Тазобедренное сочлененіе, articulatio coxae

Тазобедренное сочлененіе, articulatio coxae. Рис. 402 — 408.

Сочленяющимися костями являются безыменная и бедренная кости.

Суставныя поверхности — acetabulum съ facies lunata, дополненная lig. transversum acetabuli и labrum glenoidale и facies articularis capitis femoris.

Вертлужная впадина (acetabulum рис. 404) соотвѣтствуетъ отрѣзку полаго шара въ 70 — 180°. Радіусъ ея кривизны равенъ приблизительно 2,5 см. Въ этой суставной впадинѣ хрящемъ покрыта только серповидная полоса, facies lunata.

Наиболѣе широкая часть серпа (болѣе чѣмъ 2,5 см.) располагается на верхней части впадины и принадлежитъ слѣдовательно тѣлу подвздошной кости; наиболѣе узкая часть его лежитъ въ области лобковой части впадины. Между концами серпа располагается incisura acetabuli, черезъ которую перекинуты въ видѣ мостика lig. transversum acetabuli и labrum glenoidale. Въ глубинѣ впадины находится неправильно четырехсторонняя fossa acetabuli, выполненная рыхлою соединительною тканью и жиромъ, и мѣсто начала lig. teres femoris. Толщина хрящевого покрова полулунной поверхности равна вблизи края впадины 0,8 — 3 м. м., вблизи fossa acetabuli 0,5 — 0,9 м. м. Наибольшая толщина хрящевого покрова имѣется сверху и сзади, наименьшая снизу и спереди. Incisura acetabuli въ большей своей части выполнена lig. transversum acetabuli (рис. 406). Послѣдняя имѣетъ около 1 см. высоты, но не доходитъ до основанія вырѣзки, такъ что здѣсь остается отверстіе для прохожденія сосудовъ и нервовъ. Кругомъ у края вертлужной впадины и lig. transversum находится трехсторонне призматическая, состоящая изъ волокнистаго хряща суставная губа, labrum glenoidale, шириною 1/2 — 1 см. Она плотно прикрѣпляется къ костному краю суставной впадины и переходитъ въ хрящъ серповидной поверхности и lig. transversum acetabuli. Ея свободный, острый край уже, чѣмъ край прикрѣпленный. Глубина суставной впадины, измѣренная отъ края суставной губы, больше ея радіуса, вслѣдствіе чего впадина и суставная губа образуютъ вмѣстѣ болѣе чѣмъ половину полаго шара.

Связки между позвоночником и правой половиной таза, спереди

Правый тазобедренный сустав

Вертлужная впадина

Схема конструкции таза

Тазобедренный сустав

Правый тазобедренный сустав

Схема механики таза

Суставная поверхность головки бедренной кости представляетъ собою приблизительно двѣ трети шара; радіусъ кривизны имѣетъ у мужчины 2, б, у женщины 2, 4 см. (Fіск). Такимъ образомъ онъ точно соотвѣтствуетъ кривизнѣ своей суставной впадины. (Встрѣчаются уклоненія отъ формы шара). Толщина хрящевого покрова постепенно уменьшается отъ середины суставной головки къ краю (болѣе точныя данныя см. у Werner`а). Fovea capitis femoris располагается ближе къ нижнему, чѣмъ къ верхнему краю хряща; въ ней прикрѣпляется lig. teres femoris. Рис. 407.

Суставная сумка толста и плотна; она начинается отъ костнаго края acetabulum и lig. transversum acetabuli и прикрѣпляется на бедрѣ спереди къ trochanter major и linea intertrochanterica; сзади линія прикрѣпленія ея отстоитъ отъ края хряща также какъ и спереди, но не совпадаетъ съ crista intertrochanterica, а располагается сантиметра на 1,5 ближе къ серединной плоскости.

Поверхностныя волокна ея имѣютъ продольное направленіе, глубокія же косое, поперечное и круговое. Наиболѣе тонкія части сумки находятся между укрѣпляющими связками, которыя будутъ сейчасъ описаны, и у дна incisura acetabuli. Суставная полость спереди окружаетъ всю шейку бедра, сзади обѣ медіальныя трети. Синовіальныя складки находятся у шейки бедра.

Изъ особыхъ приспособленій здѣсь имѣются четыре укрѣпляющихъ сумку связки: lig. iliofemorale (Bertini), pubocapsulare, ischiocapsulare и zona orbicularis; далѣе, здѣсь нужно упомянуть : labrum glenoidale, lig. transversum acetabuli, lig. teres femoris и сосѣднюю слизистую сумку, bursa iliopectinea, расположенную на передней поверхности суставной сумки и сообщающуюся иногда съ суставной полостью.

Lig. iliofemorale, самая крѣпкая связка человѣческаго тѣла, отходитъ отъ spina iliaca ant. inf. и идетъ, вѣерообразно расширяясь, къ trochanter major и linea intertrochanterica. Она имѣетъ 6 — 8 см. длины, 0,5 — 1,4 см. толщины, 2,5 — 3 см. ширины. Края ея особенно крѣпки; трехсторонній средній участокъ ея наиболѣе слабъ, такъ что англійскіе и французскіе авторы описываютъ эту связку какъ Y-или Ѵ-образную. Lig. pubocapsulare отходитъ отъ crista obturatoria ant. и вѣерообразно переходитъ въ сумку. Ея свободный заостренный край граничитъ съ наружной поверхностью m. obturator ext. Lig. ischiocapsulare лежитъ на задней поверхности сумки. Она начинается широко отъ os ischii; ея волокна идутъ кверху и латерально въ поперечномъ направленіи къ сумкѣ и zona orbicularis. Циркулярные пучки, zona orbicularis (Weberi), плотно прилегая къ синовіальной сумкѣ, окружаютъ ее и, перегибаясь на верхнемъ и нижнемъ краяхъ, переходятъ отчасти въ наружные продольные пучки. Наиболѣе крѣпки циркулярные пучки въ области середины шейки бедра.

Сосуды тазобедреннаго сустава отходятъ отъ аа. circumflexae femoris medialis и lateralis, аа. gluteae sup. и inf. Въ acetabulum идетъ a. acetabuli, вѣтвь a. abturatoriae; она проходитъ подъ lig. transversum acetabuli къ ткани, находящейся въ fossa acetabuli, и къ lig. teres femoris.

Нервы тазобедреннаго сустава идутъ отъ n. femoralis, obturatorius и plexus sacralis. Лимфатическіе сосуды направляются къ lympoglandulae hypogastricae.

Механика тазобедреннаго сустава. Головка бедра окружностью значительно превосходитъ половину шара, но не представляетъ собою точной его поверхности, ибо сверху слегка уплощена. Также и суставная впадина, благодаря labrum glenoidale, имѣетъ болѣе чѣмъ полушаровидную глубину. Суставъ поэтому относится къ орѣховиднымъ суставамъ (enarthrosis).

Поперечная ось сустава является осью сгибанія тазобедреннаго сустава; сагиттальная ось представляетъ собою ось отведенія; линія, проведенная отъ центра головки бедренной кости внизъ къ fossa intercondyloidea, является осью вращенія.

Прямая, соединяющая центры обѣихъ бедренныхъ головокъ, называется осью тазобедреннаго сочлененія или тазобедренной осью.

Тазобедренный суставъ имѣетъ не только назначеніе приводить въ движеніе нижнія конечности, свободно подвѣшенныя къ тазовому поясу, и переносить плоскость сгибанія колѣна на различныя мѣста, но служитъ и для того, чтобы двигать туловищемъ при фиксированныхъ нижнихъ конечностяхъ и нести тяжесть выше лежащихъ частей тѣла. Крестцовая кость при посредствѣ articulatio sacroiliaca передаетъ тяжесть туловища на безыменную кость; послѣдняя въ свою очередь передаетъ ее при посредствѣ тазобедреннаго сустава на нижнюю конечность. При болѣе точномъ разсмотрѣніи этихъ отношеній возникаетъ вопросъ, постоянно ли выпрямленное туловище, находясь въ состояніи неустойчиваго равновѣсія, балансируетъ на тазобедренной оси и, вмѣстѣ съ тѣмъ, работаютъ при этомъ мышцы непрерывно, или же эта задача выполняется какъ нибудь иначе. Произведенныя въ этомъ направленіи изысканія привели къ выводамъ, что при нормальномъ положеніи тѣла, линія направленія тяжести идетъ не впереди, и не черезъ самую тазобедренную ось, а позади послѣдней; въ тоже время болѣе сильному отклоненію (ретрофлексіи) таза въ тазобедренномъ суставѣ препятствуетъ напряженіе lig. iliofemorale.

Въ этихъ отношеніяхъ помогаетъ разобраться рис. 408. Центръ тяжести всего тѣла при нормальномъ положеніи его лежитъ въ canalis sacralis, выше второго крестцоваго позвонка. Можно думать, такимъ образомъ, что въ этомъ пунктѣ сосредоточена тяжесть вертикально стоящаго тѣла; отъ этого пункта линія тяжести идетъ внизъ (рис. 408 SS). Тяжесть, дѣйствующая на крестцовую кость, по направленію къ обоимъ тазобедреннымъ суставамъ, разлагается на двѣ части; у каждаго сустава дѣйствуетъ также одна lig. iliofemorale. Можно однако для ясности представленія объединить, какъ это изображено на рисункѣ, силы, дѣйствующія съ лѣвой и правой сторонъ, въ среднія силы, лежащія въ серединной плоскости; такимъ образомъ механическія отношенія аппарата приводятся къ простѣйшей схемѣ. Тогда составится укрѣпленный угловой рычагъ, въ которомъ обѣ силы (тяжесть и напряженіе связки) находятся въ равновѣсіи. Равнодѣйствующая обѣихъ силъ идетъ въ видѣ осевого давленія черезъ тазобедренную ось.

Отсюда явствуетъ большое механическое значеніе мощныхъ lig. iliofemoralia.

Далѣе легко понять, какъ все это связано съ измѣненіемъ уже ранѣе разсмотрѣннаго наклоненія таза. Все, что дѣйствуетъ на ligg. iliofemoralia, ослабляя или напрягая ихъ, сгибаетъ тазъ назадъ и впередъ (retroflexio и anteflexio), и, вмѣстѣ съ тѣмъ, измѣняетъ наклоненіе таза: поэтому послѣднее не представляетъ собою постоянной величины. Если вращеніе и отведеніе бедра происходитъ одновременно, то наклоненіе бываетъ наиболѣе крутымъ, такъ какъ связка при этомъ натягивается. При небольшомъ расхожденіи осей костей, безъ одновременнаго вращенія бедренныхъ костей, связка разслабляется и тазъ сгибается назадъ; въ такомъ случаѣ наклоненіе таза уменьшается.

Болѣе постояннымъ представляется уголъ наклоненія нормальной конъюгаты (рис. 357) т. е. прямой, проведенной отъ мѣста перегиба крестца къ верхнему краю симфиза.

Схема позвоночника человека

Онъ почти постоянно равняется 30°. Измѣненія величины угла между этой линіей и конъюгатой входа таза такъ же велики, какъ и измѣненія между конъюгатой входа таза и горизонтальной линіей.

Относительно значенія lig. teres femoris имѣются многочисленныя изслѣдованія. Онѣ показываютъ, что въ періодѣ роста она несетъ кровеносные сосуды къ головкѣ бедра, позднѣе главнымъ образомъ дѣйствуетъ какъ тормозящая связка и является приспособленіемъ для распредѣленія суставной смазки.
 

Категорія: Ученіе о связкахъ, Sуndesmоlоgіа |
Переглядів: 276 | Теги: articulatio coxae, Тазобедренное сочлененіе | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close