Анатомія людини

Відомо, що перебіг ряду патологічних процесів тісно зв’язаний з судинною реакцією і залежить від кількості та розмірів кровоносних судин, типу іх галужень, наявності анастомозів і колатералей в тому чи іншому органа. Порушення кровообігу в щелепах досить часто приводить до зміни функції органів порожнини рота і виникнення патологічних процесів. Тому кровопостачання ясен становить певний інтерес.

Васкуляризація ясен і ясенних сосочків здійснюються через артеіріальну дугу верхньої і нижньою щелепів. Від неі берутъ свій початок зубні (аа. dentales) і міжзубні (аа. interdentales) артерії. Останні, в порівнянні з зубними, білыпі, на своєму шляху віддають цілий ряд гілочок, що забезпечують трофіку кістки і надкісіниці кореня зубів. Досягнувши альвеолярного краю, міжзубна артерія виходить через проміжки кістковоі речовини і йде під назвою аа. gingivales. Вони, в свою чергу, розгалужуючись, васкуляризують ясна і ясенні сосочки.

Кровопостачання різних відділів ясен звичайно нерівномірне. Краще васкуляризовані ділянки, які мають велике фізіологічне навантаження. В яснах переважають дрібні артеріі, прекапіляри і капіляри, які у вигляді нетлистих розгалужень, густих сіткоподібних сплетенъ і клубкоподібних утворень пронизують всю тканину. В сполучнотканинній основі ясен утворюються поверхнева вузькопетлиста сітка, капіляри якої проникають у тіло сосочка. Тут же здійснюються перехід артеріальної системи у венозну. Для капілярів ясен характерна своєрідна будова. Дані про розміри і кількість петель капілярів у яснах дуже розбіжні. Діаметр капілярів, розміщених у слизовій оболонці порожнини рота, коливаються від 6 до 11 мікронів. За своїм ходом вони звивисті, закруглені і різко подовжені. Біля краю ясен капіляри розмащуються майже рядами. Завдяки дуже витягнутим сосочкам сполучнотканинної основи, в яких вони розміщуються, капіляри близько підходять до ясенного краю, нерідко відділяючись від інього тільки декількома лусочками покривного епітелію. Формою вони нагадують петлю, яка складаються з венозного та артеріального коліна, причому артеріальне звичайно більше від венозного. Довжина такої петлі іноді досягає 1,5 мм. Гістологічна капіляри являють собою ендотеліальну трубку, збудовану з дуже тонких клітин політональної або довгастої форми. Крім шару ендотеліальних клітин, у капілярах зустрічаються також екстраваскулярні або адвентиціальні клітини.

Е. 3. Юсфіна, досліджуючи тканини пародонту в ссавців, відмічає, що у собак в кісткових порожнинах і гаверсових каналах щелепів, особливо в тих ділянках, які зазнають постійного «жувального тиску і травми», спостерігаються своєрідні клубкоподібні судинні сплетення. Ці сплетення, за даними автора, є своєрідним пристосуванням кровоносних судин до місцевих умов кровообігу. При тисненні під час жування такі петлі трохи розпростуються і нормальні умови кровообігу не порушуються.

Вени в щелепних кістках людини мають таку саму будову як і в інших утвореннях з нееластичними стінками. Нееластична стінка обмежує зміни діаметра судини, що проходить у кістковому каналі. Оточуючи артерії у вигляді сплетення, вени створюють для артерій такі умови, що вони стають відносно змін просвіту незалежними від кісткової гільзи.

В яснах розрізняють дві сітки лімфатичних судин. У підсосочковому шарі розміщується поверхнева дрібнопетлиста сітка. Вона більш ніжна і складається з тонких, місцями з лакунарними розширеннями судин. Глибока сітка розміщується в просвітах щільної сполучної тканини, вона крупнопетлиста, а її відвідні шляхи мають клапани. Від неї в бік сполучнотканинних сосочків за ходом капілярів відгалужуються лімфатичні судини, які анастомозують одна одну. Встановлено зв’язок анастомоз і в між лімфатичними судинами ясен і періодонту. А. Б. Ізачик вказує на наявність лімфатичних судин, які у вигляді місточків переходять з губної і щічної поверхень щелепів на язикову і піднебінну по міжзубних проміжках.

Лімфатичні судини, поступово укрупнюючись, збираються в декілька стовбурів і у вигляді відвідних шляхів направляються до підщелепних лімфатичних вузлів.

Слизова оболонка ясен, завдяки великій кількості нервових волокон та різного роду кінцевих нервових апаратів, являє собою тканину з високо розвинутою чутливістю. Іннервація здійснюється за рахунок ямочкових нервів, які, в свою чергу, являють собою кінцеві гілки трійчастого нерва. Ямочкові нерви, анастомозуючись один з одним, утворюють зубні сплетення. Ф. А. Звержховський вказує, що утворення сплетень являє собою особливість провідників, які іннервують зуби. Інтимним зв’язком дентальних нервів один з одним і з відповідними сплетеннями автор пояснює схильність до іррадіації болів у лицевій ділянці. Зубні сплетення до ясен посилають малі і великі ясенні нерви. Вони залягають у сполучній тканині ясен (мал. ).

Від них у напрямі до епітелію відходить велика кількість тонких нервових стовбурчиків. Численні м’якушеві і безм’якушеві гілочки, що відходять від основного стовбурчика ясенної гілки, дуже розгалужуючись і переплітаючись, утворюють глибоке і поверхневе сплетення. В глибокому шарі ясен вони складаються з широких петель, а до периферії численні петлі стають вужчими, утворюючи особливо густі сплетення в центрі кожного сполучнотканинного сосочка. Від поверхневого сплетення нервові стовбурчики передають імпульси як сполучнотканинним сосочкам, так і епітелію. Частина нервових волокон, втрачаючи м’якушеву оболонку, проникає в епітелій, розміщуючись між епітеліальними клітинами у вигляді тонких варикозних ниток, майже досягаючи периферії і набуваючи в поверхневих шарах пунктироподібного і зигзагоподібного вигляду. Такі нитки нерідко закінчуються біля однієї з епітеліальних клітин кружечкоподібним розширенням. Інші з них, проникаючи в епітелій на порівняно невелику глибину, повертаються в підепітеліальне сплетення.

Крім нервових волокон, ясна містять в собі велику кількість нервових закінчень. Нервові закінчення розміщуються в субепітеліальному і в епітеліальному шарах ясен. Усі нервові закінчення поділяються на інкапсульовані і неінкапсульовані нервові кінцеві апарати. В яснах людини значно більше інкапсульованих клубочків, ніж у яснах усіх видів тварин-ссавців. Нервові кінцеві прибори щодо будови і форми досить різноманітні.

Ряд авторів відзначає відмінність в іннервації піднебінної і вестибулярної поверхень ясен: так, інкапсульовані тільця розміщуються звичайно на вестибулярній поверхні і майже не зустрічаються з піднебінної сторони.