Однозначні зміни гранулярной і гладкий ендоплазматичної мережі можуть відображати порушення різних функцій цитоплазми і клітини.

Зміни гранулярной ендоплазмагіческой мережі та рибосом

Функції гранулярной ендоплазматичної мережі і рибосом пов'язані досить жорстко, тому морфологічні прояви їх порушень стосуються, як правило, обох органел.

Зміни гранулярной ендоплазматичної мережі і рибосом можуть бути представлені гіперплазією і атрофією, спрощенням структури, дезагрегація (дисоціацією) рибосом і полісом, освітою аномальних рибосомальної-пластинчастих комплексів.

Гіперплазія гранулярної ендоплазматичної мережі і рибосом, тобто збільшення їх кількості, світлооптично проявляється підвищеною базофілія цитоплазми ... Читати далі »
Переглядів: 2476 |

Клітинні мембрани, як відомо, складаються з бішару фосфоліпідів, по обидві сторони якого розташовуються різноманітні мембранні білки. На зовнішній поверхні мембрани білкові молекули несуть полісахаридні компоненти (глікокалікс), які містять численні поверхневі клітинні антигени. Вони грають важливу роль в клітинному впізнаванні, формуванні клітинних стиків.

Зміни клітинних мембран. Серед них розрізняють наступні [Авцин А. П., Шахламов В. А., 1979]: надмірне везікулообразованіе («мінус-мембрана» - рис. 9); збільшення поверхні плазмолеми клітин мембранами мікропіноцитозних бульбашок («плюс-мембрана»); посилений мікроклазматоз і клазматозу («мінус-мембрана» - див рис. 9); освіта цитоплазматичних відростків з плазмолемми клітини; утворення пухирів на поверхні клітини; потовщення шарів мембрани; освіта мікропор; освіта мієліноподібних ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3167 |

Хромосомні аберації. Під хромосомними абераціями розуміють зміни структури хромосом, викликані їх розривами, з подальшим перерозподілом, втратою або подвоєнням генетичного матеріалу. Вони відображають різні види аномалій хромосом. У людини серед найбільш часто зустрічаються хромосомних аберацій, що проявляються розвитком глибокої патології, виділяють аномалії, що стосуються числа і структури хромосом. Порушення числа хромосом можуть бути виражені відсутністю однієї з пари гомологічних хромосом (моносомія) або появою додаткової, третьої, хромосоми (трисомія). Загальна кількість хромосом в каріотипі в цих випадках відрізняється від модального числа і дорівнює 45 або 47. Поліплоїдія і анеуплоїдія мають менше значення для розвитку хромосомних синдромів. До порушень структури хромосом при загальному нормальному їх числі в каріотипі відносять різні типи їх «поломки»: транслокадію (обмін сегментами між двома негомологічних хромосо ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3639 |

В життєвому циклі клітини мітоз займає особливе місце. З його допомогою здійснюється репродукція клітин, а значить, і передача їх спадкових властивостей. Підготовка клітин до мітозу складається з ряду послідовних процесів: репродукції ДНК, подвоєння маси клітини, синтезу білкових компонентів хромосом і мітотичного апарату, подвоєння клітинного центру, накопичення енергії для цитотомії. В процесі мітотичного поділу, як відомо, розрізняють 4 основні фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу.

При патології мітозу може страждати будь-яка з цих фаз. Керуючись цим, створена класифікація патології мітозу [Алов І. А., 1972], згідно з якою виділяються такі типи патології мітозу:
... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 4477 |

Ядерна оболонка виконує ряд функцій, порушення яких можуть бути основою для розвитку патології клітини.

Про роль ядерної оболонки в підтримці форми і розміру ядра свідчить освіта внутрішньоядерних трубчастих систем, що відходять від внутрішньої ядерної мембрани, включень у перинуклеарной зоні (гіпертрофія міокарда, легеневий фіброз, системний васкуліт, саркоїдоз, пухлини печінки, дерматоміозит (рис. 7)).
 
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5671 |

Паренхіматозні дистрофії характеризуються нагромадженням у цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зниженням функції ферментних систем та появою певних структурних змін у клітинах (схема V).
 
Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)
 
При білкових паренхіматозних дистрофіях білок тканинних елементів або набуває у фізичному та морфологічному аспектах іншого, ніж в нормі, вигляду (зерниста дистрофія), або ніби розчиняється в надлишковій кількості води (гідропічна дистрофія), або ж нарешті, обмін його відбувається надзвичайно інтенсивно та нерівномірно з появою його продуктів в звичайних місцях (патологічне зроговіння).

В основі цих процесів лежить денатурація білків цитоплазми, зміна диспер ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5888 |

Термін "дистрофія" вперше запропонував В. В. Підвисоцький (1905). Дистрофія є загальнопатологічним процесом, що спостерігається при більшості захворювань залежно від їхньої етіології, патогенезу та клініко-морфологічних проявів. У її основі лежить порушення обміну речовин, що супроводжується змінами в організмі на різних рівнях його структурної організації.

Дистрофії об'єднують різноманітні якісні зміни тканини, що протягом тривалого часу трактувались як "переродження", "дегенерація". Разом з тим, у більшості випадків відсутнє будь-яке переродження тканини у власному розумінні цього терміна, а мова йде лише про нагромадження в ній тих або інших речовин.
 
Так, у більшості посібників з патологічної анатомії пишуть про ослизнування проміжної тканини, пухлин. ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 4852 |

« 1 2 3 4 5 6 »
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'...

Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц...

close