Внутреннее ухо, auris interna - Кожистый лабиринтъ, labyrinthus membranaceus.

Кожистый лабиринтъ состоитъ изъ обширной средней части (фиг.230) и нѣсколькихъ отходящихъ отъ нея каналовъ своеобразной формы. Средняя часть состоитъ изъ двухъ мѣшечковъ: продолговатаго utriculus, и круглаго, но также немного сплющеннаго, sacculus. Отъ средней части отходятъ слѣдующіе каналы:    три ductus semicirculares, ductus endolymphaticus и ductus reuniens съ ductus cochlearis. Utriculus имѣетъ въ длину 5—6 милл., sacculus же — 3 милл. въ длину и 2 милл. въ ширину.
Кожистый лабиринтъ праваго уха пятимѣсячнаго человѣческаго зародыша, разсматриваемый съ правой стороны (по рисунку Ретціуса, съ незначительными измѣненіями.) 10: 1.

Utriculus въ одномъ пунктѣ своей стѣнки тѣсно прилегаетъ къ saccuus, но, впрочемъ, ихъ стѣнки все таки не сливаются въ простую перегородку, а остаются самостоятельными. Оба мѣшечка открыто сообщаются съ продолговатымъ каналомъ, ductus endolymphaticus, просвѣтъ котораго не больше 0,17 милл. Ножка этого канала, открывающаяся въ sacculus, больше, чѣмъ другая ножка, соединенная съ utriculus и называемая ductus utriculosaccularis. Ductus endolymphaticus расширяется на своемъ периферическомъ концѣ въ видѣ большого, широкаго мѣшка, saccus endolymphaticus. Этотъ мѣшокъ, длиною лишь въ 1 сант., а шириною въ 5—8 милл., лежитъ внѣ наружнаго отверстія aquaeductus vestibuli (osseus), на задней поверхности pars petrosa височной кости, между обоими листками dura; онъ направляется внизъ и латерально.

Далѣе, отъ utriculus отходятъ три кожныхъ полукружныхъ канала, ductus semicirculares. Поперечный разрѣзъ каждаго канала имѣетъ овальную форму (0,5—0,58:0,3—0,4 милл.). Наибольшій діаметръ поперечнаго сѣченія стоитъ перпендикулярно къ плоскости, въ которой располагается полукружный каналъ. Каждый каналъ описываетъ дугу въ 2/3 круга; всѣ три канала располагаются приблизительно въ взаимно перпендикулярныхъ плоскостяхъ.

Въ зависимости отъ положенія, различаютъ верхній полукружный каналъ, ductus semicircularis superior, нижній каналъ, ductus semicircularis posterior, и наружный, ductus semicircularis lateralis. Опредѣленное положеніе каждаго кожистаго канала внутри костнаго обезпечено у взрослаго человѣка пучками соединительной ткани.

Въ каждомъ кожистомъ каналѣ различаютъ двѣ ножки, которыми онъ соединяется съ utriculus. Въ общемъ, нужно было бы, слѣдовательно, ожидать шесть отверстій, ведущихъ изъ utriculus въ каналы. На самомъ дѣлѣ, сосѣдніе участки ножекъ вертикальныхъ каналовъ сливаются на значительномъ разстояніи отъ ихъ отверстій въ общую ножку; вслѣдствіе этого остается всего лишь пять отверстій, ведущихъ изъ utriculus въ полукружные каналы. Согласно другому, достаточно обоснованному взгляду, crus commune является синусообразнымъ выступомъ utriculus, sinus posterior utriculi (Реціусъ); на основаніи этого взгляда, конечно, сохраняются будто бы всѣ шесть отверстій каналовъ, ведущихъ въ utriculus.

Отверстія и концевые участки полукружныхъ каналовъ не похожи одинъ на другой и имѣютъ разное значеніе. Три близкихъ къ отверстіямъ участка, называемые начальными отдѣлами каналовъ, снабжены значительнымъ расширеніемъ, внутри котораго, выдаваясь въ полость канала, лежитъ гребешокъ, покрытый невроэпителіемъ. Расширенные начальные отдѣлы называются ампуллами, ampullae membranaceae, а гребешокъ съ невроэпителіемъ — crista ampullaris. Всего имѣется, конечно, три ампуллы, ampulla membranacea sup., post., lat. и три гребешка. Къ каждому гребешку идетъ вѣтвь n. acusticus, оканчивающаяся въ гребешкѣ, фиг. 231.

Видъ внутренней части лабиринта правой стороны и кожистыхъ образованій. (Брешетъ.) 3:1.

Ампуллы и гребешки верхняго и наружнаго полукружныхъ каналовъ лежатъ близко одна возлѣ другой; ампуллы и гребешки задняго канала располагаются далеко отъ предыдущихъ, почти на противоположной сторонѣ. Всѣ ампуллы почти одинаковой формы и величины. По направленію полукружнаго канала поперечный размѣръ ампуллы составляетъ 2,25 милл., а въ направленіи, перпендикулярномъ къ продольной оси канала — 1,5 милл. Мѣсто входа нерва ампуллы помѣщается на выпуклой сторонѣ канала и замѣтно снаружи, благодаря поперечной бороздкѣ, sulcus ampullaris. Гребешокъ располагается поперекъ ампуллы, имѣетъ полулунную форму и занимаетъ 1/31/2 окружности ампуллы.

Во всей остальной области полукружнаго канала, какъ показываютъ всѣ наблюденія, совершенно нѣтъ нервныхъ окончаній (см. ниже). Свободные отъ ампуллъ концы каналовъ, въ особенности же горизонтальнаго канала, также слегка расширены въ мѣстѣ впаденія въ utriculus, но нервныхъ окончаній здѣсь нѣтъ.

Невроэпителій въ стѣнкахъ utriculus и sacculus имѣетъ ограниченную область распространенія, а именно, въ каждомъ мѣшечкѣ имѣется лишь одно мѣсто нервныхъ окончаній, называемое macula acustica.

Macula acustica utriculi имѣетъ овальную форму; ея длина равняется 3 милл., а ширина — 2,4 милл. Занимая часть дна и передней стѣнки utriculus, она переходитъ отчасти и на его латеральную стѣнку. Нервъ подходитъ къ macula сверху и спереди, фиг. 230.

Macula acustica sacculi имѣетъ овальную форму (2,5 :1,5 милл.); ея ось направляется вертикально.

Къ означеннымъ пяти мѣстамъ нервныхъ окончаній присоединяется еще шестое, заключенное въ ductus cochlearis.

Ductus cochlearis, каналъ улитки, не круглый и не сплющенный какъ другія полости лабиринта, а трехгранной формы. Оба конца его слѣпо замкнуты; одинъ конецъ, сосѣдній съ sacculus, называется слѣпымъ мѣшкомъ преддверія, caecum vestibulare, а другой конецъ — верхушечнымъ мѣшкомъ, caecum cupulare. Первый мѣшокъ располагается на передней границѣ преддверія, а второй — въ верхушкѣ костной улитки. Остальная часть канала улитки, идущая отъ одного конца къ другому, располагается не по прямой линіи, а ложится спиральными изгибами, поднимающимися другъ за другомъ соотвѣтственно устройству костной улитки. Слѣпой мѣшокъ преддверія точно также не вытянутъ по прямой линіи, а описываетъ почти полукругъ снаружи внутрь.

Близко около слѣпого мѣшка преддверія ductus cochlearis соединяется помощью короткаго протока, ductus reuniens (Henseni), съ sacculus. Мѣсто нервныхъ окончаній въ ductus cochlearis имѣетъ видъ узкой и высокой полоски и представляетъ собою такъ называемый Кортіевъ органъ, organon spirale (Сortiі). Послѣдній проходитъ по всему спиральному каналу улитки и, вслѣдствіе этого, также закручивается спирально. Ductus cochlearis, имѣя въ длину 28—30 милл., образуетъ въ общемъ 21/2—33/4 оборота. Образованіе спиральныхъ оборотовъ происходитъ, конечно, благодаря усиленному росту въ длину въ ограниченномъ пространствѣ. Уже одно то обстоятельство, что это мѣсто окончаній слухового нерва не имѣетъ вида площадки, а вытянуто по спирали, невольно заставляетъ предполагать о какой то строгой послѣдовательности имѣющихся здѣсь элементовъ.

Всѣ отдѣлы кожистаго лабиринта находятся въ открытомъ сообщеніи другъ съ другомъ. Начиная отъ верхушечнаго слѣпого мѣшка ductus cochlearis и до самаго наружнаго конца saccus endolymphaticus или любого полукружнаго канала существуетъ непрерывное сообщеніе. Жидкость, наполняющая всю эту своеобразную систему каналовъ и полостей, называется эндолимфой, въ отличіе отъ той жидкости, которая омываетъ кожистый лабиринтъ снаружи, принадлежитъ лимфатическимъ путямъ лабиринта и называется перилимфой.

Ко всѣмъ означеннымъ шести мѣстамъ нервныхъ окончаній проходитъ n. acusticus съ его вѣтвями.

Категорія: Ученіе объ органахъ чувствъ. Aesthesiologia |
Переглядів: 37 | Теги: Кожистый лабиринтъ, Внутреннее ухо, auris interna, labyrinthus membranaceus | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close