Нижняя челюсть, mandibula

Нижняя челюсть представляетъ собою самую толстую и крѣпкую изъ лицевыхъ костей и соединяется съ остальнымъ черепомъ подвижно, посредствомъ двухъ суставовъ. Она имѣетъ видъ пластинки, параболически изогнутой по поверхности, задніе концы которой отогнуты подъ тупымъ угломъ кверху.

Горизонтальная часть, corpus mandibulae, имѣетъ спереди по серединной линіи вертикальный гребень, книзу расширяющійся; онъ соотвѣтствуетъ мѣсту соединенія обѣихъ, первоначально раздѣленныхъ, половинъ челюсти и называется protuberantia mentalis. Его боковая граница образуетъ у нижняго края съ каждой стороны бугорокъ, tuberculum mentale.

Нижняя челюсть, mandibula

Нижняя часть, basis mandibulae, направляется въ видѣ S-образной линіи, косо кзади и кверху, вслѣдствіе чего тѣло нижней челюсти спереди выше, чѣмъ сзади. Она въ переднемъ отдѣлѣ толще, чѣмъ въ области вѣтвей. Верхняя часть, несущая на себѣ зубы, называется луночковымъ отдѣломъ, pars alveolaris, а свободный край послѣдней — limbus alveolaris. Pars alveolaris снабжена 14 — 16 укрѣпленными въ луночкахъ зубами.

Нижняя челюсть, mandibula

На наружной поверхности замѣтны juga alveolaria. Ниже перваго или второго малыхъ коренныхъ зубовъ, на половинѣ высоты челюсти находится значительное отверстіе, foramen mentale, канала проходящаго черезъ всю нижнюю челюсть, canalis mandibulae; это отверстіе служитъ для выхода соименныхъ нервовъ и сосудовъ. Начинаясь отъ середины нижняго края, косо кверху и кзади подымается гладкій валикъ, linea obliqua, который продолжается въ processus coronoideus вѣтви нижней челюсти.

Нижняя челюсть, mandibula

На внутренней поверхности, спереди около серединной линіи, у нижняго края имѣется плоская ямка, fossa digastrica, служащая для начала передняго брюшка двубрюшной мышцы (m. digastricus). Надъ ней посрединѣ располагается spina mentalis, образованная четырьмя бугорками ; двумя большими — верхними и двумя меньшими — нижними; отъ нихъ начинаются mm. genioglossi и geniohyoidei. Латерально съ каждой стороны отъ spina mentalis поверхность углубляется образуя продолговатую fоѵеа sublingualis, обусловленную прилегающимъ переднимъ краемъ подъязычной железы (glandula sublingualis). Къ ней примыкаетъ косо подымающаяся linea mylohyoidea, подъ которой лежитъ борозда, sulcus mylohyoideus, начинающаяся у foramen mandibulare и спускающаяся косо книзу. Кзади и книзу отъ борозды находится бугристость, tuberositas pterygoidea, переходящая большею частью на вѣтвь нижней челюсти и служащая для прикрѣпленія m. pterygoidei interni. Подъ linea mylohyoidea, кзади отъ fovea sublingualis, располагается fovea submaxillaris, для соименной железы.

Нижняя челюсть, mandibula

Вѣтвь нижней челюсти, ramus mandibulae, по сравненію съ тѣломъ, болѣе тонка и образуетъ съ нимъ болѣе или менѣе тупой уголъ. Она имѣетъ двѣ поверхности и два края и отпускаетъ два отростка; поднимаясь вверхъ, она становится шире и тоньше. Мѣсто перехода нижняго края тѣла въ задній, край вѣтви называется челюстнымъ угломъ, angulus mandibulae.

Задній край вѣтви, при разсматриваніи его сзади, ясно обнаруживаетъ S-образную кривизну. Вначалѣ суживаясь, потомъ быстро расширяясь, онъ переходитъ въ заднюю поверхность суставной головки нижней челюсти. Передній край, наоборотъ, вверху все болѣе заостряется, продолжаясь въ processus coronoideus. Наружная поверхность вѣтви у угла снабжена шероховатостью, tuberositas masseterica. На внутренней поверхности, на которой располагается упомянутая выше tuberositas pterygoidea, находится большое foramen mandibulare; оно представляетъ собою входъ въ canalis mandibulae и спереди прикрывается язычкомъ, lingula mandibulae. Подъ именемъ canalis mandibulae подразумѣваютъ часть проходящаго черезъ нижнюю челюсть канала, которая простирается отъ foramen mandibulare до foramen mentale; остальная же часть его, доходящая до серединной плоскости, носитъ названіе canalis incisivus. Весь каналъ на своемъ пути отпускаетъ многочисленные маленькіе боковые канальцы къ луночковому отдѣлу и корнямъ зубовъ. Lingula служитъ мѣстомъ прикрѣпленія для связки, ligamentum sphenomandibulare.

Нижняя челюсть, mandibula

Передній изъ обоихъ отростковъ нижней челюсти называется вѣнечнымъ отросткомъ, processus coronoideus; къ нему прикрѣпляется сильная височная мышца, m. temporalis.

На внутренней поверхности вѣтви нижней челюсти поднимается по направленію къ вѣнечному отростку гребешокъ, crista buccinatoria? служащій мѣстомъ начала для части пучковъ щечной мышцы. Этотъ гребешокъ начинается отъ наружной поверхности луночекъ послѣднихъ большихъ коренныхъ зубовъ и кверху постепенно сглаживается. Верхній край вѣнечнаго отростка выпуклый и сильно сдавленъ съ боковъ. Вѣнечный отростокъ отдѣляется отъ суставнаго отростка посредствомъ incisura mandibulae.

Нижняя челюсть, mandibula

Задній или суставный отростокъ, processus condyloideus, носитъ на себѣ суставную головку, capitulum mandibulae; часть отростка, находящаяся непосредственно подъ головкой, сужена и поэтому называется шейкой, collum. На послѣдней спереди располагается ямка, fovea pterygoidea, служащая мѣстомъ прикрѣпленія для наружной крыловидной мышцы, musculus pterygoideus externus.

Головка суставнаго отростка рѣзко вытянута въ поперечномъ направленіи и снабжена эллипсоидной сочленовной поверхностью. Медіальный конецъ суставной головки отклоненъ кзади такъ, что продольныя оси обѣихъ головокъ пересѣкаются у передняго края большого затылочнаго отверстія.

Какъ въ луночковомъ отросткѣ верхнечелюстныхъ костей, такъ и въ луночковомъ отдѣлѣ нижней челюсти, существуютъ alveoli dentales, septa interalveolaria, луночковыя ребра и корневыя перегородки.

Передній край вѣтви нижней челюсти образуетъ съ краемъ луночковаго отдѣла почти прямой уголъ, стороны котораго дугообразно переходятъ одна въ другую. Задній край вѣтви образуетъ съ нижнимъ краемъ тѣла уголъ приблизительно въ 120°, а въ дѣтствѣ въ 140° и болѣе (Рис. 142) У стариковъ и беззубыхъ челюстной уголъ снова увеличивается. Въ глубокой старости и послѣ потери зубовъ луночковый отдѣлъ исчезаетъ болѣе или менѣе совершенно, точно также, какъ и луночковый отростокъ верхней челюсти (Рис. 144).

Protuberantia mentalis, имѣющая ясный наклонъ кпереди и книзу, въ нѣкоторыхъ случаяхъ можетъ занимать отвѣсное положеніе относительно нижняго края или даже совершенно отсутствовать; тогда передняя поверхность нижней мелюсти принимаетъ противоположный наклонъ книзу и кзади, а нижній край отклоняется все болѣе назадъ, вмѣсто того, чтобы выдаваться впередъ, по сравненію съ верхнимъ. Вслѣдствіе этого нижняя челюсть получаетъ форму, свойственную нижней челюсти животныхъ.

Существованіе многочисленныхъ foramina mentalia, по мнѣнію Bertelli, слѣдуетъ понимать, какъ тероморфію, такъ какъ у многихъ млекопитающихъ имѣются два, три и больше отверстій.

Категорія: Ученіе о костяхъ, остеологія |
Переглядів: 278 | Теги: mandibula, нижняя челюсть | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close