Межі. Угорі та зсередини підколінну ямку обмежують сухожилки півсухожилкового та півперетинчастого м'язів, ззовні — сухожилок двоголового м'яза стегна, внизу — головки литкового м'яза (m. gastrocnemius).
Пошарова топографія. Шкіра в підколінній ямці тонка, рухома. У підшкірній жировій клітковині проходять поверхневі судини та нерви, іноді виникає анастомоз між великою та малою підшкірними венами. Зсередини клітковину обмежує поверхнева фасція.
Власна фасція задньої колінної ділянки є продовженням широкої фасції стегна і представлена щільним апоневротичним листком, який вкриває глибокий клітковинний простір. Через це пульс на підколінній артерії за випрямленої кінцівки прощупати неможливо.
|
Межі. Верхньою межею колінної ділянки є циркулярна лінія, проведена на два розташованих горизонтально пальці вище наколінка, нижньою — горбистість великогомілкової кістки, бічними границями — вертикальні лінії, проведені біля заднього краю виростків стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири: наколінок, вище якого розташований сухожилок чотириголового м'яза стегна, нижче — зв'язка наколінка (lig. patellae), що кріпиться до горбистості великогомілкової кістки. З обох боків від наколінка і нижче нього розташовані крилоподібні складки (plicae alares). На зовнішній поверхні ділянки можна пропальпувати головку малогомілкової кістки (capitulum fibulae) та місце прикріплення до неї сухожилка двоголового м'яза стегна. Між горбистістю великогомілкової та головкою малогомілкової кісток розташований бічний виросток великогомілкової кіс
...
Читати далі »
|
Межі. Ділянка обмежена вгорі сідничною складкою, внизу — продовженням циркулярної лінії, проведеної на два пальця, розташованих горизонтально, вище наколінка, зсередини — лінією, що з'єднує лобковий симфіз і присередній надвиросток стегнової кістки, ззовні — лінією, проведеною від верхньої передньої клубової ості до бічного надвиростка стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири. Важливим орієнтиром ділянки є сіднична складка: згладжування її вказує на ураження кульшового суглоба, а у грудних дітей — на вроджений вивих кульшового суглоба (симптом Тренделєнбурга). Середина складки, а точніше, лінія, проведена від середини відстані між сідничим горбом і великим вертлюгом стегнової кістки до середини підколінної ямки, є проекцією сідничого нерва.
|
Межі. Передня ділянка стегна обмежена вгорі пахвинною зв'язкою, натягнутою між передньою верхньою клубовою остю та лобковим горбком, внизу — горизонтальною лінією, проведеною на 2 пальця вище наколінка, ззовні — лінією, що з'єднує передню верхню клубову ость і бічний виросток стегнової кістки, зсередини — лінією, проведеною від лобкового симфізу до присереднього виростка стегнової кістки.
Топографічна анатомія. Шкіра ділянки тонка, рухома в присередніх відділах, з латерального боку товща, з підшкірною жировою клітковиною не зрощена, добре відпрепаровується. Підшкірна жирова клітковина добре виражена, містить підшкірні судини, нерви та лімфатичні вузли (мал. 336). Поверхнева фасція у вигляді тонкої пластинки вистеляє підшкірну жирову клітковину, що визначає рухомість останньої щодо широкої фасції стегна та
...
Читати далі »
|
Кульшовий суглоб має горіхоподібну конфігурацію. Більша частина головки стегнової кістки лежить у кульшовій западині й охоплена її кульшовою губою (labrum acetabulare). У нижньопередній частині кульшова западина має вирізку. Суглобова капсула прикріплюється по краю кульшової западини тазової кістки так, що хрящова кульшова губа лежить у порожнині суглоба. На шийці стегнової кістки спереду капсула фіксується по міжвертлюговій лінії, ззаду — медіальніше міжвертлюгового гребеня. Таким чином, передня поверхня шийки стегна майже повністю розташована в суглобовій порожнині, задня — наполовину.
Розрізняють поза- та внутрішньосуглобові зв'язки кульшового суглоба. До внутрішньосуглобових зв'язок належить зв'язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris), натягнута між вирізкою кульшової западини і ямкою головки стегнової кістки (fovea capitis o
...
Читати далі »
|
Межі. Верхня межа ділянки проходить через клубовий гребінь, нижня — через сідничну складку, внутрішня — через бічний край крижової та куприкової кісток, зовнішня — по лінії, проведеній від передньої верхньої клубової ості до великого вертлюга стегнової кістки.
Зовнішні орієнтири. Найпомітнішими кістковими орієнтирами сідничної ділянки є верхня задня клубова ость, сідничий горб і великий вертлюг стегнової кістки.
Пошарова топографія. Шкіра сідничної ділянки товста, має багато сальних залоз і за допомогою сполучнотканинних перетинок з'єднується з підлеглою фасцією. Добре виражена підшкірна жирова клітковина має два шари: поверхневий і глибокий. Глибокий шар має назву "поперечно-сіднична жирова маса" (massa adiposa lumboglutealis),
...
Читати далі »
|
Межі. Нижня кінцівка має тільки верхню межу, що проходить спереду по пахвинній складці до горбка лобкової кістки, спускається по гілках лобкової та сідничої кісток до сідничого горба, після чого йде по лінії, проведеній від сідничого горба до верхівки куприка, потім піднімається вгору по бічному краю куприка і крижа, переходить на верхній край крила клубової кістки і по ньому доходить до її передньої верхньої осі.
Скелет нижньої кінцівки утворений фіксованою частиною — поясом нижньої кінцівки (тазовою кісткою) та вільною частиною, які з'єднані між собою кульшовим суглобом.
У нижній кінцівці виділяють сідничну ділянку (regio glutea), передню та задню стегнові ділянки (regiones femoris anterior et posterior), передню та задню колінні ділянки (regiones genu anterior et p
...
Читати далі »
|
|
