Строеніе яичка

Строеніе яичка.

Яичко заключено въ прочную и довольно толстую капсулу, tunica albuginea, на наружной поверхности которой находится зачатковый эпителій яичка (рис. 348). Albuginea представляетъ фиброзную облочку бѣлаго цвѣта. Ковнутри она переходитъ въ рыхлый соединительнотканный слой, въ изобилій содержащій сосуды. Ковнутри отъ него расположены паренхима яичка, parenchyma testis. На заднемъ краѣ яичка albuginea образуетъ довольно толстое, вдающееся внутрь разращеніе, mediastinum testis (corpus Highmori), которое вверху шире, чѣмъ внизу, но занимаетъ только часть задняго края. Отъ передняго края и боковъ mediastini testis, расходятся лучеобразно многочисленные фиброзные тяжи и неполныя перегородки, septula testis, прикрѣпляющіяся своими наружными концами въ разныхъ мѣстахъ внутренней поверхности albugineae.

Разрез яичка мужчины

Отростки tunicae vasculosae окружаютъ всѣ перегородки. Такимъ образомъ сосуды прокладываютъ себѣ путь для питанія железистой ткани. Рис. 338, 339.

Поперечный разрез правого яичка с оболочками.

Вертикальный разрез яичка и его придатка

Железистое вещество, parenchyma testis, представляетъ мягкую, но прочную красновато-желтую массу, состоящую изъ тонкихъ нитей и раздѣленную на многочисленныя мелкія дольки пирамидальной формы. Основанія этихъ долекъ обращены къ albuginea, вершины — къ mediastinum testis.

Число долекъ яичка, lobuli testis, доходитъ до 250 — 300. Величина ихъ нѣсколько различна; переднія медіальныя нѣсколько больше прочихъ. Онѣ состоятъ почти исключительно изъ тонкихъ сѣмянныхъ канальцевъ, ubuli seminiferi, внутри которыхъ вырабатывается мужское сѣмя.

На протяженіи сѣмянныхъ канальцевъ различаютъ два отдѣла — длинный извитой, tubuli seminiferi contorti, и короткій прямой; второй отдѣлъ, состоящій изъ tubuli seminiferi recti, образуетъ соединеніе съ mediastinum testis (рис. 339,6). Въ послѣднемъ же находится сѣть ходовъ, rete testis (Hallerі), сѣть яичка, принимающая съ передней своей периферіи концы прямыхъ канальцевъ, тогда какъ на задней периферіи начинаются выводящіе пути придатка. Однако уже и самые канальцы сѣти яичка и tubuli recti принадлежатъ къ выводящимъ путямъ ; это выводящіе пути яичка, не имѣющіе отношенія къ самому процессу выработки сѣмени. Послѣдняя задача всецѣло выпадаетъ на долю, tubuli seminiferi contorti.

Извитые сѣмянные канальцы представляютъ круглыя трубочки, діаметромъ приблизительно въ 140 µ, которыя подъ tunica vasculosa вступаютъ между собой въ многочисленныя соединенія, но, можно видѣть, что нѣкоторыя начинаются также и слѣпыми концами. Отъ этой корковой сѣти отходятъ многочисленные канальцы, которые, образуя множество извилинъ, тянутся къ rete testis. На этомъ пути число канальцевъ уменьшается все болѣе и болѣе, причемъ они соединяются между собой подъ острыми углами. Въ небольшомъ разстояніи отъ rete testis извитые канальцы выпрямляются и, значительно сузившись, переходятъ въ tubuli recti, имѣющіе въ діаметрѣ только 20 — 25 µ. Послѣдніе, пройдя короткое разстояніе, проникаютъ въ mediastinum и, соединяясь между собой въ видѣ сѣти, образуютъ вышеупомянутое rete testis. Канальцы послѣдней имѣютъ различный діаметръ отъ 24 до 180 µ.

Тончайшее строеніе сѣмянныхъ канальцевъ вь трехъ различныхъ отдѣлахъ различно и, кромѣ того, обнаруживаетъ возрастныя и функціональныя различія.

Стѣнка извитыхъ канальцевъ состоитъ:

1) изъ лежащихъ нѣсколькими слоями плоскихъ эндотеліальныхъ клѣтокъ (соединительнотканныя клѣтки);

2) изъ тонкой основной перепонки;

3) изъ многослойнаго сѣмянного эпителія, epithelium seminale.

Послѣдній находится либо въ стадіи покоя, либо въ стадіи дѣятельности. Встрѣчаются также одновременно въ одномъ яичкѣ оба состоянія, а также различные фазисы дѣятельнаго состоянія одновременно.
 

Въ стадіи покоя сѣмянной эпителій состоитъ изъ нѣсколькихъ слоевъ закругленныхъ клѣтокъ (рис. 348). Наоборотъ въ стадіи дѣятельности, т. е. во время сперміогенеза, сѣмянной эпителій подвергается въ высшей степени замѣчательной дифференцировкѣ (Рис. 340 — 342). Часть энителіальныхъ клѣтокъ превращается въ поддерживающія и питающія сперміи во время ихъ развитія Sertoli’eвы, или базальныя клѣтки; другая же, большая часть превращается въ сѣмянныя клѣтки. Послѣднія при оживленныхъ и правильныхъ явленіяхъ митотическаго размноженія обнаруживаютъ ясное расположеніе въ видѣ столбиковъ (радіально къ оси канальца). Ближайшія къ стѣнкѣ клѣтки называются основными клѣтками, сперміогоніями, слѣдующій за ними вышележащій слой и первая генерація основныхъ клѣтокъ называются материнскими сѣмянными клѣтками, сперміоцитами (Рис. 341), которыя даютъ начало дочернимъ сѣмяннымъ клѣткамъ, преспермидамъ и спермидамъ (Рис. 342). Послѣднія охватываются периферической протоплазмой поддерживающихъ клѣтокъ, снабжающихъ ихъ питательнымъ матеріаломъ (Рetег) и постепенно развиваются въ этомъ особомъ ложѣ въ зрѣлые сперміи.

Схема спермиогенеза

Спермиоцит

Спермида, схема

К. Peter. Die Bedeutung der Nahrzelle im Hoden. Arch. f. mikr. Anat., 53 Bd. 1898).

Категорія: Ученіе о внутренностяхъ. Splanchnologia |
Переглядів: 165 | Теги: мужское яичко, Строеніе яичка | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close