патологічної анатомії, у початкових наукових дослідженнях орієнтувалися на структуру кафедри професора Я.Глави, на принципи і методи Чехословацької школи патологоанатомів. Патологічну анатомію студенти вивчали за програмою, складеною професором Обжутом; на медичному факультеті стабільних навчальних планів і програм з окремих дисциплін не було, існувала так звана предметна система викладання. Професор Обжут досліджував амілоїдне переродження, питання методології в патологічній анатомії. Опублікував наукові праці: "Про значення патологічної анатомії для медицини" (1897), "Нові дані про гістологію амілоїдного переродження" (1900) та (у співавторстві з Я.Главою) "Підручник з патологічної анатомії" (1900-1901).
1910 року кафедру очолив професор Здислав Дмоховський. Штат кафедри складали професор З.Дмоховський, асистенти В.Новицький та Ю.Горновський.

Кафедра мала наукові зв'язки з професором Г.В.Шором (м. Петербург), який опрацьовував танатологію — вчення про ознаки, динаміку і статистику смерті. У дослідженні автопсійного матеріалу професор Шор проголосив системний підхід у вивченні хвороби та її закінченні, і закликав клінічних патоморфологів (прозекторів) відмовитися від органного мислення і перейти на органокомплексне.

На кафедрі досліджували (асистент Новицький)у 1916-1918 pp. інфекційні епідемічні хвороби — збудників черевного тифу, паратифів, дизентерії, патологоморфологічні зміни при іспанському грипі. 1918 р. В.Ф.Новицький на даних дослідження 84-х автопсій трупів хворих, що померли від грипу, висловив припущення про наявність ще невідомого збудника грипу і що bac. Pfeiffer'a є лише супровідною того збудника. При бактеріологічному дослідженні органів трупів хворих, що померли від дизентерії, збудника хвороби виявили в селезінці, печінці (жовчні шляхи) і в крові. 1917 р. В.Ф.Новицький модернізував реакцію Ehrlich'a — Bohmer'a при дослідженні мікробних культур на індол.

1919 року кафедру патологічної анатомії очолив професор Вітольд Новицький (1878-1941) — виученик Краківського університету, учень професора А.Обжута.

Штат кафедри складали професор В.Ф.Новицький, старші асистенти Леонард Ванке і Роман Тарнавський, лаборант Ілля Лемейла, препаратор Зіновій Чернецький. На кафедрі досліджували патоморфологію склероми, туберкульозу, раку легенів, зобу. Професор Новицький опублікував 85 праць, зокрема, монографію "Про склерому" і тритомний підручник "Anatomja patologiczna" (1929, т. I, 1773 е., 1200 іл.) у Польщі; редагував праці кафедр патологічної анатомії польських університетів.

Плідна навчальна і дослідницька праця кафедри — з великою і добре організованою прозекторською допомогою, фундаментальним музеєм, систематичним архівом протоколів автопсій (понад 50000), новітньою апаратурою (застосування гістохімічних методів), фотолабораторією, бібліотекою, — спричинилася до набуття кафедрою змісту і структури Патологоанатомічного інституту. Наприкінці 30-х років інститут став відомим науковим осередком. Досвідчені працівники в дисертаціях опрацьовували лейкози, патологічні зародки, патологію дітей раннього віку, морфологію сполучної тканини при інфекційних хворобах, гіпертонічну хворобу, аномалії розвитку стравоходу, пневмонії.

З кафедри Патологоанатомічного інституту вийшло 167 статтей, докторська дисертація Леонарда Ванке "Нирки при дизентерії"(1938).

1944 року кафедру патологічної анатомії Львівського державного медичного інституту очолив доцент Зіновій Альберт — виученик Львівського університету, учень професора В.Ф.Новицького. 1946 р. на завідувача цієї кафедри призначили доктора медичних наук Михайла Валентиновича Войно-Ясенецького (1907 р. народ.), виученика Середньоазіатського університету. Докторську дисертацію "Патологическая анатомия и патогенез малярии" М.В.Войно-Ясенецький захистив 1945 р. у Військово-медичній академії імені С.М.Кірова (м. Ленінград).
 
Штат кафедри складали професор М.В.Войно-Ясенецький, доценти Ю.В.Полонський, А.Г.Кестнер, В.П.Чудаков; асистенти О.М.Карпова, Н.С.Доценко, А.Ю.Рудницька, Д.М.Лої ойда. С.А.Ямгюльська, П.П.Калинюк. Професор, доценти, асистенти наполегливо відновлювали навчально-методичну і наукову діяльність кафедри, реорганізовували прозекторську допомогу в західному регіоні України.

Наукові напрямки кафедри:
1) склерома;
2) малярія;
3) амебіаз;
4) поворотний тиф;
5) дизентерія; 6) пневмонії.
 
З кафедри вийшла гіпотеза; "Джерелом клітин Мі кулича є клітини макрофагальної системи й ураження їх (проникнення в них збудника) становить головну ознаку склеромної інфекції" (М.В.Войно-Ясенецький), монографія М.В.Войно-Ясенецького "Патологическая анатомия и патогенез малярии" (1950) і глава до багатотомного підручника з патологічної анатомії.

1952 року кафедру патологічної анатомії очолив доктор медичних наук, професор Євген Гнатович Пальгіевський (1899-1966) — вихованець Київського медичного інституту, Докторську дисертацію "Морфология молочной железы при изменениях яичников и нарушениях генеративной функции женщины" Є. Г. Пальчевський захистив 15 листопада 1944 р. у Харківському медичному інституті.

Наукові напрямки кафедри в ці роки дещо змінилися: 1) склерома; 2) везикулярний рикетсіоз; 3) рак; 4) зоб у Прикарпатті; 5) сполучна тканина при різних дисгармоніях, опухових та інфекційних процесах. З кафедри вийшло 155 статтей, 26 кандидатських і докторських дисертацій (наукові керівники М.В.Войно-Ясенецький та Є.Г.Пальчевський).

1966 року Вчена рада Львівського державного медичного інституту обрала на завідувача кафедри патологічної анатомії доктора медичних наук, професора Дмитра Деонисовича Зербіно (1926 р. народ.), вихованця Оренбурзького і Чернівецького медичних інститутів. Докторську дисертацію "Патологическая анатомия и патогенез некоторых видов недостаточности лимфообращения" Д.Д.Зербіно захистив 1965 р. у Львівському медичному інституті.

Штат кафедри складали професор Д.Д.Зербіно, доценти Н.С.Доценко, А.Ю.Рудницьха, П.П.Калинюк; асистенти Д.М Логойда, С.А.Ямпольська.

Наукові напрямки кафедри:
1) патологія серцево-судинної системи;
2) патологія ендокринної системи;
3) дитяча патологія;
4) лейкози.
 
Успішному опрацюванню цих напрямів сприяли дослідницький талант науковців, добре обладнані й оснащені лабораторії, застосування ін'єкційних, макро-мікроскопічних, фізико-оптичних і електронно-мікроскопічних методів дослідження, великий автопсійний матеріал (майже 1000 некропсій на рік). В лабораторіях кафедри досліджували наукові питання науковці й лікарі-практики інших кафедр медичного інституту та лікарень міст Львова, Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Ленінграда; кафедра є консультативним центром для вузів і науково-дослідних інститутів західного регіону України. Відтак кафедра медичного інституту, як і кафедра медичного факультету університету, набула сутності Патологоанатомічного інституту.

Результати наукових досліджень висвітлені в доповідях на засіданнях науково-практичних конференцій, симпозиумів, з'їздів і міжнародних конгресів (у містах Брюселі, Ленінграді, Києві, Будапешті, Москві, Інсбруку), у збірниках наукових праць, у монографіях Д.Д.Зербіно "Общая патология лимфатической системы" (1974), "Васкулиты и ангиопатии" (1977), "Диссеминированное внутрисосудистое свертывание крови" (1989), "Антропогенные экологические катастрофы" (1992).

В університетському м. Львові за 100 років сформувалася науково-практична школа патологічної анатомії з керівниками, яких знають у Західній Європі, з Патологоанатомічним інститутом, зі своїм науковим товариством патологоанатомів (засноване 1958 p.).
 
Андрій Обжут (1851-1910)
Категорія: Історія патологічної анатомії | Переглядів: 2949 | Додав: anatomia | Рейтинг: 0.0/0

Топографічна анатомія

Пальці стопиПальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчаст.....

Топографічна анатомія

ПідошваПідошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвин.....

Топографічна анатомія

Тил стопиТил стопи
Пошарова топографія. Шкіра цієї ділянки тонка, рухома. її легко ушкодити (потертості, садна тощо). Підшкірна жирова клітковина пухка, слабко виражена, в ній може скупчуватися набрякова рідина. Поверхнева фасція оточує в підшкірній жировій клітковині тильну венозну сітку стопи (rete.....

close