Внутрішні чоловічі статеві органи
До складу внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать яєчка з над'яєчками, сім'явиносні та сім'явипорскувальні протоки з пухирчастими (сім'яними) залозами (сім'яними пухирцями), передміхурова залоза.
Яєчко (testis) (мал. 176, 177) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми. Довжина 4 — 5 см, маса 15 — 30 г. Розташоване майже вертикально у калитці. В яєчку розрізняють: верхній та нижній кінці, присередню й бічну поверхні, передній і задній краї. До заднього краю яєчка прилягає над'яєчко (epididymis), який має головку, тіло й хвіст. Між над'яєчком і тілом яєчка спереду відкривається пазуха над'яєчка. На верхньому кінці, ближче до заднього краю яєчка, міститься привісок яєчка (appendix testis), що є залишком парамезонефральної протоки (див. нижче). Крім того, на тілі та хвості над'яєчка видно відхильні проточки (ductuli aberrantes) у вигляді невеликих відростків, які є рудиментами мезонефросу.
Яєчко вкрите щільною товстою білковою оболонкою (tun. albuginea), від якої відходять численні (близько 300) (див. мал. 177, 178) перегородочки яєчка (septula testis), що розходяться до задньо-присереднього краю яєчка, де, зливаючись одна з одною, утворюють середостіння яєчка (mediastinum testis). Перегородочки яєчка ділять його паренхіму на часточки (lobuli testis) (250 — 300 шт.). У кожній часточці розташовані 2 — 3 звивисті сім'яні трубочки (tubuli seminiferi contorti) з початковими сліпими кінцями. Вони йдуть до середостіння, де переходять у прямі сім'яні трубочки (tubuli seminiferi recti), причому в одну пряму трубочку впадають 2 — 3 звивисті трубочки. Прямі сім'яні трубочки вливаються в сітку яєчка (rete testis), розташовану в середостінні. З цієї сітки виходять 12—15 виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis), що становлять головку над'яєчка. Виносні проточки звиваються, набуваючи при цьому форми конусів, і вливаються в протоку над'яєчка (ductus epididymidis), також надзвичайно звивисту, яка утворює тіло і хвіст над'яєчка. Чим ближче до хвоста над'яєчка, тим менше його протока звивається і, випрямившись, переходить у сім'явиносну протоку.
Кровопостачання: яєчкові артерії, які відходять від черевної частини аорти, і вени, з яких права впадає в нижню порожнисту вену, ліва — в ліву ниркову.
Лімфовідтік: до поперекових лімфатичних вузлів.
Іннервація: гілки черевного, ниркового, аортального і нижнього підчеревного сплетень.
Сім'явиносна протока (ductus deferens) (див. мал. 178) є безпосереднім продовженням протоки над'яєчка і має вигляд дуже щільної трубки близько 40 см завдовжки і понад 2 мм завтовшки.
Стінка її складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок. Від нижнього кінця кожного яєчка сім'явиносна протока піднімається у складі сім'яного канатика догори, входить у пахвинний канал і, вийшовши з його глибокого кільця, проходить спочатку по бічній, а потім по нижній стінці таза до серединної ділянки таза. Поблизу задньонижньої стінки сечового міхура сім'явиносна протока розширюється, утворюючи ампулу сім'явиносної протоки, і незабаром об'єднується з вивідною протокою пухирчастої залози.
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa) (сім'яний пухирець) (див. мал. 178) — парний орган, розташований позаду сечового міхура і передміхурової залози (легко пальпується через пряму кишку).
Пухирчаста залоза овальної форми з ледь горбистою поверхнею до 5 см завдовжки і 2 см завширшки.
Стінка її, як і сім'явиносної протоки, складається із слизової, м'язової та адвентиційної оболонок.
Вивідна протока (ductus excretorius) впадає у сім'явиносну протоку, продовженням якої є сім'явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius). Остання, близько 2 см завдовжки, проходить крізь передміхурову залозу і впадає в передміхурову частину сечівника.
Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) (див. мал. 154, 176, 177) утворений структурами, які тягнуться за яєчком під час його опускання, тобто сім'явиносною протокою, судинами та нервами яєчка і сім'явиносної протоки, м'язом — підіймачем яєчка (ш. cremaster), залишком піхвового відростка очеревини та продовженням фасції живота — внутрішньою сім'яною фасцією. Сім'яний канатик, почавшись від верхнього кінця яєчка, піднімається догори і, проходячи через anulus inguinalis super facialis, лягає у пахвинний канал. Біля anulus inguinalis profundus складові сім'яного канатика розходяться: судини и нерви прямують догори, в поперекову ділянку, сім'явиносна протока спускається донизу і присередньо до передміхурової залози, а м'яз — підіймач яєчка, будучи частішою внутрішнього косого м'яза живота, в цьому місці закінчується.
Оболонки сім'яного канатика і яєчка:
1) зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa), що є продовженням поверхневої фасції живота;
2) фасція м'яза — підіймача яєчка (fascia cremasterica) — відросток власної фасції живота;
3) м'яз — підіймач яєчка (т. cremaster) — частина м'язових волокон т. transversus abdominis;
4) внутрішня сім'яна фасція (fascia spermatica interna) — безпосереднє продовження внутрішньочеревної фасції;
5) залишок піхвового відростка (vestigium processus vaginalis), яка складається з пристінкової та вісцеральної очеревини і вкриває лише яєчко з над'яєчком (див. мал. 176, 177).
Передміхурова залоза (prostata) (див. мал. 154, 179) — непарний щільної консистенції м'язово-залозистий орган, розташований навколо початкової частини сечівника та кінцевих відділів сім'явипорскувальних проток. Формою і розмірами (довжина — 3 см, ширина — близько 4 см, товщина — 2 см) залоза нагадує плід каштана, її середня маса у дорослого чоловіка близько 20 г.
У передміхуровій залозі розрізняють стовщену основу, що прилягає до дна сечового міхура і пухирчастої залози, дзьобоподібно загострену верхівку, спрямовану вперед і донизу до сечово-статевої діафрагми, і чотири поверхні: передню, дві нижньобічні, оточені пухкою волокнистою сполучною тканиною та венозним сплетенням малого таза, і задню, що прилягає до ампули прямої кишки. Через задню поверхню в товщу залози проникають дві сім'явипорскувальні протоки, спускаються донизу й присередньо і впадають у pars prostatica urethrae.
На передній поверхні передміхурової залози приблизно по серединній лінії є не дуже помітна борозенка, яка поділяє орган на праву і ліву частки (lobus dexter et sinister). Невелика частина залози, розташована між цими частками й обмежена спереду сечівником, а ззаду двома сім'я-випорскувальними протоками, називається перешийком передміхурової залози (isthmus prostatae).
Передміхурова залоза складається із залозистої паренхіми (parenchyma), яка виробляє простатичний секрет передміхурової залози, м'язової речовини (substantia muscularis), що складається з гладкої м'язової тканини та сполучнотканинних елементів. Численні вивідні протоки залози відкриваються в просвіт передміхурової частини сечівника. Передміхурова залоза має щільну капсулу.
Кровопостачання: гілки нижніх сечово-міхурових і середніх прямокишкових артерій. Венозна кров відтікає у міхурове сплетення та через гілки нижніх сечоміхурових вен.
Лімфовідтік: до клубових лімфатичних вузлів.
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.
Цибулино-сечівникові залози (дії. bulbourethral) (див. мал. 178, 179) — парні, розмірами та формою нагадують горошину; розташовані в товщі сечово-статевої діафрагми з боків і дещо позаду від перетинчастої частини сечівника. Будова залоз трубчасто-альвеолярна. Вони виділяють тягучу слизувату рідину, що потрапляє через протоки в просвіт губчастої частини сечівника.
Кровопостачання: гілки внутрішньої соромітної артерії.
Іннервація: гілки нижнього підчеревного сплетення.
ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА
 Граница между колѣнной областью и бедромъ проходитъ на пять поперечныхъ пальцевъ проксимально отъ basis patellae; а между regio genu и голенью — непосредственно дистально отъ tuberositas tibiae. Область эта характеризуется тѣмъ, что на передней сторонѣ ея (regio genu anterior) разгибательныя мышцы (m. quadriceps femoris) переходятъ въ свое сухожиліе, прерв... Читати далі... |
 Рис. 625. Горизонтальный разрѣзъ проходитъ черезъ стѣнку таза надъ symphysis (спереди перерѣзаны оба mm. recti abdominis, прикрѣпляющіеся у лоннаго сочлененія), черезъ средину головки бедренной кости, черезъ acetabulum съ pulvinar, черезъ щель тазобедреннаго сустава съ сумкой и, наконецъ, черезъ верхушку trochanteris majoris. Изъ слоевъ ягодичной мускулатуры мы имѣемъ сзади m. glutaeum maximum а изъ средняго слоя — m. obturator,... Читати далі... |
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)
 Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі... |
 Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі... |
АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)
 Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі... |
 Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі... |
ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)
 Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis). Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі... |
 Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и соединительнотканной клетчаткой. Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі... |
Хід очеревини 1 — діафрагма; 2 — підшлункова залоза; 3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки; 4 — поперечна ободова кишка; 5 — петлі тонкої кишки; 6 — прямокишково-маткова заглибина; 7 — пряма кишка; 8 — сечовий міхур; 9 — міхурово-маткова заглибина; 10 — матка; 11 — задні два листки..... |
Схема кровообігу а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна..... |
