Тончайшее строеніе легкаго

Тончайшее строеніе легкаго.

Оба легкихъ представляютъ сложныя, альвеолярно-трубчатыя железы, выводными протоками которыхъ являются бронхи, концевыми же камерами — ductuli alveolares съ ихъ альвеолами.

Въ бронхахъ мы встрѣчаемъ всѣ, извѣстныя намъ для трахеи, составныя части, а именно: состоящій изъ мерцательныхъ и бокаловидныхъ клѣтокъ эпителій, сидящій на базальной перепонкѣ; богатую клѣтками и эластическими волокнами lamina propria съ noduli lymphatici bronchiales; затѣмъ, состоящій изъ гладкихъ мышечныхъ волоконъ слой кольцевыхъ мышцъ; далѣе — submucosa, содержащую железы, glandulae bronchiales, хрящевыя образованія, крупные нервные стволы и питающіе сосуды. Рис. 260.

Часть поперечного разреза бронхиальной ветви

При этомъ надо принять во вниманіе слѣдующее. По мѣрѣ уменьшенія калибра всѣ части становятся, разумѣется, меньше и извѣстное количество ихъ исчезаетъ у бронховъ въ опредѣленномъ порядкѣ. Такъ многослойный эпителій переходитъ постепенно въ однослойный мерцательный эпителій, клѣтки котораго лишь съ натяжкой могутъ быть названы цилиндрическими; на мѣсто хрящевыхъ колецъ, встрѣчаемыхъ нами въ trachea и главныхъ бронхахъ, появляются неправильной формы и неправильно расположенныя хрящевыя пластинки, постепенно уменьшающіяся, а на долковыхъ бронхахъ и совершенно отсутствующія. (Рис. 269). Железы также уменьшаются въ размѣрахъ и числѣ и также отсутствуютъ уже въ дольковыхъ бронхахъ. Зато гладкая мускулатура удерживается вплоть до тончайшихъ бронховъ, сохраняясь до bronchioli respiratorii включительно и по отношенію къ величинѣ бронховъ можетъ быть въ маленькихъ бронхахъ толще, нежели въ большихъ.

Нѣкоторыя особенности стѣнки бронховъ заслуживаютъ особаго разсмотрѣнія. Болѣе крупные бронхи всегда имѣютъ открытый просвѣтъ, средніе и меньшіе съеживаются вслѣдствіе сокращенія кольцевой мускулатуры, ихъ просвѣтъ становится звѣздчатымъ, mucosa и lamina propria собираются въ складки. (Рис. 269). Эластическія волокна laminae propria располагаются почти исключительно въ направленіи продольной оси бронховъ. Далѣе надо замѣтить, что вплоть до дольковыхъ бронховъ, бронхи сопровождаются съ одной стороны вѣтвью а. pulmonalis, съ противоположной же стороны — вѣтвью ѵ. pulmonalis. Noduli lymphatici bronchiales лежатъ главнымъ образомъ на мѣстѣ дѣленія бронховъ.

Дольковый бронх с артерией и веной из легкого человека

Принадлежащій легочной долькѣ дольковый бронхъ дѣлится внутри дольки на большое число bronchioli. Эти послѣдніе имѣютъ вначалѣ невысокій мерцательный эпителій, lamina propria, сравнительно мощный слой кольцевыхъ мышцъ и submucosa. Однако передъ самымъ переходомъ въ ductuli alveolares характеръ эпителія измѣняется; появляются лишенныя мерцательныхъ волосковъ низкія клѣтки, собирающіяся группами, а между ними чешуеобразныя, тонкія пластинки, соотвѣтствующія т. называемому дыхательному эпителію альвеолъ. Далѣе, на стѣнкѣ этихъ мельчайшихъ бронховъ появляются полусферическія ниши или выпячиванія, альвеолы, подобныя альвеоламъ ductuli alveolares. Въ виду всего этого эти маленькіе бронхи обозначаютъ какъ bronchioli respiratorii. Рис. 254.

Легкое теленка

Bronchioli respiratorii дѣлятся повторно дихотомически, переходя затѣмъ въ расширенныя полости, ductuli alveolares, снабженныя по всей своей периферіи вторичными выпячиваніями.

На свѣжихъ спавшихся легкихъ альвеолы имѣютъ круглую или продолговато-круглую форму, на надутыхъ воздухомъ, вслѣдствіе взаимно оказываемаго давленія, — округло-угловатую. Размѣры ихъ колеблются между 0,15 мм. и 0,35 мм.; они могутъ однако расширяться вдвое и втрое, не разрываясь, уменьшаясь затѣмъ до прежняго состоянія. Выдающіеся между сосѣдними альвеолами въ просвѣтъ ductuli alveolaris гребешки называются перегородками, септами альвеолъ, septa interalveolaria. Альвеолы всюду, гдѣ онѣ встрѣчаются, являются дыхательными элементами легкаго, имѣя соотвѣтствующее этому строеніе.

Каково тончайшее строеніе альвеолъ? Отъ этого главнымъ образомъ зависитъ пониманіе функцій легкихъ. Обращенная въ просвѣтъ поверхность альвеолъ покрыта такъ называемымъ дыхательнымъ эпителiемъ, т. е. большими, тонкими, безъядерными, свѣтлыми пластинками, происходящими изъ ядрасодержащаго эпителія (рис. 255, 263). Между этими безъядерными пластинками встрѣчаются въ одиночку или группами маленькія, мелкозернистыя, темныя,, снабженныя ядрами эпителіальныя клѣтки. Послѣднія расположены, именно, въ промежуткахъ густой капиллярной сѣти кровеносныхъ сосудовъ, которою окружены альвеолы. Послѣ эпителія стѣнка альвеолъ состоитъ изъ свѣтлой, почти безструкторной, въ болѣе толстыхъ мѣстахъ замѣтно волокнистой, основы, съ овальными соединительно-тканными ядрами и множествомъ эластическихъ волоконъ. Въ перегородкахъ альвеолъ эластическія волокна расположены кольцеобразно; отъ этихъ колецъ расходятся по всѣмъ направленіямъ радіальныя волоконца, подкрѣпляющія стѣнку альвеолы. Въ началѣ ductuli alveolaris эластическія волокна расположены также кольцами (рис. 254). Гладкія мышечныя волокна въ ductuli alveolares отсутствуютъ; они имѣются лишь до ихъ начала.

Дыхательный эпителий легкое кошки

Дыхательный эпителий и капилляры на стенки альвеолы

Поры альвеолъ. Даже на здоровыхъ легкихъ въ septa interalveolaria, а также ивъ стѣнкахъ альвеолъ, сталкивающихся со стѣнками альвеолъ другихъ ductuli, имѣются округлыя и овальныя отверстія, поддерживающія сообщенія между различными полостями (Hansemann, 1895; Merkel, 1902). Нормальное присутствіе такихъ сообщеній было оспариваемо (Ebner, Miller, Oppel); самъ я (Корsсh) тотчасъ по появленіи сообщенія Hansemann’a убѣдился путемъ собственныхъ изслѣдованій въ дѣйствительномъ существованіи этихъ поръ и считаю ихъ вмѣстѣ съ Fr. Е. Schulze за нормальное явленіе. Рис. 255.
 

Категорія: Ученіе о внутренностяхъ. Splanchnologia |
Переглядів: 86 | Теги: Тончайшее строеніе легкаго, строеніе легкаго | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close