Извилины, gyri

а. Извилины лобной доли.

Наружная поверхность, фиг. 91, 92.

1.Gyrus centralis anterior, передняя центральная извилина, помѣщается между sulcus centralis и praecentralis и тянется отъ fissura cerebri lat. до медіальной поверхности полушарія.

2. Gyrus frontalis superior, верхняя лобная извилина. Она лежитъ между sulcus frontalis superior и sulcus cinguli. Заднюю границу ея образуетъ sulcus praecentralis. Въ ней различаютъ дорзальную и медіальную поверхности; по направленію впередъ означенная извилина суживается.

3. Gyrus frontalis inferior, нижняя лобная извилина, помѣщается между sulcus frontalis inferior и fissura cerebri lat. Заднюю границу ея составляетъ sulcus praecentralis. Rami antt. Сильвіевой борозды дѣлятъ извилину на три участка, которые, начиная спереди назадъ, называются pars orbitalis, pars triangularis и pars opercularis.

Головной мозг. Encephalon.

Борозды и извилины полушарий большого мозга

Извилины орбитальной поверхности лобной доли.

4. Gyri orbitales, глазничныя извилины, имѣютъ неправильный ходъ и ограничены посредствомъ sulci orbitales и sulcus olfactorius.

5. Gyrus rectus, прямая извилина, помѣщается между sulcus olfactorius и fissura longitudinalis cerebri.

На медіальной поверхности, кромѣ gyrus rectus и gyrus frontalis sup. (фиг. 95), имѣются еще другія борозды.

Медиальный разрез головного мозга

6. Gyrus subcallosus (pedunculus corporis callosi), подмозолистая извилина, идетъ параллельно rostrum corporis callosi, ограничена посредствомъ sulcus parolfactorius post., начинается же на substantia perforata ant. и переходитъ въ stria longitudinalis medialis corporis callosi.

7.  Area parolfactoria, околообонятельный кружекъ, помѣщается между sulcus parolfactorius ant. и ppst.

8. Gyrus cinguli, поясная извилина, представляетъ собою часть сводчатой извилины, gyrus fornicatus. Она находится между sulcus corporis callosi и sulcus cinguli.

9. Lobulus paracentralis, околоцентральная долька, принадлежитъ большею частью лобной долѣ и соединяетъ gyrus centralis ant. и post.; внизу и вверху она ограничена при помощи sulcus cinguli, впереди — вѣтвью послѣдней борозды; эта вѣтвь раньше имѣла особое названіе, sulcus paracentralis.

Septum pellucidum. Фиг. 95, 100, 104, 125.

Боковой желудочек ventriculi laterales, fornix, septum pellucidum

Боковой желудочек, ventriculus lateralis

Головной мозг. Фронтальный разрез

Septum pellucidum, прозрачная перегородка, помѣщается въ медіанной плоскости. Она натянута между переднимъ концомъ truncus corporis callosi, rostrum corporis callosi, lamina rostralis, commissura ant. и columnae fornicis. Эта борозда раздѣляетъ передніе рога обоихъ боковыхъ желудочковъ и состоитъ изъ двухъ тонкихъ листковъ, laminae septi pellucidi, которые заключаютъ между собою пространство, cavum septi pellucidi, варьирующее въ своихъ размѣрахъ. Обращенныя другъ къ другу поверхности этого пространства, покрыты эндотеліемъ.

Пластинки прозрачной перегородки представляютъ собою части медіальныхъ плоскостей полушарій большого мозга. Вслѣдствіе разрастанія мозолистаго тѣла пластинки отдѣляются отъ остального мозга.

Ь. Извилины теменной доли.

Извилины наружной поверхности, фиг. 91, 92.

1. Gyrus centralis posterior, задняя центральная извилина, идетъ параллельно передней и отдѣляется отъ послѣдней посредствомъ sulcus centralis.

2. Lobulus parietalis inferior, верхняя теменная долька. Sulcus interparietalis отдѣляетъ ее отъ нижней теменной дольки. Переднею границею этой дольки служитъ конецъ pars marginalis sulci cinguli, заднею — fissura parieto-occipitalis.

3. Lobulus parietalis inferior, нижняя теменная долька. Она лежитъ Подъ sulcus interparietalis и состоитъ изъ двухъ извилинъ: gyrus supramarginalis, надкраевой извилины, идущей вокругъ верхняго конца ramus post, fissurae cerebri later., и gyrus angularis, угловой извилины, идущей вокругъ верхняго конца sulcus temporalis sup.

Извилины медіальной (фиг. 95) поверхности.

4. Praecuneus, предклиніе, ограничивается впереди посредствомъ pars marginalis sulci cinguli, сзади — fissura parieto-occipitalis, внизу — sulcus subparietalis.

5. Gyrus cinguli помѣщается въ области теменной доли между sulcus corporis callosi и sulcus subparietalis.

Въ передней центральной извилинѣ и прилегающихъ частяхъ лобныхъ извилинъ у человѣка и обезьянъ помѣщаются міомоторные (двигательные — для мышцъ) центры. Центръ нижней конечности указывается въ верхней части, центръ верхней конечности — въ средней части gyrus centralis anterior. Непосредственно подъ этимъ центромъ помѣщаются центры для большого и другихъ пальцевъ рукъ. Центры лицевыхъ мышцъ находятся въ нижней части передней центральной извилины. Центры для боковыхъ движеній головы и глазъ соотвѣтствуютъ задней части второй лобной извилины и, вѣроятно, сосѣдней съ нею области. Центры для мышцъ туловища находятся на поверхности передней центральной извилины, выше центровъ для верхней конечности, на латеральной поверхности полушарія.

с. Извилины затылочной доли.

Извилины наружной поверхности, фиг. 91, 92.

1. Gyri occipitales superiores, верхнія затылочныя извилины, ограниченныя одноименными бороздами.

2. Gyri occipitales laterales, боковыя затылочныя извилины, ограниченныя одноименными бороздами.

Извилиной медіальной поверхности, фиг. 95, является

3. cuneus, клинъ, помѣщающійся между fissura parieto-occipitalis и fissura calcarina.

На нижней поверхности (фиг. 120, 121) проходитъ:

4. gyrus lingualis, языкообразная извилина. Она отчасти принадлежитъ также медіальной поверхности затылочной доли, отчасти же височной долѣ. Помѣщаясь между fissura calcarina и fissura collateralis, извилина достигаетъ сзади затылочнаго полюса, а впереди при помощи узкаго мостика соединяется съ isthmus gyri fornicati.
Fascia dentata hippocampi и fasciola cinerea

Guri и sulci на нижней поверхности височной доли

d. Извилины височной доли.

1. Gyrus temporalis superior, верхняя височная извилина (фиг. 91). Первая височная извилина простирается отъ височнаго полюса до конца ramus posterior fissurae lateralis, гдѣ она продолжается въ gyrus supramarginalis и angularis lobuli parietalis inferioris. Дорзально ее ограничиваетъ fissura lateralis, вентрально — sulcus temporalis superior. На верхней, Сильвіевой поверхности означенной извилины намѣчаются слабо выраженныя въ ея передней половинѣ gyri temporalis transversi, въ задней половинѣ болѣе замѣтны 2 — 3 — 4 такихъ извилины; передняя извилина въ послѣдней группѣ ихъ, g. temporalis transversus anterior, имѣется постоянно.

Верхняя височная извилина въ мужскомъ мозгѣ часто переходитъ непосредственно влѣво, въ переднюю поперечную височную извилину. Гешль (Heschl).

2. Gyrus temporalis medius, средняя височная извилина (фиг. 91). Она помѣщается между верхней и средней, въ большинствѣ случаевъ, распавшейся на нѣсколько участковъ височной извилиной, можетъ впереди достигать височнаго полюса, а сзади перехо- дитъ въ заднюю часть lobulus parietalis inferior или также въ затылочную долю.

3. Gyrus temporalis inferior, нижняя височная извилина (фиг. 91, 96, 121), располагается между sulcus temporalis medius и inferior; указать ея границу съ передней извилиной обыкновенно затруднительно, между тѣмъ какъ граница съ gyrus fusiformis обнаруживается значительно легче. Она пересѣкается латеральнымъ височнымъ ребромъ и соединяется въ височномъ полѣ съ среднею височною извилиной, загибаясь своею заднею частью въ восходящемъ направленіи къ затылочной долѣ.

Основание головного мозга

4. Gyrus fusiformis, веретеновидная извилина, или долька (называется также gyrus temporalis IV). (Фиг. 96, 120, 121). Эта извилина ограничена посредствомъ fissura collateralis и sulcus temporalis inferior и принадлежитъ базальной поверхности височной доли. Она направляется отъ области височнаго поля къ затылочной долѣ и переходитъ въ послѣднюю.

Область слухового центра помѣщается, по даннымъ Бехтерева, у человѣка, по всей вѣроятности, во 2-ой и 1-ой височной извилинѣ и въ задней части островка. (Заключеніе относительно человѣка сдѣлано по опытамъ надъ собакой).

5. Gyrus hyppocampi (фиг. 120, 121) лежитъ между fissura collateralis и fissura hyppocampi, представляя собою нижнюю часть gуrus fornicatus, верхняя же часть послѣдней извилины называется gyrus cinguli.

Границу между обѣими частями gyrus fornicatus составляетъ isthmus gyri fornicati, помѣщающійся въ области splenium corporis callosi и соединяющійся съ переднимъ концемъ gyrus lingualis. Gyrus hyppocampi оканчивается сзади височнаго полюса короткою, загибающеюся назадъ извилиной, крючкомъ, uncus (gyri hyppocampi), который служитъ также переднимъ концомъ fascia dentata и fimbria fornicis. Его поверхность не вполнѣ сѣраго цвѣта, а покрыта сѣтчатымъ слоемъ бѣлаго вещества, substantia reticularis alba (Arnoldі), которое состоитъ изъ системы волоконъ пояса, cingulum, окружающаго съ боковъ мозолистое тѣло.

6. Fascia dentata hippocampi, зубчатая извилина (фиг. 120, 137). Между fimbria fornicis и gyrus hippocampi ущемлена своеобразная рудиментарная извилина, которая имѣетъ видъ узкаго сѣраго листка съ зазубреннымъ свободнымъ краемъ, легко доступнымъ со стороны fissura hippocampi.

Медиальная поверхность левого полушария зародыша

Fascia dentata левого полушария мозга

Дорзальный конецъ этого образованія прилегаетъ къ  заднему утолщенію мозолистаго тѣла, не имѣетъ зазубринъ и называется fasciola cinerea. На дорзальной поверхности мозолистаго тѣла мы встрѣчаемся съ продолженіемъ fasciola cinerea въ видѣ stria longitudinalis lateralis мозолистаго тѣла.

Отъ конца fascia dentata, примыкающаго къ uncus, продолжается тонкая полоска, связочка uncus (Джіакомини), которая идетъ на латеральной поверхности uncus до его медіальной стороны и исчезаетъ здѣсь, постепенно утончаясь. Фиг. 137.

Подъ названіемъ grande lobe limbique, Брока выдѣлилъ часть полушарія въ качествѣ особой доли, состоящей изъ gyrus cinguli, gyrus hippocampi и lobus olfactorius. Швальбе оставляетъ за lobus olfactorius значеніе самостоятельной доли, но расширяетъ понятіе Брока, называя серповидною долей часть плаща, заключающую въ себѣ gyrus cinguli, hippocampi, septum pellucidum и gyrus dentatus. Обѣ послѣднихъ области представляютъ собою производныя одной части стѣнки эмбріональнаго мозга, такъ назыв. краевой дуги; предложенная Швальбе модификація кажется вполнѣ обоснованной.

Извилины серповидной доли Швальбе тянутся двумя концентрическими рядами, наружнымъ и внутреннимъ, открытыми внизу и впереди и, въ то же время, переходящими одинъ въ другой. Фиг. 138.

Полулунная доля Швальбе

a) Наружный рядъ состоитъ изъ gyrus fornicatus, извилины, распадающейся, въ свою очередь, на gyrus cinguli и gyrus hippocampi.

b)  Внутренній рядъ, gyrus marginalis internus, состоитъ изъ septum pellucidum и fascia dentata hippocampi.

По Базельской номенклатурѣ, серповидная доля не представляетъ собою самостоятельной части полушарія, вслѣдствіе чего въ нашемъ изложеніи отдѣльныя части серповидной доли Швальбе упоминаются въ различныхъ мѣстахъ.

Всѣ извилины и области, лежащія на медіальной поверхности полушарія вокругъ его внутренняго вогнутаго края — gyrus hippocampi, gyrus cinguli, fascia dentata, stria longitudinalis lateralis мозолистаго тѣла (см. бѣлое вещество), hippocampus, — у животныхъ съ очень развитымъ обонятельнымъ органомъ также весьма развиты, у человѣка и животныхъ съ небольшой обонятельной долей имѣютъ атрофическій характеръ, а у дельфина, у котораго обонятельная доля отсутствуетъ, дегенерированы въ высокой степени (Брока, Цукеркандль).

Retzius. G., Zur Morphologie des Gyrus dentatus und seiner Umgebung. Biol. Unters. VIII, 1898. — Smith, G. Eli., Fascia dentata, Anat. Anz. XII, 1896.

Категорія: Ученіе о нервахъ. Неврологія |
Переглядів: 260 | Теги: Извилины теменной доли, Извилины затылочной доли, Septum pellucidum, Извилины лобной доли, извилины, gyri, Извилины височной доли | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close