Двѣ главныя носовыя полости

Двѣ главныя носовыя полости.

Одна — лѣвая, другая — правая. Онѣ отдѣляются другъ отъ друга носовой перегородкой, septum nasi; послѣдняя вмѣстѣ съ тѣмъ представляетъ и медіальную стѣнку обѣихъ полостей. Въ ней различаютъ костный septum osseum, хрящевой — septum cartilagineum и кожистый отдѣлъ — septum membranaceum. Верхняя стѣнка представлена слизистой оболочкой, лежащей на нижней поверхности laminae cribrosae и ossis sphenoidalis, нижняя стѣнка ограничена слизистой оболочкой верхней поверхности твердаго и мягкаго нёба; передняя стѣнка соотвѣтствуетъ крышѣ наружнаго носа, на нижней поверхности котораго находятся ноздри, nares. Задняя стѣнка образована сверху передней стѣнкой тѣла клиновидной кости, снизу она открыта и на ея мѣстѣ находятся choanae. Раковины и придаточныя полости придаютъ латеральной стѣнкѣ своеобразную форму.

Въ каждой главной полости передній нижній отдѣлъ, находящійся въ области подвижныхъ крыльевъ носа, называется преддверіемъ, vestibulum nasi. Въ подвижномъ vestibulum наружная кожа переходитъ въ слизистую оболочку. Расположенный почти вертикально по латеральной стѣнкѣ валикъ, limen nasi, порогъ преддверія, отдѣляетъ преддверія отъ внутренняго отдѣла носовой полости. Нижняя часть преддверія, окружающая носовое отверстіе, покрыта, въ особенности на латеральной, но также и на медіальной стѣнкѣ, короткими, жесткими волосками, vibrissae, образующими вмѣстѣ предохранительную рѣшетку и препятствующими проникновенію постороннихъ тѣлъ. Рис. 213.

Боковая стенка левой носовой полости

Носовая полость безъ преддверія называется носовою полостью въ тѣсномъ смыслѣ. Въ ней наблюдаются слѣдующія особенности: часть носовой полости, занятая двумя верхними, покрытыми слизистой оболочкой раковинами и верхней частью перегородки, соотвѣтствуетъ зародышевой обонятельной ямкѣ лица. Напротивъ, нижняя раковина, нижній и средній носовые ходы ограничиваютъ ductus аёгifeгus.

На латеральной стѣнкѣ прежде всего бросаются въ глаза три лежащихъ одна надъ другой раковины: concha nasalis inferior (рис. 213,15), concha nasalis media (рис. 213,14) и concha nasalis superior (рис. 213,12). Къ нимъ присоединяется также постоянно имѣющаяся у новорожденныхъ, у взрослыхъ - же рѣже встрѣчающаяся, concha nasalis suprema (Santorini).

Между верхней и средней раковинами лежитъ meatus nasi superior; между средней и нижней раковинами, а также боковой носовой стѣнкой — meatus nasi medius. Подъ нижней раковиной и вбокъ отъ нея — meatus nasi inferior. Заключенное между раковинами и носовой перегородкой пространство есть meatus nasi communis. Всѣ четыре meatus открываются сзади въ meatus nasopharyngeus.

Между передней стѣнкой тѣла клиновидной кости и верхней раковиной лежитъ recessus sphenoethmoidalis, глубина котораго можетъ быть весьма различна; въ него открывается сзади sinus sphenoidalis, посредствомъ большею частью маленькаго отверстія въ слизистой оболочкѣ, apertura sinus sphenoidalis. Въ верхній носовой ходъ открываются обыкновенно однимъ или двумя, лежащими въ верхней стѣнкѣ его отверстіями, заднія ячейки рѣшетчатой кости.

Гипсовый слепок правой носовой полости

Спереди и сверху отъ средней раковины тянется внизъ и впередъ,параллельно спинкѣ носа, постепенно сглаживающійся валикъ, agger nasi (Н. Meyer). Между нимъ и верхней стѣнкой носа лежитъ поднимающійся вверхъ къ рѣшетчатой кости желобокъ, sulcus olfactorius. Agger nasi представляетъ важное рудиментарное образованіе, соотвѣтствующее т. наз. передней раковинѣ, или nаsоtuгbinаlе большинства млекопитающихъ (Schwalbe). Рис. 213,9.

Если удалить среднюю раковину, то обнаруживается напоминающая по формѣ гнѣздо ласточки, открытая вверху, bulla ethmoidalis (рис. 215), величина которой можетъ быть различна, а параллельно ея стѣнкѣ свободный, одѣтый слизистой оболочкой край processus uncinati. Между bulla ethmoidalis и processus uncinatus лежитъ hiatus semilunaris, представляющій верхнее отверстіе короткаго, воронкообразнаго канала, infundibulum ethmoidale, нижнимъ отверстіемъ котораго является hiatus maxillaris, отверстіе Нighmоге’овой полости. Въ половинѣ случаевъ sinus frontalis открывается сверху и спереди въ infundibulum или въ hiatus semilunaris. Въ другой половинѣ случаевъ онъ открывается самостоятельно подъ передней частью линіи прикрѣпленія средней раковины.

Боковая стенка носовой полости

Кромѣ того въ средній носовой ходъ открываются еще переднія ячейки рѣшетчатой кости, а въ заднемъ его отдѣлѣ, въ нѣкоторыхъ случаяхъ имѣется еще foramen maxillare accessorium (неупоминается въ нов. анат. поменкл.), также ведущее въ sinus maxillaris.

У дѣтей и лицъ юношескаго возраста fora.nen maxillare accessorium отсутствуетъ. Оно образуется лишь позднѣе, можетъ быть вслѣдствіе бывающихъ у каждаго многочисленныхъ катарровъ, на наиболѣе тонкихъ мѣстахъ латеральной носовой стѣнки, а именно тамъ, гдѣ слизистая оболочка носа и верхней челюсти прилегаютъ непосредственно другъ къ другу безъ промежуточнаго поддерживающаго костного слоя.

Въ передней части нижняго носового хода находится покрытое медіально нижней раковиной отверстіе, ductus nasolacrimalis (см. Органъ зрѣнія).

Латеральная стѣнка носовой полости отдѣляется отъ глотки складкой, утолщающейся кверху, plica nasopharyngea. Рис. 215.

Ostium pharyngeum tubae лежитъ на линіи, составляющей заднее продолженіе нижней раковины. Между этимъ ostium и задними концами обѣихъ нижнихъ раковинъ находится переходящее въ нижній носовой ходъ, вытянутое пространство, meatus nasopharyngeus, имѣющее въ длину всего 5 — 7 мм., въ вышину же — 25 мм. Рис. 215.

Если мы обратимся теперь отъ латеральной стѣнки къ нижней и медіальной, то прежде всего вниманіе наше будетъ обращено на recessus nasopalatinus (не упоминается въ нов. анат. номенкл.), находящійся на днѣ носовой полости на 2 см. кзади отъ наружнаго носового отверстія, плотно прилегающій къ septum и ограниченный постепенно поднимающимся назадъ и вверхъ валикомъ, torus nasopalatinus. Recessus nasopalatinus обозначаетъ верхній конецъ ductus incisivus seu nasapalatinus, который у взрослыхъ обыкновенно представленъ слѣпымъ мѣшкомъ, не достигающимъ ротовой полости. Рис. 216.

Носовая перегородка

Продольный валикъ, torus nasopalatinus (не упомян. въ нов. анат. номенкл.) заключаетъ въ себѣ небольшой Якобсоновъ хрящъ, cartilago vomeronasalis (Jacobsonі) и всецѣло принадлежитъ перегородкѣ. Непосредственно надъ его переднимъ концомъ лежитъ отверстіе замѣчательнаго маленькаго рукава (Ruysch’eBa хода), направляющагося, тѣсно прилегая къ хрящу, кзади и кверху и, пройдя 2 — 9 мм., оканчивающагося слѣпо или раздѣляющагося на двѣ слѣпыхъ вѣтви. Рукавъ этотъ былъ извѣстенъ еще Sommering’y; онъ представляетъ рудиментъ высоко развитого у нѣкоторыхъ млекопитающихъ Якобсонова органа, organon vomeronasale (Jakobsoni). 

Якобсоновъ органъ особенно подробно изслѣдованъ у жвачныхъ и грызуновъ. Первые слѣды его наблюдаются у хвостатыхъ амфибій и представляютъ маленькое, направленное вентро-медіально выпячиваніе носовой полости. Оно всегда въ изобиліи снабжено волокнами обонятельнаго нерва, берущими начало вѣроятно отъ самого органа. У овцы органъ состоитъ изъ поддерживаемаго особымъ хрящемъ рукава, открывающагося, однако, не на перегородкѣ, а внѣ ея и впадающаго въ открытый у овцы ductus nasopalatinus, ductus Stensonianus сравнительныхъ анатомовъ. Особая вѣтвь n. olfactorii подходитъ къ внутренней стѣнкѣ органа, покрытой обонятельнымъ эпителіемъ. У морской свинки и кролика протокъ открывается, какъ и у человѣка, въ носовую полость. У человѣческаго зародыша также развивается особая вѣтвь olfactorii, идущая по перегородкѣ къ выстланному обонятельнымъ эпителіемъ органу, но впослѣдствіи исчезающая (Кolliker; см. также Wiedersheim, Bau des Menschen, 1902, стр. 155 —158.—Mihalkоvics , V. v., Nasenhohle und Jacobsonsches Organ. Anat. Hefte, 1898).

Категорія: Ученіе о внутренностяхъ. Splanchnologia |
Переглядів: 153 | Теги: носовыя полости, главныя носовыя полости | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close