Топографія головного мозга

Топографія головного мозга

Мы различаемъ:

1. Топографію самого головного мозга (извилины большого мозга, моторные центры и др.).

2.Топографическія взаимоотношенія между поверхностями большого мозга и малаго мозга (мозжечка) и черепной крышкой (topographia craniocerebralis).

3. Снабженіе головного мозга сосудами и ходъ болѣе крупныхъ артерій.

Описаніе положенія центральныхъ сѣрыхъ ядеръ и направленія волоконецъ головного мозга повело бы насъ слишкомъ далеко; для этого имѣются учебники описательной анатоміи и спеціальные труды по неврологіи.

Топографія бороздъ головного мозга и центровъ его (рис. 20 и 21). При обзорѣ самого головного мозга необходимо раньше всего напомнить о дѣленіи его на мозговыя доли, весьма полезное для общей оріентировки (lobus frontalis, parietalis, temporalis и occipitalis). Между тѣмъ какъ знаніе поверхностнаго рельефа мозжечка представляетъ малый практическій интересъ, расположеніе извилинъ большого мозга получило, наоборотъ, большое значеніе, съ тѣхъ поръ какъ было установлено, что эти извилины имѣютъ отношеніе къ извѣстнымъ функціямъ. Для опредѣленія извѣстныхъ теперь локализаціонныхъ точекъ коры большого мозга, а равно и для проекціи ихъ на черепную стѣнку, имѣютъ значеніе три борозды (на рис. 20 онѣ указаны болѣе жирными линіями): во-первыхъ, sulcus centralis (Rolando), отдѣляющій gyrus centralis ant. отъ gyr. central, post., во-вторыхъ, fissura cerebri lat. (Sylvii) съ болѣе короткой передней и болѣе длинной задней вѣткой ея, въ третьихъ, — sulcus parietooccipitalis, отдѣляющій, вмѣстѣ съ sulcus calcarinus на медіальной поверхности lobus occipitalis, клинъ (cuneus, зрительный центръ).

Выпуклость полушарія большого мозга, съ указаніемъ моторныхъ центровъ. Использованъ рисунокъ Ехпег’а, помѣщ. Метке Гемъ, Handbuch der topographischen Anatomie.

Къ этимъ бороздамъ присоединяются: въ lobus frontalis sulcus frontalis sup. и iuf., которые видны на выпуклости полушарія большого мозга и дѣлятъ lobus frontalis на gyrus frontalis superior, medius и inferior; въ lobus temporalis, sulcus temporalis sup. и med., которые видны сбоку и къ которымъ на нижней поверхности полушарія присоединяется еще sulcus temporalis inf. Соотвѣтственно этому и видны сбоку gyri temporales sup., med. и inf. Sulcus interparietalis ограничиваетъ сзади gyrus centralis posterior и направляется параллельно fissurae cerebri longitud. на lobus occipitalis; онъ раздѣляетъ заднюю часть lobi parietalis на gyrus parietalis superior и inferior. Первый, перейдя частью на медіальную поверхность полушарі я большого мозга, соединяется съ видимыми тамъ cuneus и praecuneus.

Медіальная поверхность полушарія большого мозга, съ указаніемъ извилинъ, зрительнаго центра (синяго цв.) и центра для нижней конечности (краснаго цвѣта). 1 — gyrus centralis ant.; 2— sulcus centralis (Rolando); 3 — gyrus centralis post. Пользовались даннымъ Метке Гемъ (Handbuch der topographischen Anatomie) рисункомъ Exner’a.

На медіальной поверхности полушарія большого мозга (рис. 21) идетъ, параллельно мозолистому тѣлу, sulcus cinguli, который у lobus frontalis отдѣляетъ gyrus frontalis sup. отъ gyrus cinguli, поднимается вверхъ и кончается на линіи, отдѣляющей верхнюю поверхность полушарія отъ медіальной по в ер хи о етн е го, н о за ди вер хняго конца sulci centralis. Надъ задней частью sulci cinguli расположены окончанія gyr. centralis ant. и post, (lobus paracentralis), перешедшихъ на медіальную поверхность полушарія большого мозга и соединившихся здѣсь вмѣстѣ.

Поднимающійся вверхъ отрѣзокъ sulci cinguli (pars marginalis) и fissura parietooccipitalis отграничиваютъ praecuneus; дальше кзади расположенъ cuneus, между fissura parietooccipitalis и fissura calcarina. Въ височной долѣ слѣдуютъ sulcus temporalis inf., gyri temporalis inferior и hippocampi.

На рис. 20 и 21 указаны краснымъ цвѣтомъ въ области gyrus centralis ant. моторные центры мозга; они представляютъ поле, соотвѣтствующее gyrus centralis ant, и части gyri frontales sup. и inf. Центръ для движеній нижней конечности переходитъ на медіальную поверхность полушарія и располагается тамъ въ передней части lobi paracentralis, въ которомъ соединяются gyrus centralis ant. и post, Затѣмъ слѣдуетъ по направленію книзу на выпуклости полушарія центръ для верхней конечности и для мимической мускулатуры лица (facialis). Въ области угла, образованнаго обѣими вѣтвями fissurae cerebri lat., расположенъ на вершинѣ operculi и въ близлежащей части gyri frontalis inf., моторный центръ рѣчи (центръ nervi hypoglossi, или центръ Broca). Синимъ цвѣтомъ отмѣчены слуховой центръ (auditus) и центръ зрѣнія. Первый находится въ первой височной извилинѣ, подъ задней вѣтвью fissurae cerebri lat.; послѣдній — въ cuneus’ѣ и въ окрестности sulci calcarini, частью также переходятъ на gyrus parietalis superior, на выпуклости полушарія. Отдѣльные центры не отдѣляются рѣзко другъ отъ друга; скорѣе вѣрно предположеніе, что они переходятъ постепенно одинъ въ другой, равно какъ и въ сосѣднюю сѣрую мозговую кору. Этотъ переходъ изображенъ на рис. 20 въ области моторной зоны штриховкой различной частоты.

Каждому неспеціалисту даже понятна возможностъ достиженія выпуклости полушарій большого мозга посредствомъ резекціи части черепной крышки. Въ такомъ хирургическомъ вмѣшательствѣ, показанномъ при извѣстныхъ явленіяхъ со стороны мозга, для практика раньше всего важно опредѣлить, посредствомъ точнаго, измѣрительнаго метода, пункты на поверхности полушарій большого мозга, отвѣчающіе извѣстному участку наружной поверхности головы, при посредствѣ которыхъ можно было бы опредѣлить положеніе главнѣйшихъ бороздъ, а съ ними и большихъ центровъ (topographia xnaniocerebralis).

При этомъ дѣло идетъ главнымъ образомъ о проекціи на поверхность головы sulcus centralis и fissura cerebri lateralis. Этимъ дается также, какъ видно изъ изображенія моторныхъ центровъ на рис. 20, положеніе этихъ послѣднихъ въ gyrus centralis ant., затѣмъ, центръ слуха въ gyrus temporalis superior и центръ рѣчи въ gyrus frontalis inf. При трепанаціи, главнымъ образомъ, слѣдуетъ обращать вниманіе на эти участки; для опредѣленія ихъ въ литературѣ имѣются многочисленныя указанія.

Топографія мозговыхъ извилинъ въ отношеніи къ боковой поверхности черепа

Мѣсто дѣленія fissurae cerebri lat. на переднюю и заднюю вѣтвь можно съ извѣстной точностью найти при опредѣленіи пункта, лежащаго на 4 1/2 см. выше средины скуловой дуги (ср. рис. 22). Чуть повыше (5 — 5 1/2 см.), на вертикальной прямой, проведенной по челюстному суставу, лежитъ нижній конецъ sulci centralis, между тѣмъ какъ верхній конецъ его опредѣляется, какъ третій главный пунктъ, точкой пересѣченія вертикальной прямой, проведенной непосредственно позади processus mastoideus, съ теменемъ. Если соединить оба послѣднихъ пункта другъ съ другомъ, то получается направленіе sulci centralis, а вмѣстѣ съ нимъ и положеніе моторной полосы въ gyrus centralis anterior.

Porus acusticus

Въ нѣкоторыхъ случаяхъ этотъ старый методъ, можетъ быть, вполнѣ достаточенъ, хотя онъ и не претендуетъ на большую точность. Понятно, — чѣмъ больше сдѣланное въ черепѣ отверстіе, тѣмъ легче становится оріентировка на полушаріи большого мозга и тѣмъ больше вѣроятность найти нужный центръ. Гораздо точнѣе предложенные въ новѣйшее время, съ нѣкоторыми видоизмѣненіями, относительные методы, которые принимаютъ во вниманіе то обстоятельство, что какъ форма черепа, такъ и форма мозга весьма разнообразны; это обстоятельство, конечно, отражается на ходѣ и направленіи обѣихъ главныхъ бороздъ.

Froriep изобразилъ эти отношенія монографически, и указанія его были использованы КronІеіn’омъ для развитія способа опредѣленія пунктовъ на поверхности большого мозга, который считается съ индивидуальной разницей въ развитіи формы черепа и мозга.

Froriep различаетъ frontipetabubm типъ «съ мозгомъ, сжатымъ въ лобномъ направленіи, и съ крутой центральной бороздой, расположенной далеко впередъ» и occipitopetal’ный типъ «съ сдвинутымъ въ затылочномъ направленіи мозгомъ и косой центральной бороздой, расположенной далеко кзади». При длинномъ низкомъ черепѣ выступаетъ впередъ occipitopetal’Hbm, а при короткомъ высокомъ черепѣ — frontipetabimm типъ. По указаніямъ Froriep’a можно тѣмъ легче ожидать occipitopetarnbiii типъ, чѣмъ больше разстояніе отъ слухового прохода до protuberantia occipitalis ext.; чѣмъ меньше это разстояніе, тѣмъ вѣрнѣе можно разсчитывать на frontipetal’ный типъ. На рис. 23 изображена разница въ формѣ и положеніи occipitopetal’Haro и frontipetalbiaro головного мозга; оба головныхъ мозга нарисованы одинъ на другомъ, и относятся къ вертикальной линіи, проведенной у porus acusticus ext. Сразу бросается въ глаза разница въ направленіи sulci centralis и въ положеніи мѣста дѣленія fissurae cerebri lat. (Sylvii); различія эти и оправдываютъ примѣненіе способа опредѣленія Kronlein’a, принимающаго во вниманіе эти обстоятельства.

Этотъ способъ даетъ намъ возможность опредѣлять на выпуклости полушарія большого мозга слѣдующіе пункты:

a) Мѣсто дѣленія fissurae cerebri lat., а также верхній конецъ горизонтальной вѣтви fissurae cerebri lat., а такимъ образомъ и направленіе этой вѣтви.

b) Нижній и верхній конецъ sulci centralis, а съ этимъ и направленіе sulci centralis, положеніе gyri centralis ant. и post, и большихъ двигательныхъ центровъ.

c) Мѣсто трепанаціи для отысканія (нарывовъ) въ височной долѣ, исходящихъ изъ лабиринта и распространяющихся на полушарія большого мозга.

Топографія fossae cerebri lat. (Sylvii) и sulci centralis; frontipetal’ный типъ.

Линія, ведущая къ этимъ опредѣленіямъ по методу Кгonlеіn’а, слѣдующая (рис. 24):

1.Основная линія или нѣмецкая горизонтальная, linea horizontalis auriculoorbitalis (1,1, рис. 24), проведенная отъ margo infraorbitalis черезъ скуловую дугу къ верхнему краю наружнаго слухового прохода.

2. Верхняя горизонтальная линія (2,2), linea horizontalis supraorbitalis, отъ margo supraorbitalis параллельно 1,1.

3. Передняя вертикальная линія (linea verticalis zygomatica), на срединѣ скуловой дуги.

4. Средняя вертикальная линія (linea verticalis articularis), отъ головки нижнеи челюсти перпендикулярно къ нѣмецкой горизонтальной.

5. Задняя вертикальная линія (linea verticalis retromastoidea), за основаніемъ proc. mastoideus перпендикулярно къ нѣмецкой горизонтальной. Три вертикальныхъ линіи соотвѣтствуютъ (впрочемъ) линіямъ старой системы, изображеннымъ на рис. 22. Съ помощью этихъ линій опредѣляется дальше: linea Rolandica, указывающая направленіе sulci centralis, и linea Sylvii, соотвѣтствующая задней вѣтви fissurae cerebri lat. (Sylvii).

«Для полученія lineae Rolandicae необходимо соединить прямой точку пересѣченія передней вертикальной съ верхней горизонтальной съ точкой пересѣченія задней вертикальной съ теменной линіей.
Для полученія lineae Sylvii дѣлятъ пополамъ уголъ, образуемый linea Rolandica съ верхней горизонтальной, и биссектриссу продолжаютъ кзади до пересѣченія съ задней вертикальной» (Kronlein).

Такимъ образомъ мы получаемъ мѣсто дѣленія и верхній конецъ горизонтальной вѣтви fissurae cerebri lateralis, а также верхній и нижній конецъ snlci centralis. Въ отграниченномъ непосредственно надъ слуховымъ проходомъ прямоугольникѣ трепанируютъ съ цѣлью вскрытія абсцессовъ въ височной долѣ (трепанаціонный пунктъ ф. Бергмана).

Преимущество Kronlein’овскаго метода состоитъ въ томъ, что даже при рѣзкомъ разнообразіи формы черепа и мозга, онъ даетъ болѣе вѣрную проекцію главныхъ бороздъ. Положеніе крупныхъ центровъ по отношенію къ указаннымъ линіямъ сразу видно на рис. 20 и не требуетъ особаго описанія.

Артеріи и вены головного мозга. Крупныя артеріи и вены обнаруживаютъ значительныя различія въ ихъ направленіи. Въ общемъ здѣсь артеріи и вены не сопровождаютъ другъ друга, какъ въ другихъ мѣстахъ тѣла; по неизвѣстнымъ обстоятельствамъ большія сборныя вены окружаются наружной оболочкой головного мозга, при чемъ онѣ, въ видѣ венозныхъ пазухъ твердой мозговой оболочки, располагаются непосредственно подъ черепной коробкой, между тѣмъ какъ большіе артеріальные стволы вступаютъ, на основаніи черепа въ spatium subarachnoideale, гдѣ и развѣтвляются, направляясь къ головному мозгу.

Артеріи. Всѣ онѣ приходятъ изъ двухъ источниковъ, во-первыхъ, изъ а. carotis int., вступающей въ черепную полость черезъ canalis caroticus, и во- вторыхъ, изъ обѣихъ аа. vertebrales, которыя, присоединившись къ medulla oblongata, идутъ вмѣстѣ съ послѣдней въ черепную полость черезъ foramen occipitale magnum. Непосредственно по выходѣ своемъ изъ canalis caroticus, а. carotis int. окружается пещеристой венозной пазухой (sin. cavernosus); здѣсь она дѣлаетъ S-образный изгибъ съ тѣмъ, чтобы пройти чрезъ dura mater и вступить въ dural’ное пространство позади foramen opticum, и латерально отъ n. opticus. Отъ выпуклости этого послѣдняго изгиба беретъ свое начало а. ophthalmica, прилегающая къ нижней поверхности n. opticus и вступающая вмѣстѣ съ нимъ въ глазницу черезъ foramen opticum.

За мѣстомъ отхожденія а. ophthalmicae а. carotis int. является чисто мозговой артеріей; она тотчасъ же дѣлится на двѣ главныя вѣтви, изъ которыхъ а. cerebri ant. направляется впередъ къ мозолистому тѣлу и къ медіальной поверхности полушарій большого мозга, между тѣмъ какъ а. cerebri media поворачиваетъ латерально въ большомъ spatium subarachnoideale fossae cerebri lat. съ тѣмъ, чтобы отдавать вѣтки къ insula, operculum и большей части фронтальнаго и паріетальнаго мозга. Система позвоночныхъ артерій н, образующейся по ихъ сліяніи, а. basilaris расположена главными своими стволами на основаніи; она снабжаетъ medullam oblongatam и мозжечокъ и даетъ еще третій большой артеріальный стволъ, а. cerebri post., который поворачиваетъ позади dorsum sellae латерально къ нижней поверхности височной доли.

Вѣтви circuli arteriosi (Willisi).

Происходящіе отъ дѣленія а. carotis int. и а. basilaris три главныхъ артеріальныхъ ствола, образуютъ благодаря анастомозамъ (а. commnnicans ant. между обѣими аа. cerebri ant; а. communicans post, между а. cerebri media и а. cerebri post.) сосудистое кольцо, circulus arteriosus (Willisi), расположенное въ spatium ideale на основаніи головного мозга, между передней частью chiasma opticorum и мостомъ. Отъ этого сосудистаго кольца (рис. 26) идутъ развѣтвленія большихъ стволовъ въ кору и въ сѣрыя центральныя массы большого мозга. По ихъ направленію и по окончанію ихъ можно различать двоякаго рода вѣтви (см. схему рис. 25). Первыя идутъ въ видѣ болѣе крупныхъ стволовъ латерально въ подпаутинномъ пространствѣ и остаются на поверхности большого мозга, мозжечка и medullae oblongatae.
Ихъ можно наименовать rami corticales; ихъ тонкія вѣтви идутъ изъ pia mater въ глубь мозга и благодаря этому снабжаютъ кору большого мозга и мозжечка, а частью также и centrum semiovale. Во-вторыхъ, — многочисленныя небольшія вѣтви, отходящія отъ расположенныхъ на основаніи главныхъ стволовъ или отъ circulus arteriosus (Willisi), и проникающія перпендикулярно въ глубь мозга, снабжаютъ центральныя сѣрыя массы, ядра мозговыхъ нервовъ, capsulam int., а также (отчасти) и centrum semiovale (rami basales).

Схема развѣтвленія rami corticales и rami basales на полушаріяхъ большого мозга.

Kami corticales раздѣляются на вѣтви, снабжающія полушарія большого мозга, и на вѣтви, происходящія изъ aa. vertebrales, resp. а. basilaris, и снабжающія medullam oblongatam, мостъ и четверохолміе. Первыя берутъ свое начало изъ трехъ большихъ rami corticales большого мозга (aa. cerebri anterior, media и posterior).

Эти три артеріи — конечныя артеріи, т. е. ихъ анастомозы между собой недостаточны, чтобы при облитераціи крупной вѣтви возстановить коллатеральное кровообращеніе для поддержанія питанія соотвѣтствующаго участка коры большого мозга. Каждая изъ нихъ снабжаетъ въ дѣйствительности точно опредѣленную область (рис. 27); а. cerebri ant. (желтаго цвѣта) развѣтвляется на всей медіальной поверхности полушарія большого мозга и переходитъ еще на выпуклую поверхность полушарія, гдѣ она посылаетъ вѣтви къ верхней лобной извилинѣ, верхней части центральныхъ извилинъ, включая центръ для нижней конечности и верхней теменной извилинѣ; такимъ образомъ изъ отмѣченныхъ на рисункахъ 20—21 красками центровъ, центръ для нижней конечности, въ верхней части передней центральной извилины и въ lobus paracentralis, снабжается а. cerebri ant.

Участки распространенія артерій большого мозга.

А. cerebri media, видимая у зародыша до пятаго мѣсяца снаружи, перемѣщается съ развитіемъ operculi въ глубину (рис. 28). У зародыша хорошо также замѣтно вѣерообразное развѣтвленіе артеріи; отдѣльныя вѣтви направляются къ выпуклой поверхности полушарія большого мозга, переходя черезъ край мелкой и широкой fossae cerebri lat. Въ дальнѣйшемъ, съ образованіемъ извилинъ и съ развитіемъ operculi стволъ артеріи и главныя ея вѣтви скрываются и могутъ быть обнаружены лишь при раздвиганіи краевъ fossae cerebri lat. Что а. cerebri media является конечной артеріей, можно легче замѣтить у зародыша этого періода (рис. 28) чѣмъ у взрослаго; слабымъ развитіемъ анастомозовъ артерій и объясняется, что при закупоркѣ одной изъ вѣтвей обязательно происходитъ разстройство кровообращенія и питанія соотвѣтствующаго участка.

Расположеніе вѣтвей a. cerebri media на выпуклой поверхности большого мозга у четырехнедѣльнаго зародыша.

А. cerebri media снабжаетъ обѣ нижнія лобныя извилины (такимъ образомъ и центръ рѣчи), затѣмъ нижнія двѣ трети gyrus centralis ant. и post, (съ центромъ для руки и лицевой мимической мускулатуры), нижнюю теменную и верхнюю височную извилины съ центромъ слуха. А. cerebri post, образуется при дѣленіи передняго конца а. basilaris у передней границы моста, вѣтви ея поворачиваютъ латерально отъ начала nn. oculomotorii и идутъ къ нижней поверхности lobi temporales и occipitales (рис. 31). А. cerebri post, снабжаетъ всю затылочную долю, такимъ образомъ и cuneus и центръ зрѣнія, а также височную долю за исключеніемъ верхней височной извилины (gyrus temporalis sup.).

Изъ другихъ rami corticales мы должны назвать еще вѣтви аа. vertebrales и а. basilaris, которыя окружаютъ мозговой стволъ и распространяются на мозжечкѣ; а. cerebelli superior (изъ а. basilaris, непосредственно передъ началомъ n. oculomotorii), a. auditiva interna, вступающая въ porus acusticus internus вмѣстѣ съ n. acusticofacialis, aa. cerebelli inf. ant. и post. -— къ нижней поверхности мозжечка. Всѣ эти вѣтви не имѣютъ особаго практическаго значенія.

Развѣтвленіе артерій на основаніи мозга. На лѣвой сторонѣ снесена большая часть височной п затылочной доли, чтобы показать направленіе и артеріальное сосудистое снабженіе tractus optici.

Rami basales (рис. 26 и 29) отходятъ въ видѣ многочисленныхъ малыхъ вѣтвей отъ большихъ артеріальныхъ стволовъ на основаніи мозга или также отъ начальныхъ частей rami corticales, проникаютъ въ глубь мозга съ тѣмъ, чтобы направиться къ центральнымъ сѣрымъ массамъ, къ capsula interna и къ centrum semiovale. Rami basales для большого мозга отходятъ отъ а. cerebri ant. и а. cerebri media. Первые направляются черезъ substantia perforata ant. къ головкѣ nuclei caudati. Рядъ вѣтвей начальной части а. cerebri mediae идетъ черезъ substantia perforata lateralis къ nucleus lentiformis, nucleus caudatus, capsula interna и centr. semiovale. Та или другая изъ этихъ вѣтвей (а. striothalamica, рис. 26) можетъ имѣть значеніе для происхожденія кровоизліяній, распространяющихся въ чечевицеобразномъ ядрѣ, въ corpus caudatum или capsula int. и имѣющихъ послѣдствіемъ различныя разстройства движенія или чувствительности.

Развѣтвленіе артерій на выпуклой поверхности полушарія большого мозга

Въ среднемъ мозгу и въ medulla oblongata также отходятъ rami basales отъ артерій на основаніи мозга, поднимаются вертикально вверхъ и снабжаютъ сѣрыя ядра на днѣ foveae rhomboideae, а также глубокіе слои средняго мозга и моста. Одновременно появляются съ поверхности артеріи окружающія мозговой стволъ и распространяющіяся подобно rami corticales большого мозга, такимъ образомъ нѣкоторыя ядра получаютъ двойное снабженіе сосудами, какъ кортикальными, такъ и базальными вѣтвями большихъ стволовъ. На рис. 31 изображены вѣтви, поднимающіяся вертикально вверхъ, отходящія изъ аа. spinales anteriores, аа. vertebrales и а. basilaris; онѣ проникаютъ въ мозговой стволъ и оканчиваются въ сѣрыхъ ядрахъ моста и на днѣ четвертаго желудочка.

Развѣтвленіе артерій на основаніи мозга и на medulla oblongata.

На рис. 29 еще изображены по Duret развѣтвленія кортикальныхъ и базальныхъ артерій. Необходимо здѣсь обратить вниманіе на вѣтви а. communicans post, къ chiasma opticum и къ п. opticus, къ infundibulum и къ corpora mamillaria, — а также на вѣтвь а. cerebri media, присоединяющуюся къ tractus opticus и снабжающую его на всемъ его протяженіи. Изъ базальныхъ вѣтвей изображены всѣ отходящія отъ а. cerebri med., а также снабжающія pedunculi cerebri и мостъ вѣтви а. profunda cerebri. Изображеніе мозговыхъ артерій дополняется рис. 30. показывающимъ развѣтвленіе артерій выпуклой поверхности полушарій большого мозга.

На рис. 25 видно схематическое изображеніе аа. basales, разбитыхъ на главныя группы, обозначенныя римскими цифрами.

Имѣются четыре группы: I. вѣтви,  отходящія отъ а. cerebri ant. и а. communicans ant.; II. вѣтви начальной части а. cerebri med.; III. вѣтви, отходящія отъ начальной части а. cerebri post, и пронизывающія substantia perforata post.; наконецъ, IV. вѣтви, отходящія латерально отъ мѣста впаденія а. communicans post, и проникающія въ мостъ и pedunculi cerebri.

Вены головного мозга. Онѣ образуютъ двѣ системы, совершенно независимыя въ направленіи своемъ отъ артеріальныхъ стволовъ. Вены полушарій большого мозга или направляются вверхъ для впаденія въ sinus sagittalis sup., или же онѣ идутъ внизъ къ основанію мозга и вливаются въ венозныя пазухи твердой мозговой оболочки основанія черепа. Еще другая система образующаяся въ видѣ vena cerebri magna (Galeni), изъ венъ plexus choriodei, и впадающая въ sinus rectus. Къ району ѵ. cerebri magnae (Galeni) относятся также вены вентрикулярныхъ стѣнокъ, принимающія небольшія вены изъ corpus caudatum, изъ nucleus lentiformis и т. д. Разница въ направленіи венъ и артерій полушарій большого мозга хорошо видна на рис. 33 (вены полушарій большого мозга зародыша), особенно если сравнить его съ рис. 28.

Распространеніе артерій па медіальной поверхности полушарія большого мозга.

Вены полушарія большого мозга зародыша.

Горизонтальный разрѣзъ черезъ прав, полушаріе большого мозга. Топографія волокнистыхъ пучковъ въ capsula interna.

Замѣчанія о топографіи мозговыхъ нутей. По моему мнѣнію описаніе направленія и расположенія мозговыхъ путей и центральныхъ сѣрыхъ массъ головного мозга относится къ руководствамъ и учебникамъ описательной анатоміи, а не къ учебникамъ топографической анатоміи. Но, въ виду возрастающаго интереса къ появленію и распространенію мозговыхъ абсцессовъ, да будетъ мнѣ разрѣшено, указать вкратцѣ на структурныя условія, объясняющія распространеніе нѣкоторыхъ процессовъ, исходящихъ изъ придаточныхъ полостей носа.

Открытыя снаружи corona radiata и capsula int., для изображенія распространенія мозгового гнойника (зелен, дв.) изъ sinus frontalis (синяго цвѣта).

На рис. 35 снесена большая часть мозговой коры, чтобы показать схожденіе мозговыхъ волоконецъ (corona radiata) въ pedunculus cerebri. Изъ большихъ моторныхъ центровъ, центръ для нижней конечности сохраненъ полностью, центръ же для верхней конечности — только частью (верхняя часть передней центральной извилины). По направленію къ capsula interna волокна coronae radiatae сдвигаются такимъ образомъ, что волокна, происходящія изъ лобной доли, располагаются впереди другихъ и образуютъ переднюю часть открытаго кнаружи угла capsulae internae (рис. 34); за то волокна, идущія изъ большихъ двигательныхъ центровъ, образуютъ заднюю часть внутренней капсулы, при чемъ волокна, идущія изъ ниже расположенныхъ центровъ, лежатъ спереди (facialis F, hypoglossus H, рис. 35), волокна моторнаго центра рѣчи расположены у угла capsulae internae (XII, рис. 34), волокнистые же пучки изъ остальныхъ центровъ находятся въ задней части, тѣмъ больше кзади, чѣмъ выше на выпуклой поверхности полушарія большого мозга расположенъ соотвѣтствующій центръ. Такъ, слѣдуютъ въ задней части capsulae internae, одинъ за другимъ, пути facialis’a, hypoglossi, моторные пути для верхней и для нижней конечности. Пути, идущіе изъ лобной доли къ мосту въ рисункѣ прослѣжены до верхней лобной извилины. Изъ рисунка видно, что мозговые нарывы, появляющіеся вслѣдствіе перехода воспалительнаго процесса изъ лобной пазухи на мозговыя оболочки, въ корѣ большого мозга, наир, въ верхней лобной извилинѣ, имѣютъ наклонность прокладывать себѣ дорогу между волокнами лучистаго вѣнца (corona radiata) книзу, по направленію къ capsula interna, и здѣсь, въ тѣсномъ пространствѣ, въ которомъ сжаты всѣ пути, вызываютъ тяжелыя измѣненія. Чѣмъ дальше по направленію къ pedunculus cerebri продвигается абсцессъ, тѣмъ тяжелѣе могутъ быть явленія, вызванныя поврежденіемъ путей, сдавленныхъ въ capsula interna; чѣмъ поверхностнѣе нарывъ, тѣмъ незначительнѣе вызванные имъ симптомы. Такіе нарывы могутъ исходить изъ различныхъ пунктовъ коры большого мозга; наир., какъ на рис. 35, изъ заболѣвшаго sinus frontalis, въ другихъ случаяхъ изъ средняго и внутренняго уха, а также изъ cellulae mastoideae (рис. 6). При дальнѣйшемъ распространеніи абсцесса въ глубину ходомъ волоконъ coronae radiatae ему предопредѣляется путь къ внутренней сумкѣ: такого рода распространеніе гнойныхъ процессовъ не слѣдуетъ упускать изъ виду.

Топографія мозговыхъ желудочковъ, gyri centr. ant. и post, и corp. callos. (сбоку).

Топографія мозговыхъ желудочковъ. Топографія мозговыхъ желудочковъ и особенно проекція ихъ на, наружную поверхность черепной крышки получили въ настоящее время нѣкоторое значеніе вслѣдствіе предпринимаемыхъ, напр. при скопленіи въ желудочкахъ жидкости, проколовъ желудочковъ. Эти взаимоотношенія изображены на рисункахъ 36—38, нужно только напомнить, что при скопленіи въ желудочкахъ жидкости пункція ихъ удается гораздо легче, чѣмъ, напримѣръ, при условіяхъ, изображенныхъ на рисункахъ въ видѣ нормальныхъ. Впрочемъ, въ нормальномъ головномъ мозгу стѣнки нижняго и задняго роговъ прилегаютъ другъ къ другу. По указаніямъ Kocher’a можно сдѣлать проколъ какъ сбоку, такъ и сверху.

Боковой желудочекъ удается достигнуть (рис. 36), если сдѣлать проколъ на 3 см. выше и 3 см. кзади отъ наружнаго слухового прохода, при чемъ нужно идти косо вверхъ, по направленію къ верхнему концу ушной раковины противоположной стороны. Если держаться выше linea temporalis, то съ увѣренностью избѣгается sinus transversus. На глубинѣ 4 см. достигается нижній рогъ бокового желудочка.

Топографія мозговыхъ желудочковъ.

Топографія мозговыхъ желудочковъ.

Сверху пункція дѣлается (рис. 37) «проколомъ передъ bregma (точки соединенія suturae sagittalis и coronalis) на 2 см. отъ медіанной линіи, книзу и кзади. Игла должна войти на 5—6 см., чтобы попасть въ желудочекъ, и она въ него попадаетъ абсолютно вѣрно, если онъ растянутъ жидкостью». (Косheг.)

Категорія: Топографическая анатомія |
Переглядів: 33 | Теги: Топографія головного мозга | Рейтинг: 0.0/0
Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


close