Формы діартрозовъ

Покрытые хрящемъ суставные концы могутъ скользить одинъ по другому только при наличности поверхностей опредѣленной формы. Эти концевыя поверхности конгруэнтны или инконгруэнтны, т. е. соотвѣтствуютъ или не соотвѣтствуетъ по своей формѣ одна другой. Въ послѣднемъ случаѣ въ суставн} юполость обыкновенно вдвигается синовіальная складка, nandiscus, Hanmeniscus, благодаря чему несоотвѣтствіе устраняется или уменьшается. Очень часто противолежащія суставныя поверхности бываютъ неодинаковой величины.

Суставныя поверхности представляютъ собою плоскости или части поверхности тѣлъ вращенія или болѣе сложныя поверхности. Плоскія суставныя поверхности могутъ быть отнесены къ группѣ поверхностей тѣлъ вращенія, при чемъ для ихъ образованія принимаютъ безконечно большой радіусъ.

Поверхности тѣлъ вращенія представляются образованными путемъ вращенія прямой или какой угодно линіи кривизны вокругъ оси, расположенной въ той же плоскости.

Если линія вращенія прямая и параллельна оси, образуется цилиндръ; если же она прямая и не параллельна оси, образуется конусъ; если она полукругъ, а осью является діаметръ, получается шаръ; если она представляетъ собою дугу круга и ось располагается на выпуклой сторонѣ, то получается поверхность сѣдловидной формы; если ось располагается на вогнутой сторонѣ, образуется циклоидъ; если, наконецъ, она представляется эллипсомъ и ось вращенія является одной изъ ея осей, то получается эллипсоидъ, и т. д.

У зародыша суставныя поверхности образуются такимъ образомъ, что въ мягкой промежуточной ткани хрящевыхъ или уже окостенѣвающихъ скелетныхъ костей, прилегающихъ одна къ другой, появляется поперечная щель, представляющая начало будущей суставной полости. Еще до появленія щели хрящевые концы имѣютъ форму, принадлежащую имъ впослѣдствіи, т. е. выпуклую, вогнутую, плоскою, смотря по тому, чего потребуетъ будущій характеръ сустава. Интересно при этомъ наблюденіе, что суставныя впадины образуются на тѣхъ суставныхъ концахъ, которые располагаются по сосѣдству съ мѣстами прикрѣпленія мышцъ, головки же — на удаленныхъ отъ нихъ (Fіск).

Сформировавшіеся суставы можно по Hermann Меуег’у дѣлить на группы, на основаніи различныхъ принциповъ:

1.  по формѣ:

Здѣсь нужно различать: суставъ плоскій, шаровидный, яйцевидный, сѣдловидный, блоковидный, винтообразный, конусовидный и смѣшанный.

2.  по осямъ:

Различаютъ одно-, двух-, трех-, и многоосные суставы.

3.  по характеру движенія:

Движенія въ суставѣ могутъ быть различныя: периферическія,радіальныя и ротаторныя.

4. по числу входящихъ въ суставъ сочленовныхъ частей:

Въ этомъ отношеніи различаютъ простые и сложные суставы.

5. по протяженію тѣлъ вращенія:

Въ этомъ отношеніи должно различать нераздѣльные и раздѣльные (комбинированные) суставы.

6. по распредѣленію дѣятельности:

Слѣдуетъ различать нераздѣльные суставы отъ раздѣльныхъ.

Изъ числа этихъ группъ должны быть приняты во вниманіе для описательной анатоміи слѣдующія двѣ:

А. Раздѣленіе по числу входящихъ въ суставъ сочленовныхъ частей на:

а) articulatio simplex, если сочленяются только двѣ части (articulatio humeri, coxae и т. д.).

б) articulatio composita, если сочленяется нѣсколько частей (articulatio cubiti, art. radiocarpea, iritercarpea и др.).

Независимо отъ этого раздѣленія различаютъ суставы по формѣ. Соотвѣтственно этому суставы дѣлятся, въ зависимости отъ большей или меньшей подвижности, на двѣ главныхъ группы, артродіи и амфіартрозы, изъ которыхъ первая въ свою очередь распадается на нѣсколько подгруппъ.

Б. Раздѣленіе по формѣ сочленовныхъ частей:

а) arthrodiaе, свободно-подвижные суставы. Ихъ раздѣляютъ на:

1. Шаровидный суставъ, articulatio sphaeroidea, съ суставными поверхностями, представляющими собою отрѣзки шара (напр. плечевой суставъ). Позитивная поверхность, суставная головка, совершаетъ движеніе по негативной, сочленовной впадинѣ. Въ шаровидномъ суставѣ возможность движеній чрезвычайно велика.

2. Орѣховидный суставъ, enarthrosis, является шаровиднымъ суставомъ, сочленовная поверхность котораго больше полушарія (тазобедренный суставъ).

3. Блоковидный суставъ, ginglymus. Одинъ сочленовный конецъ представляетъ собою цилиндрическій блокъ, trochlea, на которомъ имѣется желобообразное углубленіе, направляющая борозда; другой сочленовный конецъ соотвѣтственно вогнутъ и имѣетъ направляющій гребень, соотвѣтствующій направляющей бороздѣ; оба они опредѣляютъ ходъ движенія по направляющей линіи. Движеніе возможно только вокругъ одной оси, соотвѣтствующей оси блока (art. interphalangeae и др.).

4. Винтообразный суставъ, articulatio cochlearis, представляетъ собою блоковидный суставъ, въ которомъ направляющая линія не перпендикулярна къ оси движенія, а стоитъ къ ней подъ угломъ, такъ что при продолженіи ея получается спиральная линія (винтъ — напр. articulatio humero-ulnaris).

5. Эллипсоидный суставъ, articulatio ellipsoidea. Суставныя поверхности въ общемъ эллипсоидны. Возможность движеній въ такомъ суставѣ очень велика (напр. art. radiocarpea).

6. Вращательный суставъ, articulatio trochoidea. Суставная головка имѣетъ форму отрѣзка колеса, периферія котораго движется въ соотвѣтственно вогнутой суставной впадинѣ (напр. art. radioulnaris proximalis и distalis).

7. Сѣдловидный суставъ, articulatio sellaris. Одна суставная поверхность сѣдловидно вогнута въ одномъ направленіи и выпукла въ другомъ, перпендикулярномъ къ первому. Другая суставная поверхность также сѣдловидна, но такимъ образомъ, что вогнутости одной поверхности соотвѣтствуютъ выпуклости другой и наоборотъ.

б) полуподвижный суставъ, amphiarthrosis, имѣетъ небольшую подвижность вслѣдствіе того, что обѣ болѣе или менѣе соотвѣтствующія одна другой сочленовныя поверхности ограничены въ своемъ движеніи натянутой плотной сумкой и крѣпкими связками.

Fick, R., Anatomie der Gelenke. Jena 1904. — Fischer, О., Der menschliche Korpervom Standpunkt der Kinematik aus betrachtet. Arch. Anat. u. Physiol. 1893. — Fick, R., Ueber die Form der GelenkfHchen. Arch. Anat. u. Physiol. 1890. — Gerken, N. A., Ueber die Unabhangigkeit des Zusammenhaltens der Gelenke von dem atmospharischen Druck. Anat. Hefte, XXI, 1896. — Lesshaft, P., Die die Gelenkflachen zusammenhaltenden Krafte. Anat. Anz. Bd. XII, 1896. — Meyer, H., Die Bestimmungsmethoden der Gelenkkurven. Arch. Anat. u. Physiol. 1890. — Strasser, H., u. Gassmann, A., Zur Bestimmung der Stellungen, Bewegungen u. Kraftwirkungen am Kugelgelenke. Anat. Hefte, 1893.— Strasser, Lehrbuch der Muskel- und Gelenkmechanik. Bd. I. Berlin, 1908.

Категорія: Ученіе о связкахъ, Sуndesmоlоgіа |
Переглядів: 181 | Теги: Формы діартрозовъ | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close